Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/28996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016Справа №910/28996/15 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівське автотранспортне підприємство 12106"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА"

про стягнення 32 981, 20 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Новікова І.С. (представник за договором)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Мукачівське автотранспортне підприємство 12106" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" страхового відшкодування у розмірі 20 000,00 грн., а також 7 422,00 грн. інфляційних втрат, 427,20 грн. 3% річних та 5 132,00 грн. пені. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1218,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті ДТП, яка сталася 16.07.2014 було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб БАЗ А079.23, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим позивачу завдано шкоди. Відповідальність власника транспортного засобу марки Chevrolet , державний номер НОМЕР_2, з вини водія якого трапилось ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9390909, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/28996/15, розгляд справи призначено на 10.12.2015.

26.11.2015 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.

08.12.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.12.2015 р. представник позивача надав уточнення щодо сум судових витрат, які просив відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 розгляд справи № 910/28996/15 відкладено на 24.12.2015.

23.12.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

У поданих письмових поясненнях відповідач зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано франшизу, передбачену полісом АС/9390909. Крім того, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.01.2015 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.01.2016 представник позивача надав письмові пояснення щодо початку перебігу строку для нарахування штрафних санкцій, та зазначив, що дата та номер страхового акту, з якого відраховується строк початку нарахування штрафних санкцій зазначені у платіжних дорученнях, якими відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування.

Представник відповідача у судове засіданні 12.01.2016 року не з'явився, проте у клопотанні від 11.01.2016 вих. № 0028, яке подане через канцелярію суду 12.01.2016, просив здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника за наявними матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2014 р. о 10:00 год на 778 км автодороги М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки Chevrolet , державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та транспортним засобом марки БАЗ А079.23, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Постановою прокуратури Закарпатської області від 11.11.2014 р. про закриття кримінального провадження встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та вирішено закрити кримінальне провадження у зв'язку зі смертю підозрюваного.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки Chevrolet , державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА", за полісом № АС/9390909, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50 000,00 грн. та з франшизою 1000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування, у якій просив перерахувати страхове відшкодування на банківські реквізити, зазначені в заяві, а також надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Заперечень щодо зазначених обставин відповідачем не надавалось.

Відповідно до Звіту № 112/08/14 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої ушкодженням транспортного засобу, складеного 19.08.2014 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу БАЗ А079.23, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 52 293,61 грн.

Відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування на суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 537_2Р034 від 25.02.2015 р., № 478_2J026 від 19.02.2015 р., № 349_26031 від 06.02.2015 р. з призначенням платежу: оплата страх.відшкодування згідно страх. акту № 413/471/ЦВ від 13.01.2015 по дог.страх. АС/9390909, ТЗ БАЗ, АО 2378 АІ .

Оскільки відповідач повністю не виплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. страхового відшкодування, а також 7 422,00 грн. інфляційних втрат, 427,20 грн. 3% річних та 5 132,00 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - водія ОСОБА_2 станом на 16.07.2014 щодо експлуатації транспортного засобу, завдання шкоди, заподіяної майну третіх осіб була застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхове товариство "ДОМІНАНТА"за полісом АС/9390909 щодо автомобіля Chevrolet , державний номер НОМЕР_2 з лімітом відповідальності по майну на суму 50000 грн. та франшизою у розмірі 1000 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наявного в матеріалах справи Звіту № 112/08/14 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої ушкодженням транспортного засобу, складеного 19.08.2014 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу БАЗ А079.23, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 52 293,61 грн.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (зокрема, з платіжних доручень № 537_2Р034 від 25.02.2015 р., № 478_2J026 від 19.02.2015 р., № 349_26031 від 06.02.2015 р.) та не заперечується відповідачем, останнім 13.01.2015 р. було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування, про що складено страховий акт № 413/471/ЦВ.

Як встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АС/939009 встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн., а безумовна франшиза становить 1000,00 грн.

Позивачем, при розрахунку позовних вимог, не здійснено вирахування франшизи, а тому розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , складає 19 000 грн. (50 000-30 000- 1000 = 19 000).

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, підлягають частковому задоволенню у розмірі 19 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 132,00 грн.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Приписами статті 549 ЦК України встановлено, що формами неустойки є штраф і пеня.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки рішення про виплату страхового відшкодування було прийняте 13.01.2015, то відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування до 28.01.2015, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 5 132,00 грн. за період з 29.01.2015 р. по 31.07.2015 р.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши розрахунок пені, відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням терміну, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, часткових оплат, здійснених відповідачем, встановив, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі, заявленому позивачем - 5 132,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача також 7 422,00 грн. інфляційних втрат та 427,20 грн. 3% річних, то суд зазначає наступне.

Так, цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин між ними, які регулюються, зокрема, нормами права, закріпленими в главі 82 Цивільного кодексу України та законодавством про страхування (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2015 по справі № 908/1757/14).

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Верховного Суду України від 01.07.2014, опублікований у Віснику Верховного Суду України, 2014, 00, № 7).

Таким чином, дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється па правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Аналогічні висновки містяться у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 року "Аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення 7 422,00 грн. інфляційних втрат та 427,20 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівське автотранспортне підприємство 12106".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача, у зв'язку із тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Позивачем заявлено про покладення на відповідача 4700,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладений договір про надання правової допомоги від 20.10.2015 р.

На виконання умов договору про надання правової допомоги №б/н від 20.10.2015 р. позивачем були оплачені послуги адвоката на суму 4700,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 23.10.2015 р.

21.12.2015 р. між адвокатом Новіковою Інною Станіславівною, адвокатом ОСОБА_5 та позивачем укладений договір про заміну сторони в Договорі про надання правової допомоги від 20.10.2012.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то суд дійшов висновку про обґрунтованість судових витрат на послуги адвоката у розмірі 3 438,94 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код 35265086) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівське автотранспортне підприємство 12106" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Індустріальна, буд. 1, код 03114023) 19000,00 грн. страхового відшкодування, 5 132,00 грн. пені, 3 438,94 грн. витрат на послуги адвоката та 1218,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2016 р.

Суддя С.О. Турчин