Рішення

від 14.01.2016 по справі 910/29557/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/29557/15

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-65"

про стягнення 515 847,60 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Костяк В.Д. (дов. №б/н від 15.04.2015),

від відповідача: Купрієнко В.М. (дов. б/н від 15.12.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Торговий дім" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-65" про стягнення 515 847,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №17/07-2014 від 24.07.2014 частині оплати за виконані роботи, в результаті чого у останнього утворився борг у розмірі 515 847,60 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29557/15 та призначено її до розгляду на 17.12.2015 року.

17.12.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Розгляд справи 17.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначено на 05.01.2016 року.

У зв'язку із неявкою сторін до судового засідання 05.01.2016, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.01.2016 року,

Під час судового засідання представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

У свою чергу, відповідач проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві, поданому до суду 17.12.2015 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-65" (замовник) та Приватним підприємством "Торговий дім" (підрядник) укладений Договір підряду №17/07-2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець виконує роботи (надає послуги) з виготовлення та монтажу ангару під склад загальною площею - 1 400 квадратних метрів. Цим пунктом договору також узгоджено склад робіт, а саме: виготовлення проектної документації (розділ КМ, КЖ), планування будівельного майданчику, улаштування стрічково-стовпового фундаменту, виготовлення та монтаж каркасів ангарів, зашивка ангару набурними сендвічпанелями, зашивка стін офісних приміщень гіпсокартоном (без улаштування перегородок), улаштування в'їздних воріт (розпашних), улаштування вводів води та каналізації.

Розділами 2-10 Договору сторони погодили строки виконання робіт, ціну договору, порядок розрахунків, передавання та прийняття робіт, права та обов'язки сторін тощо.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками і є чинним до повного виконання сторонами обов'язків за цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору вартість робіт (послуг) становить 1 800 000,00 грн. Ціна договору є твердою і зміні не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що усі роботи, передбачені договором, виконуються протягом 90 днів з моменту перерахування замовником авансу та надання доступу до будівельного майданчику.

Початком виконання робіт вважається день отримання передоплати 70% ціни договору згідно з п. 3.1. (пункт 2.5. Договору).

На виконання умов вищевказаного пункту договору, відповідачем перераховано на користь позивача 1 050 000,00 грн. авансу платіжними дорученнями від 25.07.2014, 13.08.2014 та 19.08.2014 року.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору передавання виконаних робіт виконавцем і прийняття робіт замовником оформлюється актом, підписаним уповноваженими представниками сторін.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на підтвердження виконання робіт за спірним Договором позивачем надано копії Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за серпень 2015 року на суму 1 565 847,60 грн. та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за серпень 2015 на суму 515 847,60 грн. (тобто за вирахуванням суми авансу), що підписані позивачем - Приватним підприємством "Торговий дім" в односторонньому порядку.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, вказані акт та довідка за серпень 2015 року направлялись ПП "Торговий дім" на адресу відповідача разом з листом № 003/08 від 20.08.2015, в якому позивач просив прийняти виконанні у лютому роботи та підписати акт виконаних робіт. Факт надсилання вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист від 25.08.2015 та поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення 01.09.2015 року.

Оскільки акт та довідка за серпень 2015 року ТОВ "Пласт - 65" не підписані, грошові кошти не перераховані на користь позивач, тому ПП Торговий дім звернувся із даним позовом до суду, у межах якого позивач просить стягнути 515 847,60 грн. заборгованості.

У свою чергу відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що передбачені умовами договору роботи підрядником не виконані.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Сторонами в пунктах 3.3, 3.5 Договору обумовлені умови оплати виконаних робіт, зокрема, замовник надає виконавцю аванс в розмірі 70% від ціни Договору, передбаченої п.3.1 Договору. Авансовий платіж не повертається. Остаточна оплата робіт (послуг) здійснюється замовником на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт.

Після підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт, передбаченого п.5.2 Договору, замовник протягом 3-х робочих днів сплачує виконавцю ціну виконаних робіт з урахуванням сплаченого раніше авансу.

Отже, сторони у Договорі відповідно до розділу 3 узгодили, що остаточна оплата належним чином виконаних позивачем робіт обумовлена підписанням відповідного акту приймання - передачі виконаних робіт.

Таким чином, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором підряду.

Як встановлено судом за матеріалами справи та відповідачем не заперечувалось, останнім перераховано на рахунок позивача кошти в загальній сумі 1 050 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 29.07.2014 на суму 500 000,00 грн., №33 від 13.08.2014 на суму 150 000,00 грн., №38 від 19.08.2014 на суму 400 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу "оплата за виготовлення та монтаж ангару згідно договору № 17/07-2014 від 24 липня 2014 р.", копії яких наявні у матеріалах справи.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення з відповідача залишку несплачених останнім 515 847,60 грн. за виконані позивачем за Договором роботи, тобто, встановленню підлягає факт фактичного виконання позивачем робіт, як підстави для здійснення оплати відповідачем.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, як судом встановлено вище, аванс перерахований на користь позивача 25.07.2014, 13.08.2014 та 19.08.2014, таким чином, із врахуванням умов укладеного договору підряду, роботи мали бути завершені не пізніше 90-го дня, тобто не пізніше 19.11.2014 року.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами під час судового засідання не спростовано, що акти виконаних робіт направлені на адресу відповідача лише у серпні 2015 року, а саме 25.08.2015 року.

Після отримання - 01.09.2015 актів виконаних робіт відповідачем, останній направив на адресу позивача лист №01/09-2015, в якому не погоджується із фактом виконання робіт у лютому 2015, як зазначено ПП Торговий дім , а також вказує на наявність недоліків у частині виконаних робіт, що завдало збитки ТОВ Пласт-65 .

Одночасно, суд вважає безпідставним висновок позивача про те, що доказом належного виконання ПП "Торговий дім" своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених Договором робіт є журнал виробничих робіт, оскільки записи такого журналу не містять вказівок про обсяг виконаних робіт за спірний період, кількість використаних матеріалів та ін, а тому не може бути сприйнятий як допустимий доказ у справі.

Помилковим є також висновок позивача про те, що не підписання вказаних акту та довідки відповідачем не спростовує можливості вважати вказані в цих актах роботи такими, що позивачем виконані в повному обсязі, та за відсутності будь - яких інших доказів фактичного узгодження обсягу, змісту та ціни виконаних робіт дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов'язання, а у позивача права вимагати оплати цих робіт, оскільки зазначені умови у вказаному Договорі відсутні, правові норми на підтвердження такого права позивачем в позовній заяві та письмових поясненнях також не наведені.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже відсутність двосторонньо підписаного акту та наявність заперечень з боку замовника, заявлених після отримання актів, позбавляє підрядника права вимагати від замовника оплати робіт за актом та довідкою за серпень 2015 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача коштів.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-65" про стягнення 515 847,60 грн. - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.01.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та

Підписано 15.01.2016 року.

Судя К.В. Полякова