Рішення

від 12.01.2016 по справі 925/1954/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 925/1954/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секрет арем судового засідання ОСОБА_1,

за участю представника позивача: ОСОБА_2 - т.в.о. директора за посадою, представник відповідача не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця"

до комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради

про стягнення 107 792,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 107 792,95 грн, зокрема 101 182, 97 грн інфляційних втрат за період з липня 2014 року по листопад 2015 року та 6 609,98 грн три проценти річних за період з 11.07.2014 по 25.11.2015 за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до договору № 44/1 від 26.03.2012. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідачем, в порушення умов вказаного договору, тривалий час не оплачувалися надані йому послуги та виконані роботи, незважаючи на наявність всіх необхідних документів та рішення господарського суду Черкаської області від 09.06.2015 у справі № 925/2184/14, залишене без змін постановою КАГС від 06.10.2015, якими встановлено факти надання позивачем послуг, наявності боргу в сумі 182261,42 грн. та порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором № 44/1 від 26.03.2012. Вказана сума фактично була сплачена позивачу в порядку примусового виконання рішення тільки 26.11.2015, що підтверджується постановою державної виконавчої служби у ВП № 49211665.

Відповідач не подав суду відзив на позов та не направив свого представника у судове засідання, натомість 11.01.2016 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи на інший час у зв'язку із задіянням його представника в іншому судовому засіданні, та просить у разі необхідності відповідно до ст. 69 ГПК України продовжити строк вирішення спору.

12.01.2016 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 107 762,99 грн у зв'язку із уточненням кінцевої дати перерахування коштів державною виконавчою службою, в якій просить стягнути з відповідача 101 182,97 грн інфляційних втрат та 6 582,02 грн три проценти річних за прострочення розрахунку по 23.11.2015, оскільки відповідно до довідки Придніпровського відділу ДВС від 11.01.2016 кошти надійшли на депозитний рахунок ВДВС 24.11.2015 та були перераховані на рахунок стягувача.

Право позивача на зменшення розміру позовних вимог передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, тому заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягає прийняттю до розгляду у даній справі. До заяви позивачем додано докази вручення цієї заяви відповідачу.

Суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та справу можливо розглядати без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 11.12.2015 та від 24.12.2015 отримані представником відповідача. Факт повідомлення відповідачу про час і місце розгляду справи підтверджується і в самих клопотаннях про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору. Стороною у даному спорі є підприємство - юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником підприємства, чи керівник особисто. Суд не викликав у засідання конкретного представника. Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Суду не подано доказів неможливості такої заміни представника. В ухвалі від 24.12.2015 суд попередив відповідача про можливість розгляду справи за відсутності представника за наявними матеріалами. У зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи клопотання про продовження строку розгляду спору також не підлягає задоволенню.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.89 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи, вважала, що відповідач затягує розгляд даної справи, подаючи такі клопотання, підтримала позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила позов задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.01.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке .

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2015 року у справі № 925/2184/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" до комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради про стягнення 188978,28 грн було повністю задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 182261,42 грн. основного боргу за отримані послуги, 3645,23 грн. судових витрат. Вказане рішення набрало законної сили 06.10.2015 - із дня прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом. На його виконання 02.11.2015 видано наказ.

Вказане рішення суду від 09.06.2015 було виконане в примусовому порядку у виконавчому провадженні ВП № 49211665 та відповідно до довідки Придніпровського відділу державної виконавчої служби від 11.01.2016 позивачу були перераховані кошти в стягнутій судом сумі 24.11.2015 та 26.11.2015 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки відповідач сплатив позивачу кошти за надані послуги по договору № 44/1 від 26.03.2012 із простроченням виконання, тому позивач пред'явив до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 101 182,97 грн. за період з липня 2014 по листопад 2015 року та 6580,02 грн. три проценти річних за прострочення розрахунку в період з 11.07.2014 по 23.11.2015.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписом статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень вказаної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому названа норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таку правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2015 року у справі № 925/2184/14 по спору між цими ж сторонами, що набрало законної сили, встановлені такі обставини: - укладення сторонами договору № 44/1 від 26.03.2012, який за своєю правовою природою є змішаним, що містить в собі елементи договору про надання послуг та договору підряду з усіма істотними умовами, які вимагає законодавство для даного виду договорів; - виконання позивачем роботи (надання послуг) в червні 2014 року на суму 36 640 грн, в липні - на суму 35701,42 грн, в серпні - на суму 36640 грн, у вересні - на суму 36640 грн, в жовтні - на суму 36640 грн; - зобов'язання відповідача за Договором здійснювати оплату не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним; - наявності простроченого боргу за виконані позивачем роботи (надані послуги) за червень-жовтень 2014 року в сумі 182 261,42 грн.

Отже, виходячи із припису статті 35 ГПК України, вказані вище обставини, встановлені рішенням господарського суду від 09 червня 2015 року у справі № 925/2184/14, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

Позивачем доведено і відповідачем не спростовано факт наявності прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт (наданих послуг) по Договору № 44/1 до повного виконання зобов'язання, яке фактично відбулося 23.11.2015. З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач порушив його право на своєчасне та повне отримання коштів за виконані ним роботи. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних по 23.11.2015 та інфляційних втрат по листопад 2015 року включно є законною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами. Однак при розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помилки, у зв'язку з чим належна до стягнення сума індексу інфляції за прострочення проведення розрахунку по листопад 2015 року складає 101 182 грн. 66 коп. Розрахунок трьох процентів річних у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем виконаний вірно, ним вірно розраховані періоди прострочення сплати коштів по кожному із актів виконаних робіт (наданих послуг). Тому вимога позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає до повного задоволення та з відповідача належить стягнути 6580 грн. 02 коп. три проценти річних по 23.11.2015, тобто за весь період прострочення сплати коштів по кожному із актів форми № КБ-2в.

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 616 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 345, 18005, ідентифікаційний код 36701739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" (м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 345, 18005, ідентифікаційний код 38089572) - 101 182 грн 66 коп. (сто одну тисячу сто вісімдесят дві гривні 66 копійок) інфляційних втрат, 6 582 грн 02 коп. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 02 копійки) три проценти річних, 1 616 грн 40 коп. (тисячу шістсот шістнадцять гривень 40 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 16.01.2016.

Суддя А.Д. Пащенко