Постанова

від 12.01.2016 по справі 917/1330/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 917/1330/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 28.12.2015 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№5279П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер« , м. Київ

до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 2157838,01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ССІ Шефер« , звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 заборгованість за договором поставки №1510/087 від 15.10.2008 р. по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78%, що становить 1315 826,24 грн. та 842 011,24 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 р. у справі №917/1330/15 (суддя Погрібна С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Від позивача до початку судового засідання 12.01.2016 р. надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №221), які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, 11.01.2016 р. звернувся до суду з клопотанням (вх. №150), в якому просить розглянути справу без участі його представника, якого у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства не може направити в судове засідання. Крім того, зазначає, що проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Колегія суддів, враховуючи висловлення правової позиції представника відповідача в засіданні 24.12.2015 р., вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, вислухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008 р. між ТОВ "Шефер Шоп" (постачальник), правонаступником якого є ТОВ "ССІ Шефер", та Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 (покупець) був укладений договір поставки № 1510/087, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити на умовах і в строки, передбачені цим договором депо контейнери для роздільного збирання твердих побутових відходів згідно технічних та інших вимог покупця, а покупець зі своєї сторони зобов'язався прийняти товар та оплатити його відповідно до умов визначених цим договором (т. 1 а.с.25-26).

Ціна на товар зазначена в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (т. 1 а.с. 27), встановлюється в гривнях і розуміється відповідно до DDP Кременчук (Інкотермс-2000) (п.п.2.1. договору).

Відповідно до специфікації постачальник повинен був поставити покупцю: депо контейнер загального призначення (для остаточного сміття) - 426 шт. на суму 5958057,30 грн.; депо контейнер для паперу - 150 шт. на суму 1693215,83 грн.; депо контейнер для скла - 150 шт. на суму 1738747,50 грн.; депо контейнер для пластику - 150 шт. на суму 1738747,50 грн.

Загальна сума договору, згідно п. 2.2 договору, складає 11278768,13 грн.

До даного договору сторонам було підписано низку додаткових угод (т. 1 а.с.28-32, 173).

Так, додатковими угодами №3 від 05.01.2009 р., №4 від 01.06.2009 р., №6 від 01.07.2010 р., №7 від 08.10.2012 р., №9 від 18.08.2014 р., вносились зміни до п.п.2.2. та 11.1. договору поставки №1510/087.

За умовами договору (п.п. 3.1., 3.2.), платежі здійснюються відповідно до установлених цін та умов даного договору. Платежі розподіляються таким чином:

а) попередня оплата складає 3338630,44 грн. і підлягає сплаті протягом 20 банківських днів після підписання договору;

б) на залишок суми нараховуються відсотки у розмірі 6,78 річних.

Залишок суми у розмірі 7790 137,69 грн. підлягає сплаті у 20 щоквартальних платежів, згідно графіку платежів затвердженого сторонами. Один щоквартальний платіж без відсотків складає 389506,88грн.

Перший щоквартальний платіж здійснюється в період з 20.03.2009 р. до 25.03.2009 р. Кожен наступний щоквартальний платіж здійснюється в період з 20 по 25 число останнього місяця кварталу.

Пунктом 5.3. договору визначено, що товар повинен бути поставлений на адресу вказану покупцем, протягом 24 календарних днів після сплати попередньої оплати в порядку передбаченому п.п 3.2. а) даного договору.

Строк дії договору, встановлений п. 11.1 (з урахуванням додаткової угоди №9 від 18.08.2014 р.), - 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а в частині грошових зобов'язань до повного розрахунку.

На виконання умов договору покупець 21.10.2008 р. перерахував попередню оплату в сумі 3338630,44 грн., що підтверджується банківською випискою по особову рахунку за 22.10.2008 р. та платіжним дорученням №97 від 21.10.2008 р. (т. 1 а.с. 40, 226).

Постачальником було поставлено, а покупцем отримано обладнання відповідно до специфікації, що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі та довіреностями на отримання товару (т. 1 а.с.50-131;180-184).

Покупець за отриманий товар здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №1 від 16.10.2014 р. на суму 1166100,00 грн., №28 від 22.02.2013 р. на суму 543279,00 грн., №15 від 22.02.2013 р. на суму 1014749,00 грн., №35 від 16.08.2010 р. на суму 600000,00 грн., №23 від 15.07.2010 р. на суму 700000,00 грн., №41 від 18.11.2010 р. на суму 600000,00 грн., №36 від 09.09.2010 р. на суму 100000,00 грн., №40 від 18.11.2010 р. на суму 498500,00 грн., №39 від 15.10.2010 р. на суму 550000,00 грн., №30 від 09.06.2009 р. на суму 469683,28 грн., №5 від 18.05.2009 р. на суму 760900,00 грн., №3 від 21.04.2009 р. на суму 786911,08 грн. (т. 1 а.с. 227-238).

Однак, в порушення вимог п. 3.2 договору щодо сплати відсотків у розмірі 6,78 річних, що нараховуються на залишок суми, покупець не здійснив жодного платежу.

Постачальник з метою отримання платежів по вказаних відсотках звертався до покупця з вимогою про їх сплату, зокрема, листом №01-10 від 11.10.2013 р. (т. 1 а.с. 35). Проте, покупець в добровільному порядку зазначені платежі не здійснив, що стало підставою для звернення ТОВ "ССІ Шефер" до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 заборгованості по договору №1510/087 від 15.10.2008 р. по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78%, що становить 1315 826,24 грн. та 842 011,24 грн. інфляційних збитків.

В обґрунтування позову товариство посилається, зокрема, умови спірного договору, а саме - п. 3.2 договору, та приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, вважаючи, що уклавши додаткові угоди до договору №1510/087 від 15.10.2008 р. сторони змінили умови оплати, та, взявши до уваги акт звірки розрахунків, дійшов висновку про повне виконання відповідачем договірних зобов'язань та безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивач, у відповідності до умов договору, здійснив поставку товару, а відповідач оплатив його.

В п.п. 3.1., 3.2. договору сторони обумовили, що платежі здійснюються відповідно до установлених цін та умов даного договору. Платежі розподіляються таким чином: а) попередня оплата складає 3338630,44 грн. і підлягає сплаті протягом 20 банківських днів після підписання договору; б) на залишок суми нараховуються відсотки у розмірі 6,78 річних.

Залишок суми у розмірі 7 790 137,69 грн. підлягає сплаті у 20 щоквартальних платежів, згідно графіку платежів затвердженого сторонами. Один щоквартальний платіж без відсотків складає 389 506,88 грн.

Перший щоквартальний платіж здійснюється в період з 20.03.2009 р. до 25.03.2009 р. Кожен наступний щоквартальний платіж здійснюється в період з 20 по 25 число останнього місяця кварталу.

Здійснивши ретельний аналіз змісту спірного договору та додаткових угод до нього, колегія суддів вважає, що господарський суд Полтавської області невірно вказав, що додатковими угодами № 3 від 05.01.2009 р., №4 від 01.06.2009 р,. №6 від 01.07.2010 р., №7 від 08.10.2012 р., №9 від 18.08.2014 р. (в частині змін до п.п. 2.2. договору) сторони змінили умови оплати.

Умови оплати по договору №1510/087 від 15.10.2008 р. передбачені в розділі 3 договору, який сторони не змінювали, даний розділ не був скасований та діяв протягом всього терміну дії договору.

Таким чином, зобов'язання відповідача здійснювати щоквартальні платежі та сплачувати відсотки на залишок суми залишились незмінними, а зміни до п. 2.2 договору приймались сторонами з метою визначення конкретної суми, яка буде погашена покупцем в поточному році за поставлений товар.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78% право позивача на отримання коштів за поставлений товар, а саме - відсотків на залишок суми, є порушеним.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про те, що договірні зобов'язання покупцем були виконані належним чином та в повному обсязі, безпідставним та необґрунтованим, а позовні вимоги ТОВ "ССІ Шефер" в частині стягнення з відповідача суми по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78% такими, що підлягають задоволенню.

Проте, стосовно суми вказаних відсотків, нарахованої позивачем до стягнення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

З розрахунку процентів по товарному кредиту вбачається, що ТОВ "ССІ Шефер" було заявлено до стягнення заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78% в сумі 1315826,77 грн. за період з жовтня 2008 р. по жовтень 2014 р. (т. 1 а.с. 217-223).

Так, право на отримання вказаної суми у позивача виникло з моменту внесення покупцем попередньої оплати та прийняття товару, тобто з жовтня 2008 року. З позовом до суду позивач звернувся 26.06.2015 р. Як свідчать матеріали справи, відповідач 02.09.2015 р. заявив про необхідність застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог (т.1 а.с. 161-162).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Строк позовної давності щодо стягнення інфляційних нарахувань та річних підлягає застосуванню за три роки, що передували припиненню цього зобов'язання, з урахуванням строку звернення з позовом.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення суми по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78% є правомірними за період з червня 2012 року по жовтень 2014 року.

Здійснивши перерахунок суми відсотків, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 суми по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78%, яка становить 310 861,70 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки з аналізу вказаної норми вбачається, що інфляційні збитки можуть бути нараховані лише на суму основного боргу (заборгованість по сплаті ціни договору), в той час, як предметом даного спору є заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих на залишок суми.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, який визнав акт звірки розрахунків за договором поставки №1510/087 від 15.10.2008 р. належним доказом на підтвердження відсутності заборгованості у відповідача та належного виконання ним своїх договірних зобов'язань, з огляду на таке.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вказаний акт, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансування звітність в Україні", є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права через відмову в задоволенні клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, як безпідставні та необґрунтовані, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвала про порушення провадження у справі судом першої інстанції була винесена 13.07.2015 р., розгляд справи призначений на 24.07.2015 р., після чого відкладений на 02.09.2015 р., строк вирішення спору продовжений на 15 днів. Таким чином, сторонам була надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, сторони мали достатньо часу для надання необхідних документів, доказів, звернення з клопотаннями, заявами тощо.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, створивши всі необхідні умови для повного та об'єктивного розгляду справи, обмежений строками розгляду справи, встановленими ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, правомірно відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 15 жовтня 2015 року у справі №917/1330/15 господарський суд Полтавської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 2, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 р. у справі №917/1330/15 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (код ЄДРПОУ 03351898; 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Горького, 48/75; р/р 26002041099980 в філії «ПрРУ« АТ «Банк «Фінанси та Кредит« , МФО 331564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер« (код ЄДРПОУ 30265317; 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народов, 8; п/р 26001010490388 в ПАТ «Укрсоцбанк« , МФО 300023) 310 861,70 грн. заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 6,78% за договором поставки №1510/087 від 15.10.2008 р. та судовий збір в розмірі 13 056,10 грн. за подачу позову та апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 р. у справі №917/1330/15 залишити без змін.

Господарському суду Полтавської області на виконання постанови видати наказ.

Повна постанова складена 16.01.2016 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.