Рішення

від 13.01.2016 по справі 905/2941/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2016 Справа № 905/2941/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «»Науково-виробниче підприємство «Енергія» , м. Донецьк

про стягнення основного боргу у сумі 1518743,59грн., пені у сумі 2843,38грн., 3% річних у сумі 28433,75грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1006702,91грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №4 від 20.10.2015р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю №43 від 30.10.2015р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.01.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерсіс» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство «Енергія» м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 1933743,59грн., пені у сумі 2843,38грн., 3% річних у сумі 28433,75грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1006702,91грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за контрактом №019-14 від 01.10.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляції.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 546, 549, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: відомості з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача; протокол №1 загальних зборів; контракт №019-14 від 01.10.2013р.; додаткову угоду №1 від 11.02.2014р.; специфікації: №1 від 17.02.2014р., №2 від 24.02.2014р., №3 від 24.03.2014р., №4 від 22.05.2014р., №5 від 02.06.2014р. №6 від 03.06.2014р., №7 від 24.09.2014р.; акти коригування вартості від 17.02.2014р., 24.02.2014р., 24.03.2014р.; рахунки на оплату; видаткові накладні: №309 від 02.12.2013р., №342 від 16.12.2013р., №353 від 24.12.2013р., №22 від 24.01.2014р., №76 від 26.03.2014р., №84 від 01.04.2014р., №86 від 04.04.2014р., №94 від 24.04.2014р., №95 твід 24.04.2014р., №99 від 25.04.2014р., №117 від 16.05.2014р., №118 від 20.05.2014р., №127 від 10.06.2014р., №139 від 17.06.2014р., №152 від 09.07.2014р., №160 від 24.07.2014р., №154 від 17.07.2014р., №167 від 28.07.2014р., №214 від 23.09.2014р.; довіреності на отримання товару; банківські виписки за 17.02.2014р., 19.02.2014р., 03.03.2014р., 05.03.2014р., 14.03.2014р., 26.03.2014р., 27.03.2014р., 07.04.2014р., 28.04.2014р., 29.04.2014р., 06.05.2014р., 21.05.2014р., 05.06.2014р., 17.06.2014р., 09.07.2014р., 14.07.2014р., 22.07.2014р., 23.07.2014р., 29.07.2014р., 30.07.2014р., 30.09.2014р., 16.02.2015р.; оборотньо-сальдову відомість по рахунку 361 за період 01.03.2013р.-19.10.2015р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: заява про зменшення позовних вимог б/н від 13.11.2015р., банківська виписка по рахунку №26006440297 від 12.11.2015р.; пояснення №0-169 від 12.11.2015р., зокрема, про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, та відсутність рішення цих органів з такого спор; акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 10.11.2015р. та докази його направлення відповідачу; податкові накладні; правоустановчі документи; заява про зменшення позовних вимог б/н від 20.11.2015р.; банківська виписка по рахунку №26006440297 від 19.11.2015р.; пояснення від 12.11.2015р.; заява №0170 від 27.11.2015р. про уточнення обставин позову з додатками; акти звірки взаємних розрахунків, складені станом на 10.11.2015р., 22.12.2015р.; заява про повернення надлишково сплаченого судового збору від 13.01.2016р.

13.01.2016р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №03 від 07.01.2016р., в якому позивач позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань просив відмовити, посилаючись на проведення антитерористичної операції, внаслідок чого підприємство зазнало суттєвих збитків.

Представник позивача у судове засідання 13.01.2016р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв про їх зменшення.

Представник відповідача у судове засідання 13.01.2016р. з'явився, позовні вимоги визнав частково, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений контракт про купівлю-продаж №019-14 (далі контракт), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в контракті промислове обладнання (далі - товар).

Найменування, кількість, ціни та сума кожної поставки товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту (п. 1.2. контракту).

Згідно п. 3.1. контракту, товар по даному контракту буде поставлений на умовах DDP, Україна, м. Донецьк (Інкотермс 2010). Строки поставки визначаються в специфікаціях до даного контракту.

За умовами п. 5.1. контракту, платіж за товар, проданий по даному контракту буде виконаний будь-якими засобами, які є в наявності без будь-яких вирахувань, знижок та/або взаємозаліків протягом 60 календарних днів, починаючи з дати відвантаження (дата відвантаження -день нуль) кожної суміжної партії товару.

Згідно п. 5.7. контракту в редакції додаткової угоди №1 від 11.02.2014р., у зв'язку з 100% імпортною складової ціни товару, у випадку, якщо на дату виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті відбудеться зміна валютного курсу євро по відношенню до гривні, офіційно встановленого НБУ, більш ніж на 5%, сторонами буде зроблено коригування вартості товару, а також відповідних документів.

Відповідно п. 9.4. контракту, у випадку неотримання платежу продавцем протягом 60 днів з дати поставки товару на адресу покупця, покупець сплачує додатково штрафні санкції в розмірі 0,3% від всієї невиплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5%.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1. контракту).

На виконання умов контракту №019-14 від 01.10.2013р. позивач у період з 02.12.2013р. по 23.09.2014р. відвантажив товар відповідачу загальну суму 12303973,69грн., що підтверджується видатковими накладними: №309 від 02.12.2013р., №342 від 16.12.2013р., №353 від 24.12.2013р., №22 від 24.01.2014р., №76 від 26.03.2014р., №84 від 01.04.2014р., №86 від 04.04.2014р., №94 від 24.04.2014р., №95 твід 24.04.2014р., №99 від 25.04.2014р., №117 від 16.05.2014р., №118 від 20.05.2014р., №127 від 10.06.2014р., №139 від 17.06.2014р., №152 від 09.07.2014р., №160 від 24.07.2014р., №154 від 17.07.2014р., №167 від 28.07.2014р., №214 від 23.09.2014р.

Дані накладні були підписані уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей: №697 від 02.12.2013р., №743 від 16.12.2013р., №755 від 24.12.2013р., №22 від 24.01.2013р., №111 від 26.03.2014р., №118 від 01.04.2014р., №121 від 03.04.2014р.,№159 від 24.04.2014р., №163 від 25.04.2014р., №207 від 16.05.2014р., №217 від 20.05.2014р., №251 від 06.06.2014р.,№263 від 16.06.2014р., №310 від 09.07.2014р., №335 від 23.07.2014р., №326 від 17.07.2014р., №337 від 25.07.2014р., №364 від 22.09.2014р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості відвантаженого товару належним чином не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

У зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем, а саме у розмірі 115000,00грн., позивач 17.11.2015р. через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 13.11.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1818743,59грн., пеню в розмірі 2843,38грн., 3% річних в розмірі 28433,75грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1006702,91грн. На підтвердження надав банківську виписку по рахунку №26006440297 від 12.11.2015р.

У зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем, а саме у розмірі 300000,00грн., позивач 23.11.2015р. через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 20.11.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1518743,59грн., пеню в розмірі 2843,38грн., 3% річних в розмірі 28433,75грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1006702,91грн. На підтвердження надав банківську виписку по рахунку №26006440297 від 19.11.2015р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням остаточної заяви про зменшення позовних вимог б/н від 20.11.2015р, а саме: про стягнення основного боргу у розмірі 1518743,59грн., пені в розмірі 2843,38грн., 3% річних в розмірі 28433,75грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 1006702,91грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за контрактом №019-14 від 01.10.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного контракту №019-14 від 01.10.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного контракту, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, за передане майно (товар) покупець зобов'язаний сплатити продавцю певну грошову суму.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем контракт №019-14 від 01.10.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в контракті №019-14 від 01.10.2013р., а саме - протягом 60 календарних днів, починаючи з дати відвантаження (дата відвантаження -день нуль) кожної суміжної партії товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: №309 від 02.12.2013р., №342 від 16.12.2013р., №353 від 24.12.2013р., №22 від 24.01.2014р., №76 від 26.03.2014р., №84 від 01.04.2014р., №86 від 04.04.2014р., №94 від 24.04.2014р., №95 твід 24.04.2014р., №99 від 25.04.2014р., №117 від 16.05.2014р., №118 від 20.05.2014р., №127 від 10.06.2014р., №139 від 17.06.2014р., №152 від 09.07.2014р., №160 від 24.07.2014р., №154 від 17.07.2014р., №167 від 28.07.2014р., №214 від 23.09.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у розмірі 12303973,69грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було відвантажено відповідачу товар на суму 12303973,69грн.

На підставі п. 5.7. контракту в редакції додаткової угоди №1 від 11.02.2014р. внаслідок зміни курсу сторонами було зроблено коригування вартості товару на загальну суму 585517,01грн., що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, актами коригування від 17.02.2014р., 24.02.2014р., 24.03.2014р.

Відповідач здійснив часткову оплату товару в загальному розмірі 11370747,11грн., що підтверджується виписками по рахункам.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати відвантаженого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано та визнано. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, підписаний головним бухгалтером з боку позивача та в.о. генерального директора з боку відповідача, яким сторонами погоджена сума заборгованості станом на 22.12.2015р. у розмірі 1518743,59грн.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 1518743,59грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 9.4. контракту, у випадку неотримання платежу продавцем протягом 60 днів з дати поставки товару на адресу покупця, покупець сплачує додатково штрафні санкції в розмірі 0,3% від всієї невиплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5%.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2843,38грн., 3% річних в розмірі 28433,75грн., інфляцію в розмірі 1006702,91грн.

Суд враховує, що умовами контракту, сторони встановили порядок та термін оплати за поставлений товар - протягом 60 календарних днів, починаючи з дати відвантаження (дата відвантаження -день нуль) кожної суміжної партії товару.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги з оплати боргу за видатковими накладними №167 від 28.07.2014р. - 27.09.2014р., №214 від 23.09.2014р. - 25.11.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляції, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у сумах 2843,88грн., 27354,09грн., 337882,86грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем не вірно встановлена початкова дата періоду їх нарахування за видатковою накладною №214 від 23.09.2014р.

Разом з тим, суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційцно розміру задоволених вимог.

13.01.2016р. через канцелярію суду позивач надав заяву про повернення надлишково сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1518743,59грн., пеню у сумі 2843,38грн., 3% річних у сумі 28433,75грн., інфляційні нарахування у розмірі 1006702,91грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 44575,85грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у такому випадку слід сплачувати судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, які згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону складають для господарський судів: за подачу позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати

1,5 відсотки ціни позову дорівнює судовому збору у розмірі 38350,85грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, сплачений судовий збір у розмірі 6225,00грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерсіс» , м. Київ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір» , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергія» , м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 1518743,59грн., пені у сумі 2843,38грн., 3% річних у сумі 28433,75грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1006702,91грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергія» (83048, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, вул. Університетська, 77, офіс 432, ЄДРПОУ 31616048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, ЄДРПОУ 38322885) суму основного боргу у розмірі 1518743,59грн., пеню у сумі 2843,38грн., 3% річних у сумі 27354,09грн., інфляційні нарахування у розмірі 337882,86грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 28302,36грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1079,66грн., інфляційних нарахувань в розмірі 668820,05грн. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерсіс» , м. Київ судовий збір у розмірі 6225,00грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.01.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2016р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 17812/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу,

1 - відповідачу.