Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/29110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016Справа №910/29110/15

за позовом Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди у розмірі 13 640,69 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Волчек Н.М. (дов.№01/02/15 від 20.02.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди у розмірі 13 640,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29110/15 та призначено її до розгляду на 17.12.2015 року.

Розгляд справи 17.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

21.12.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 16.11.2015 року.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначено на 05.01.2016 року.

За наслідками розгляду справи 05.01.2016 суд відклав розгляд справи на 12.01.2016, про що виніс відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 12.01.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не направив уповноваженого представника, проте про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином. Оскільки, відзиву на позов відповідач не надавав, справа розглядається за няавними матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Приписи статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір №35-09/00018891/1.1.2.00 добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків "Chevrolet Cruze", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки №9245631 про дорожньо-транспортну пригоду 09.08.2013 по вул.Кіровоградській у м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортними засобами марки "Chevrolet Cruze", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, транспортним засобом марки "Renault", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та транспортним засобом марки Volkswagen , державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, якого постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 05.09.2013 у справі №752/14947/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про порядок виплати страхового відшкодування, відповідно до умов договору №35-09/00018891/1.1.2.00 від 09.08.2013, у якій просив перерахувати суму страхового відшкодування на рахунок ТОВ АЦ Голосіївський .

Вартість відновлювального ремонту ТЗ "Chevrolet Cruze", державний номер НОМЕР_1, визначена у відповідному Звіті №372 від 30.08.2013, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвроАсистанс", у розмірі 15030,62 грн.

Розмір страхового відшкодування визначено на підставі виставленого станцією СТО ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" рахунку №СЧ-0008446 від 20.08.2013 та №СЧ-0010566 від 26.09.2013, та зазначений у страховому акті №000012273 від 06.09.2013 у розмірі 13911,35 грн. та №000012273/02 від 25.11.2013 у розмірі 15060,69 грн.

Відповідно до умов Договору та заяви страхувальника, сума страхового відшкодування у розмірі 13001,35 грн. та 1149,34 грн. перерахована позивачем на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжними дорученнями №8404 від 23.10.2013 та №10278 від 23.12.2013 року.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки Volkswagen , державний номер НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом №АС/0610002, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 18.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", як цедентом, та Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма Бізнес-Право , як цесіонарієм, укладено Договір цесії №601/24/3481, відповідно до якого цедент передає (відступає) усі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття-передавання прав вимог, а цесіонарій приймає вказані права вимоги та зобов'язується сплатити відповідну ціну на користь цедента на умовах, визначених Договором.

На виконання умов вищевказаного Договору, сторонами складено та підписано акт прийняття-передання (Додаток №1 до Договору цесії), за якими визначено перелік переданих та прийнятих прав вимоги, зокрема й до ОСОБА_2

Надалі, Адвокатське об'єднання Адвокатська фірма Бізнес-Право (позивач) направило відповідачу заяву вих.№2009/в від 23.03.2015 про заміну кредитора у зобов'язанні, у якій просило відшкодувати шкоду в порядку регресу.

У відповідь на вказану заяву, відповідач направив лист вих.№3347 від 07.04.2015 із зауваженням на тому, що із заявленої до виплати позивачем суми страхового відшкодування має бути вирахувана франшиза у розмірі 510,00 грн. та ПДВ у розмірі 2505,10 грн., а відтак сума розміром 12015,52 грн. буде перерахована позивачу за вказаними реквізитами у претензії.

Оскільки, грошові кошти від відповідача так і не надійшли, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 05.09.2013 у справі №752/14947/13-п встановлено вину ОСОБА_5 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки Volkswagen , державний номер НОМЕР_3.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки Volkswagen , державний номер НОМЕР_3, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (відповідач у справі), за полісом №АС/0610002, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Chevrolet Cruze", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №35-09/00018891/1.1.2.00 від 09.08.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_5, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак, ураховуючи укладений між страховиком - Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" та позивачем - Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма Бізнес-Право Договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014, останній отримав право вимоги у порядку регресу до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія".

За приписами ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, страховик у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №35-09/00018891/1.1.2.00 від 09.08.2013 та заяви страхувальника, виплатив суму страхового відшкодування у загальному розмірі 15030,62 грн. на рахунок СТО ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У постановах Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №3-12гс12 та від 07.11.2011 у справі № 3-118гс11 зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 1.2. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №566 (далі - Положення) метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням.

При розрахунку суми страхового відшкодування, заявленої до стягнення у межах даного позову у порядку регресу, позивач вирахував із виплаченої страховиком (цедентом) суми 14150,69 грн. франшизу у розмірі 510,00 грн., та заявив до стягнення з відповідача суму розміром 13640,69 грн.

Разом з тим, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, полісом №АС/0610002 передбачено франшизу у розмірі 1000,00 грн. Щодо зазначеної ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" у листі вих.№3347 від 07.04.2015 франшизи у розмірі 510,00 грн., то суд зазначає, що вказаний лист підписано провідним фахівцем УВЗ АТ УОСК без надання відповідних повноважень до цього листа, а відтак даний лист не може вважатися належним та допустимим доказом у підтвердження даних щодо розміру франшизи за полісом.

Відтак, заявлена до стягнення позивачем сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на розмір франшизи у 1000,00 грн., відповідно до інформації з бази даних МТСБУ, та має становити 13150,69 грн. (14150,69 грн.-1000,00 грн. = 13150,69 грн.).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди у розмірі 13 640,69 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" (04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, 43А, офіс 2; ідентифікаційний код 26547144) 13150 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень 69 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1174 (одну тисячу сто сімдесят чотири) гривні 25 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.01.2016 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 15.01.2016 року

Суддя К.В. Полякова