Рішення

від 13.01.2016 по справі 916/4413/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2016 р.Справа № 916/4413/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД"

про стягнення компенсації у розмірі 24 360,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 02.06.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 06.01.2013р.

від третьої особи: ОСОБА_3 - довіреність № б/н від 23.12.2015р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р", в якій просить суд стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 24 360,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" шляхом розповсюдження товару - дитячих папок на блискавці із зображенням персонажу Маша , як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2015р. було порушено провадження у справі №916/4413/15 із призначенням розгляду в засіданні суду 02.12.2015р.

09.12.2015р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення проти позову (т.2а.с.44-47), згідно яких останній у задоволенні позову просить відмовити.

У поданих запереченнях відповідач, зокрема, зазначає про відсутність в чеках, наданих позивачем в якості доказів реалізації ним контрафактного товару, інформації про артикул товару та його найменування.

Відповідач вказує, що на етикетці маркування товару, а саме на папках на блискавках А5 № 026, штрих-код 6926662300026 та А4 № 805, штрих-код 6943058600058 відсутні позначення щодо того, що ці папки „Маша і Мєдвєдь» , а також стверджує, що інформація на їх зворотньому боці не дозволяє встановити прямого зв'язку між товаром та розрахунковими документами.

Заперечуючи проти заявлених вимог, ТОВ „Копійка-Р» акцентує увагу на тому, що цей же артикул (№ 026, штрих-код 6926662300026 та № 805, штрих-код 6943058600058) мають папки інших малюнків та забарвлень, поставлених Постачальником ТОВ „Камелія Трейд» .

Відповідач вважає, що позивач при виявленні нібито порушення авторського права та продажу контрафактного товару, за наявності повноважень, повинен був звернутися до адміністрації магазину або зробити відповідний запис у книзі відгуків і пропозицій, чого останнім здійснено не було.

Водночас, у поданому відзиві відповідач зосереджує увагу на тому, що наданий позивачем акт виявлення факту продажу контрафактної продукції від 05.06.2014р. складений в односторонньому порядку, без участі його представника, що є неприпустимим.

Узагальнюючи свої заперечення, відповідач стверджує, що позивач не ставив перед собою мети, спрямованої на припинення продажу товару, а тільки переслідував намір отримання грошової компенсації.

Відповідач також вказує на порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині відбору зразків продукції.

Крім того, відповідач зазначає про укладення між ним та ТОВ „Камелія-Трейд» договору поставки від 01.06.2011р. за № ПКР-41/0106-11, згідно умов якого відповідач не несе відповідальності за порушення Постачальником прав інтелектуальної власності третіх осіб, з огляду на що він вважає себе добросовісним Покупцем, який не міг знати та припустити про порушення авторських прав при поставці та виробництві товару.

Крім того, відповідач у запереченнях на позов акцентує увагу на відсутності доказів оптового продажу товару та на тому, що ним було реалізовано лише дві його одиниці, максимальною вартістю 29,03 грн., дохід від продажу яких є значно меншим від вказаної суми.

ТОВ „Копійка-Р» наголошує, що розмір компенсації у випадку її стягнення має бути співрозмірним.

Ухвалою суду від 20.12.2015р. участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД" та з огляду на таке залучення, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2015р.

Ухвалою суду від 14.12.2015р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника третьої особи, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 23.12.2015р.

22.12.2015р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (т.2а.с.75-76), згідно якого останній вказує на відсутність повноважень у особи, якою було підписано позовну заяву на таке підписання, а також повноважень у особи, яка здійснює представництво інтересів ТОВ „Маша і Мєдвєдь» у суді.

Одночасно, 22.12.2015р. до канцелярії суду від представника ТОВ "Копійка-Р" надійшло клопотання про відвід судді від розгляду справи №916/4413/15 (т.2 а.с.77-78).

В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача зазначає, що в провадженні судді Щавинської Ю.М. перебувало ряд справ, позивачем по яким було ТОВ "Маша і Мєдвєдь", в результаті розгляду яких у судді склалася єдина стереотипна думка за оцінкою доказів, що, на думку відповідача, не сприяє об'єктивності та неупередженості при розгляді справи № 916/4413/15.

Ухвалою суду від 23.12.2105р. вказану заяву судом було відхилено з мотивів, які безпосередньо викладені у вказаному процесуальному документі.

У судовому засіданні 23.12.2015р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, представник відповідача та третя особа в свою чергу просили суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представників сторін було продовжено на п'ятнадцять днів, у засіданні суду оголошено перерву до 11.01.2016р.

28.12.2015р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (т.2а.с.97-98), згідно яких останній вказує, що з кадрів 18 серії мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь. Большая стирка» , що були надані в роздруківці, та з самого примірника твору, що надано, на 6 хвилині 42 секунді вказаної серії зазначено, що в силу ст. 11 Закону України „Про авторське право і суміжні права» , для сповіщення третіх осіб ТОВ „Маша І Мєдвєдь» використало знак охорони авторського права (латинська літера „с» , обведена колом).

Позивач стверджує, що зазначений примірник твору підтверджує повноваження договорів ТОВ „Маша і Мєдвєдь» з автором-виконавцем (сценаристом), режисером - постановником та композитором на створення 18 серії вищевказаного аудіовізуального твору.

12.01.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшли чергові письмові пояснення по справі (т.2 а.с.106-107), згідно яких останній зосереджує увагу на наявності у його представника (ОСОБА_4С.) повноважень на здійснення купівлі контрафактного товару у відповідності до довіреності від 20.05.2014р.

У судовому засіданні 13.01.2016р. представники сторін та третя особа в повному обсязі підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередніх судових засіданнях.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" на правлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 24 360,00 грн ., у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" - персонаж "Маша".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права, про захист авторського права, зокрема, і за змістом п.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторін наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об'єкту авторського права.

Оцінюючи належність Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" авторського права на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", саме персонажу "Маша", суд зазначає наступне.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008р. між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" (Замовник) та ОСОБА_5 (Автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення №ОК-2/2008 (т.1 а.с.55-56), згідно якого Автор-виконавець зобов'язався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого телевізійного серіалу "Маша и Медведь" в строк до 23.09.2008 р., а Замовник зобов'язався прийняти його та оплатити.

23.09.2008р. між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" та ОСОБА_5 було підписано акт здачі-приймання робіт (т.1а.с.61), згідно якого Автор-виконавець створив та передав Замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь". Згідно п.1.3. вказаного акту, Автор-виконавець передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь" ("Первая встреча", Весело-весело встретим Новый год", "До весны не будить", "Ловись рыбка", "ОСОБА_1 пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы невиданных зверей" в повному об'ємі Замовнику.

В подальшому на підставі службового завдання від 12.05.2008р. № 1/МиМ-С1 (т.1 а.с.63-66) ТОВ Студія "АНИМАККОРД" доручило режисеру-постановнику ОСОБА_6, а останнім створено авторським трудом творчого колективу аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь» під робочою назвою „Первая встреча» , про що свідчить акт приймання фільму від 06.01.2009р. (т.1 а.с.70-71).

08.06.2010р. між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" (Правовласник) та ТОВ "Маша і Медвєдь" (Набувач) було укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") (т.1а.с.29-32), за умовами якого Правовласник передав Набувачу виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) - серіал „Маша и Медведь» , а Набувач зобов'язався сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.

Згідно п. 1.3. вказаного договору правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір.

У відповідності до п. 1.4. вказаного договору виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010 р. № 010601-МиМ (т.1 а.с.33-34) передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правовласник передає Набувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи вказані елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

За змістом ст. 9 Закону частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

При цьому, суд зазначає, що у висновку експерта, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної Одеським апеляційним господарським судом у справі №916/1026/14 (т.1 а.с.127-146), встановлено обставини, що мають бути враховані судом згідно до вимог ст.35 ГПК України.

Так, згідно з вказаним висновком зображення персонажу "Маша" було створено для анімаційного дитячого серіалу, при цьому цей персонаж наділено автором певними ознаками, що його індивідуалізують та виділяють серед зображень інших вигаданих мультиплікаційних персонажів. Персонаж "Маша" є маленькою дівчинкою 5-7 років, яка непосидюча, не може всидіти на місці, допитлива, цікава, доброзичлива, має незалежний характер, вперта, наполеглива. Зовнішні характеристики: маленький зріст, біле волосся, біла пряма чолка на лобі, велика голова, великі зелені очі, при посмішці та при розмові видно два передніх верхніх та два передніх нижніх зуби, вдягнена у сорочку, сарафан, хустинку і сандалі, які залежно від ігрової ситуації змінюються за кольором та сезонністю.

Отже персонаж Маша є динамічним образом, створеним в процесі творчої діяльності її автора, який виражений у об'єктивній формі (у вигляді зображення, що має фіксацію на кіноплівці), має риси та властивості (ім'я, особливості зовнішнього вигляду та характеру), які вирізняють її поміж інших вигаданих персонажів, тобто має усі ознаки оригінальності.

Таким чином, згідно висновку експерта, персонаж "Маша" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" є частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватись самостійно.

Враховуючи зазначене, оскільки персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - "Маша" є частиною вказаного аудіовізуального твору та може використовуватися самостійно, останній розглядається судом як твір.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008р. між ТОВ Студія "Анімаккорд" (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_5 (ліцензіар) було укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (т.1 а.с.72-77), відповідно якого ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків "Маша" і "Медведь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом вказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" використовуються для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (творів) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів.

Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.

Згідно до п.2.1. договору право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 09.06.2019р. включно.

Відповідно до п. 2.2. договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.

Вказаним договором також передбачено право ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 договору).

При цьому, договором встановлено, що якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку (п.2.10. договору).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "Маша", а отже і наявність права захищати свої права, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону .

Як вбачається з матеріалів справи, а також з пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи, представником позивача 05.06.2014р. та 12.07.2014р. в крамниці, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 60, в якій ТОВ „Копійка-Р» здійснює господарську діяльність, було придбано „папку А-5 на блискавці ц» , вартістю 12,15 грн. та „папку А-4 на блискавці ц» , вартістю 16,88 грн., що підтверджується відповідними фіскальними чеками (т.1 а.с.158-159).

На вказаних папках зображено малюнок із зображенням персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", права на який також належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Аналізуючи питання щодо належності диску з відеозаписом закупки 05.06.2014р. та 12.07.2014р. контрафактного товару, як належного доказу, суд виходить з наступного.

Як слідує з норм чинного Господарсько-процесуального кодексу України, відеозапис у господарському процесі не передбачений в якості окремої категорії доказів.

Разом з тим, суд вважає, що такий диск з відеозаписом у відповідності до ст. 37 ГПК України може бути віднесено до речових доказів, а саме предметів матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Після закінчення відтворення відеозапису, який здійснювався 11.01.2016р. в залі судового засідання № 11, судом було встановлено факт продажу відповідачем саме тих папок Маша і Мєдвєдь , які надавалися представником позивача суду для огляду.

Щодо тверджень відповідача про отримання відеозапису незаконним шляхом, то такі висновки мають бути підтверджені відповідними доказами, проте у матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до уповноважених органів з приводу вчинення представниками позивача протизаконних дій, тощо.

Крім того, зазначений диск оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, зібраними по справі.

При цьому, судом також не приймаються до уваги твердження відповідача щодо відсутності у представника позивача повноважень на представлення інтересів ТОВ „Маша і Мєдвєдь» на момент здійснення відео зйомки при купівлі спірного товару, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи належним чином оформленою довіреністю від 20.05.2014р. (т. 2а.с.108-109).

Водночас, посилання відповідача щодо відсутності у ОСОБА_7, повноважень на підписання від імені ТОВ „Маша і Мєдвєдь» позову, в у ОСОБА_1 на представлення інтересів у суді, з огляду на те, що довіреності, які видані на їх імена, не відповідає міжнародним нормативно-правовим документам, також не приймається судом до уваги, оскільки спростовуються положеннями ст. 13, 40 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору -мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - персонажу "Маша", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій .

Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 24 360,00 грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.

Також позивач звертає увагу суду на те, оскільки відповідач є власником мережі магазинів, торговельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, то до постачальників відповідача встановлено вимоги, відповідно до яких вони зобов'язані постачати товар партіями в сотні примірників.

На думку позивача, дійсним наміром відповідача було отримати прибуток незаконним шляхом, через багаторазове порушення виключних прав позивача.

При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.

Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

Позивач також зазначає, що для захисту порушення його прав необхідно за кожен із 2 випадків порушення встановити компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (мінімальний розмір компенсації за окремий факт протиправного використання об'єкта авторського права) =2*12 180,00 грн= 24 360,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність .

У підпункті 51.3 пункту 51 вищевказаної постанови від 17.10.2012 №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (станом на день розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378,00 грн .)

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р. та у постанові Вищого господарського суду України з аналогічної справи №918/780/14.

При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактного товару на суму 29,03 грн ., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту. Більш того, незважаючи на проведення закупки влітку 2014 року, позивач звернувся до суду лише у листопаді 2015 року, тобто через півтора року.

При цьому, дійсно, з матеріалів справи випливає, що реалізація такого товару відбувалася двічі 05.06.2014р. та 12.07.2014р. Разом з тим, суд також приймає до уваги те, що матеріали справи не містять доказів замовлення відповідачем виготовлення папок на блискавках з розміщенням на їх упаковці зображення персонажу „Маша» з метою подальшої реалізації, а доказів оптового, багаторазового продажу відповідачем папок із блискавками із розміщенням на них зображення персонажу „Маша» матеріали справи не містять.

Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка, як вже було зазначено судом, за своєю суттю фактично замінює право на відшкодування збитків, суд також бере до уваги відсутність доведених збитків позивача.

Одночасно, суд враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 13 780,00 грн.

Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача на нього, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судові витрати у сумі 1 218 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" (68004, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 7/159-Н, код ЄДРПОУ 37672913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова, буд. 9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р 40702810900000013706 в ПАТ Банк "ОТКРЫТИЕ", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) суму компенсації в розмірі 13780 /тринадцять тисяч сімсот вісімдесят/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 січня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська