Рішення

від 11.01.2016 по справі 916/4513/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2016 р.Справа № 916/4513/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія";

про стягнення 200 195,11 грн.

Суддя Щавинська Ю.М .

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 04.12.2015;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія", в якій просить суд стягнути з останнього 200 195,11 грн. , з яких 113 967,48 грн. основного боргу; 5 105,12 грн. 3 % річних та 81 122,51 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3002,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 891-12 від 12.06.2012р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у сумі 113 967,48 грн., на яку позивачем було нараховано 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2015р. було порушено провадження у справі №916/4513/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2015р.

Ухвалою суду від 07.12.2015р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, неподання витребуваних ухвалою доказів, а також необхідність додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 11.01.2016р.

У судове засіданні 11.01.2016р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 12.11.2015р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 07.12.2015р. на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.35-36), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що ухвала суду про відкладення розгляду справи від 07.12.2015р. була отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.40), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" (Покупець) було укладено договір поставки № 891-12 (а.с.7), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.4 договору, при укладанні договору, разом із підписаним примірником договору, Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність (додаток № 1 до цього договору), що містить П.І.Б. і підписи уповноважених на отримання товару матеріально-відповідальних осіб, а також містить відбитки печаток Покупця, якими будуть завірятися накладні на отримання товару.

При зміні осіб, уповноважених на отримання товару або печаток, Покупець зобов'язаний надати нову довіреність, яка містить П.І.Б. і підписи уповноважених на отримання товару матеріально-відповідальних осіб, а також містить відбитки печаток Покупця, якими будуть завірятися накладні на отримання товару.

Зазначена в п. 1.4 договору довіреність не налається у випадках, коли Покупець надає довіреність суворої звітності на кожну окрему поставку товару (п.1.5 договору).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 договору, товар повинен бути повністю поставлений Покупцеві у строк не більше 3 днів з моменту замовлення, відповідно до графіка поставок товару, погодженим сторонами.

Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем. Відвантаження та доставка товару здійснюється силами і засобами Постачальника. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання товару та відмітки Покупця про це в накладній Постачальника.

П.4.3 договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до накладної: за пивну продукцію по факту її отримання; за кондитерську групу товарів та бакалію не пізніше 7 днів з моменту отримання товару.

Згідно п.4.5 договору, розрахунки за товар проводяться шляхом перерахування Покупцем суми вартості товару в безготівковому порядку в гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.

Приписами р. 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. в частині передачі товару Покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов'язань. Якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну цього договору, будь-яка із сторін письмово не попередила іншу сторону про припинення дії цього договору або між сторонами не буде укладено новий договір, цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 113 967,18 грн . , що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними видатковими накладними (а.с.8-27).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вищезазначених накладних, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, з огляду на що у нього виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Враховуючи, що наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про її стягнення у розмірі 113 967,18 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 5 105,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 81 122,51 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.3), що наведений у позовній заяві, встановив часткову неправильність їх нарахування, у зв'язку із чим судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню становить 5 100,92 грн.

Розрахунок 3 % річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 88470.1 20.03.2014 - 15.09.2015 545 3 % 3962.98 25497.08 22.03.2014 - 15.09.2015 543 3 % 1137.94 5 100.92

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.3), що також наведений у позовній заяві, в межах заявленого позивачем періоду, встановив його помилковість, у зв'язку з чим, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснив власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргу 08.03.2014 - 31.08.2015 88470.1 1.712 62973.38 22.03.2014 - 31.08.2015 25497.08 1.675 17209.38 80 182.76

Отже, сума інфляційних, яка підлягає стягненню в межах даного позову складає 80 182,76 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" (65031, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Хімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37476690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" (65037, Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дорога, буд. 7, код ЄДРПОУ 35359121) 113 967/сто тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім/грн. 18 коп. основного боргу; 5 100 /п'ять тисяч сто/ грн. 92 коп. 3 % річних; 80 182/вісімдесят тисяч сто вісімдесят дві/грн. 76 коп. інфляційних втрат та 2 988 /дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім/грн. 76 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 січня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська