Рішення

від 14.01.2016 по справі 905/2192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2016 Справа № 905/2192/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Паляниці Ю.О., Ніколаєвої Л.В. при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління» , м. Лисичанськ, Луганська область

до відповідача: Відділу освіти Дебальцівської міської ради м. Дебальцеве, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Маріуполь, Донецька область

про стягнення основного боргу в сумі 150126,60грн., пені в розмірі 00,01грн., штрафу в розмірі 00,01грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.11.2015р. призначено колегіальний розгляд справи № 905/2192/15 у складі: головуючий суддя Левшина Я.О., судді Паляниця Ю.О., Огороднік Д.М.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.01.2016р. змінено колегію суддів у складі: головуючий суддя Левшина Я.О., судді Паляниця Ю.О., Ніколаєва Л.В.

У судовому засіданні 14.01.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління» , м. Лисичанськ, Луганська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Відділу освіти Дебальцівської міської ради м. Дебальцеве, Донецька область про стягнення заборгованості за договором в сумі 153090,60грн., пені - 37354,10грн., штрафу у розмірі 10716,34грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та штрафу.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 67, 193, 222, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 55, 61 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р. з додатком №1 (Специфікація); накладні: №1 від 15.12.2014р. на суму 21489,00грн., №2 від 15.12.2014р. на суму 19266,00грн,, №3 від 15.12.2014р. на суму 2964,00грн., №4 від 17.12.2014р. на суму 44163,60грн., №5 від 19.12.2014р. на суму 37494,60грн., №6 від 22.12.2014р. на суму 27713,40грн.; претензію б/н б/д та докази її направлення відповідачу; договір про надання правової допомоги №15.000442 від 30.07.2015р.; ордер №015226; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1225.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довіреність №1 від 06.10.2015р. на представника позивача; довідки №17/09-1 від 17.09.2015р., №10/11-1 від 10.11.2015р. про наявність заборгованості у розмірі 153090,60грн.; правоустановчі документи; свідоцтво №100121563 про реєстрацію платника податку на додану вартість; довідка з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; пояснення б/н від 27.11.2015р., в яких позивач зазначив про те, що: замовлення на поставку вугілля здійснювалось телефонному режимі, рахунки направлялись до відповідача разом із товаром, номера та дати видачі співпадають з відповідними реквізитами накладних, копії рахунків у позивача не зберіглись; акти приймання-передачі не складались; акт звірки взаємних розрахунків та докази його направлення відповідачу; товарно-транспортні накладні: №1 від 15.12.2014р., №2 від 17.12.2014р., №3 від 19.12.2014р., №4 від 22.12.2014р.; письмові пояснення від 07.12.2015р. щодо допущення помилки при заповненні товарно-транспортних накладних у графі Вантажоодержувач ; письмові пояснення від 17.12.2015р., в яких позивач зазначив, що транспортування вугілля здійснювалось з м. Лисичанськ Луганської області в заклади Відділу освіти Дебальцевської міської ради, відмітки про прийняття товару на товарно-транспортних накладних зроблені помилково, оскільки вугілля фактично передавалось працівникам котелень після ознайомлення з їх довіреностями та документами, що посвідчують особу, разом з вугіллям позивачем передавались видаткові накладні та рахунки на оплату товару; договір №01-13/п від 14.12.2014р. про надання послуг по перевезенню вантажів; довіреність від 23.09.2011р. на представника; адвокатські запити про надання інформації про фактичне місце перебування Відділу освіти Дебальцевської міської ради; заява про зменшення позовних вимог від 21.12.2015р., заява про повернення сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 14.01.2016р. не з'явився, через канцелярію суду надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи: лист - відповідь на адвокатський запит з Державної податкової інспекції у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області; лист - відповідь на адвокатський запит з Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2016р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом своєчасного публікування на офіційному веб-порталі Судова влада України оголошень про призначення судового засідання по справ №905/2192/15. Крім того, судом було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи на фактичну адресу відповідача, визначену за матеріалами справи.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом №21190181 від 17.09.2015р., відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 84700, Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська, 85.

Представник третьої особи у судове засідання 14.01.2016р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення представнику ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Маріуполь, Донецька область ухвали про відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених відповідача та третьої особи та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2014р. між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) укладений договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н, згідно п.п. 1.1. якого учасник зобов'язався у 2014 році поставити замовникові товар, визначений в специфікації (Додаток№1), а замовник - прийняти та оплатити такий товар. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Відповідно п. 1.3. договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За приписами п.п. 3.1., 3.3., договору, ціна на 1 тону вугілля кам'яного марки ДГр (0-200) 1482,00грн. з ПДВ, у ціну товару включена вартість доставки до Відділу освіти Дебальцівської міської ради. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розділом 4 договору визначений порядок здійснення оплати:

п. 4.1. - розрахунки проводяться шляхом оплати замовником товару, поставленого за договором відповідно до заявок замовника, після підписання рахунку та товарно-транспортних накладних;

п. 4.2. - розрахунки за поставлені товари здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Оплата за товар здійснюється після його фактичного постачання до закладів освіти з відстрочкою платежу до 3 робочих днів.

Відповідно п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар у кількості та якості згідно з актом прийому-передачі, товарно транспортними документами та відповідно до документів, що засвідчують його якість.

Згідно п. 6.2.2. замовник має право, зокрема, зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 6.4.1. договору).

Відповідно п. 10.1., цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014р. (включно). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов під час дії договору і від повного виконання взаєморозрахунків між сторонами.

На виконання умов договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р., позивач у період з 15.12.2014р. по 22.12.2014р. поставив відповідачу товар за накладними №1 від 15.12.2014р. на суму 21489,00грн., №2 від 15.12.2014р. на суму 19266,00грн,№4 від 17.12.2014р. на суму 44163,60грн., №5 від 19.12.2014р. на суму 37494,60грн., №6 від 22.12.2014р. на суму 27713,40грн.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не виконав.

13.08.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією б/н б/д про сплату заборгованості за поставлений товар за договором від 09.12.2014р., відповідачем відповідь не надана, претензія залишена без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

21.12.2015р. позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 21.12.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 150126,60грн., пеню в розмірі 00,01грн., штраф в розмірі 00,01грн. Зазначена заява підписана уповноваженим представником.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 21.12.2015р., а саме: стягнення основного боргу в сумі 150126,60грн., пені в розмірі 00,01грн., штрафу в розмірі 00,01грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р., сплати пені та штрафу.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу та поставки.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язався сплатити суму за товар в строк, який визначений в п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником товару, поставленого за договором відповідно до заявок замовника, після підписання рахунку та товарно-транспортних накладних та п.4.2. договору - Розрахунки за поставлені товари здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Оплата за товар здійснюється після його фактичного постачання до закладів освіти з відстрочкою платежу до 3 робочих днів .

Відповідач не надав доказів відсутності своєчасного бюджетного фінансування. Крім того, відповідач не скористався можливістю ініціювати зменшення обсягів закупівлі товару та, відповідно, ціни Договору залежно від реального фінансування видатків, що передбачено пунктами 1.3., 3.3., 6.2.2. договору.

В поясненнях б/н від 27.11.2015р. позивач зазначив, що рахунки направлялись відповідачу разом із товаром.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №1 від 15.12.2014р. на суму 21489,00грн., №2 від 15.12.2014р. на суму 19266,00грн, №4 від 17.12.2014р. на суму 44163,60грн., №5 від 19.12.2014р. на суму 37494,60грн., №6 від 22.12.2014р. на суму 27713,40грн. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визнчених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що в період з 15.12.2014р. по 22.12.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 150126,60грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати поставленого товару не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 150126,60грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 150126,60грн.

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 00,01грн., штраф в розмірі 00,01грн.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд відзначає, що враховуючи приписи ст. 230, ч. 2 ст. 231 ГК України, а також те, що зобов'язання відповідача за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти б/н від 09.12.2014р. є грошовим, на них дія наведених норм матеріального права не поширюється, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

Позивач 21.12.2015р. надав до суду заяву б/н від 21.12.2015р. про повернення сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 21.12.2015р. позивач просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 150126,60грн., пеню в розмірі 0,01грн., штраф в розмірі 0,01грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4023,22грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у такому випадку слід сплачувати судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, які згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону складають для господарський судів: за подачу позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

1,5 відсотки ціни позову дорівнює судовому збору у розмірі 2251,90грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, сплачений судовий збір у розмірі 1771,32грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління» , м. Лисичанськ, Луганська область.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір» , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління» , м. Лисичанськ, Луганська область до Відділу освіти Дебальцівської міської ради м. Дебальцеве, Донецька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 150126,60грн., пені в розмірі 0,01грн., штрафу в розмірі 0,01грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Дебальцівської міської ради (84700, Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська, 85, ЄДРПОУ 02142810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління» (93118, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, буд. 128, ЄДРПОУ 31563714) основний борг в сумі 150126,60грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2251,89грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 0,01грн., штрафу в розмірі 0,01грн. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління» (93118, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, буд. 128, ЄДРПОУ 31563714) судовий збір у розмірі 1771,32грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.01.2016р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя Ю.О.Паляниця

Суддя Л.В. Ніколаєва