Ухвала

від 13.01.2016 по справі 910/7716/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"13" січня 2016 р. Справа №910/7716/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/771615-г (суддя Пасько М.В.)

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Рекромекс Оперейшнз Україна", м. Київ,

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/7716/15-г (суддя Пасько М.В.) крім іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю "Рекромекс Оперейшнз Україна", як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, припинено провадження по справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/771615-г та припинити провадження по справі.

Дослідивши апеляційну скаргу податкового органу та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 94 ГПК України, передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Недотримання зазначеної вимоги є підставою для повернення поданої апеляційної скарги у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 5 Закону України „Про судовий збір" викладено в новій редакції, відповідно до якої податкові органи позбавлено пільг щодо сплати судового збору.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.

Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

З апеляційних і касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір вправляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 09.11.2015 № 01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII).

Колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору в зв'язку з відсутність передбачених бюджетом установи видатків на оплату судового збору.

Розглянувши вказане клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердження цих обставин належними доказами.

Проте, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (абз. 2 п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, судом встановлено, що скаржником при зверненні з відповідним клопотанням про звільнення його від сплати судового збору в якості доказу на підтвердження обставин, викладених в клопотанні подано незавірену належним чином ксерокопію службової записки № 28/26-54-05-012 від 07.09.2015 в наслідок чого вона не може бути розглянута судом, як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Таким чином податковим органом, в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надано доказів на підтвердження викладених в заяві обставин - скрутного матеріального становища, що унеможливлюють сплату судового збору, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору, а відтак заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

За таких обставин, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з доданими до неї документами скаржнику без розгляду по суті на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України. Згідно ч. 4 ст. 97 цього ж Кодексу після усунення зазначених вище обставин - сплати судового збору в повному обсязі, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Оскільки апеляційна скарга повертається на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження на даний час не розглядається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 94, 95, п. 3 ч. 1 ст. 97, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/771615-г.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/771615-г з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко