Рішення

від 13.01.2016 по справі 272/1279/15-ц

АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 272/1279/15-ц

Провадження № 2/272/39/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року

Андрушівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Брагіна В.І.

при секретарях Ахановій О.В.,Бондаренко Л.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1,відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3,представників третіх осіб ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР-ЛЕНД до ОСОБА_2, Фермерського господарства Коваленко ВГ про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,суд,-

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом,в якому зазначив,що 30.11.2010 року між ним та Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області було укладено договір оренди земельної ділянки № 57.Згідно п.п. 1.1.;2;8 договору : орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 02.09.2010 року № 403, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради, Андрушівського району;в оренду передається земельна ділянка за рахунок реформованого КСП Іванківське №21, кадастровий номер земельної ділянки 1820384400:04:000:0019 площею 13,7853 га, у тому числі пасовище 13,7853 га.; договір укладено на 15 років або до запиту громадянина, що набуде право власності на дану земельну ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.Договір наразі є чинним та нерозірваним.Вказаний договір, відповідно до діючого на той час законодавства, було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Андрушівському районі Житомирської області за записом № 725 від 27.12.2010 року.В кінці серпня 2015 року позивач дізнався, що між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ 19.08.2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 13,7853 га, за кадастровим номером 1820384400:04:000:0019,який був зареєстрований Реєстраційною службою Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом №10945667 від 27.08.2015 року. Вказаний договір та його реєстрація є незаконною та порушує його права, оскільки попередній договір був укладений та зареєстрований у встановленому законом порядку відповідно до законодавства, що діяло на той час і термін його дії не завершився.Отже у відповідачів відсутні правові підстави для укладення нового договору, який прямо суперечить законодавству України.Просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 13,7853 га, за кадастровим номером 1820384400:04:000:0019, укладений 19.08.2015 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ .В подальшому позивач збільшив позовні вимоги,зазначив,що під час судового розгляду 23.12.2015 року стало відомо,що договір оренди земельної ділянки від 19.08.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ був укладений та підписаний не ОСОБА_2 та вона дій, направлених на укладання договору, не проводила;остання сторінка договору також не містить жодного підпису - ні ОСОБА_2, ні іншої особи.Вважали ,що оскільки договір не містить підпису ОСОБА_2 чи іншої уповноваженої особи, - це є порушенням ст. 203, 207 ЦК України та самостійною підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала,обґрунтувавши його наведеними в позовній заяві обставинами,додала,що на згідно статті 32 Закону України Про оренду землі , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.Згідно статті 35 Закону України Про оренду землі , спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.Тобто передбачено дві дії для припинення договору:набуття громадянином права власності на дану земельну ділянк та запит громадянина.Форма запиту, порядок та строки його розгляду законодавством не визначені та на її думку це повинно відбуватися за спільною письмовою згодою сторін, або у разі коли сторони не дійдуть згоди - в судовому порядку.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позов не визнала,пояснила,що вона оформила в порядку спадкування право власності на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 1820384400:04:000:0019 площею 13,7853 га, у тому числі пасовище 13,7853 га.В подальшому укладенням договору оренди займався її син - ОСОБА_8,з ким їй невідомо,але пам'ятає,що до неї додому приходила секретар сільської ради та вона підписувала якусь бумагу.

В судовому засіданні відповідач - Фермерським господарством Коваленко ВГ та його представник позов не визнали,зазначили,що відповідно до розпорядження голови Андрушівської РДА від 27.07.2015р. № 199 Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 було виділено в натурі та передано увласність земельну ділянку за № 21 на рівні земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 13,7853 га, в т.ч. пасовище - 13,7853 га по Іванівській сільській раді за рахунок земель реформованого КСП Іванівське с. Іванків та Реєстраційною службою Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області 18.08.2015 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право приватної власності (індексний номер 42465442) на земельну ділянку розміром 13,7853 га, розміщену на території Іванівської сільської ради Андрушівського району, кадастровий номер 1820384400:04:000:0019, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.Тому ОСОБА_2 , як власник вказаної вище земельної ділянки,19.08.2015р. уклала договір оренди цієї земельної ділянки з Фермерським господарством Коваленко ВГ . Він набрав чинності після його державної реєстрації в Реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області, тобто з 27.08.2015р., про що свідчить ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2015р.Оскільки об'єктом оренди по договору № 57 від 30.11.2010р. (п.2) є земельна ділянка №21 з кадастровим № 1820384400:04:000:0019 площею 13,7853га (в т.ч. пасовище-13,7853 га) за рахунок реформованого КСП Іванівське . Згідно п. 8 Договору №57 від 30.11.2015р. сторони досягли згоди про те, що даний договір укладено на 15 років або до запиту громадянина, що набуде право власності на дану земельну ділянку. Аналогічний термін дії договору вказано й у п.7 Висновку про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 27.12.2010р. № 725.Зазначення в договорі оренди від 30.11.2015р. №57 даної умови є обов'язковим та відповідає ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), оскільки земельна ділянка, на яку покійним ОСОБА_9 отримано сертифікат, та яку Андрушівської районною державною адміністрацією було передано 30.11.2010р. в оренду ТОВ Укр-ленд , до 18.08.2015р. мала статус не витребуваної .Незважаючи на погоджені сторонами умови, Позивач в позові зазначає лише про те, що Договір від 30.11.2015р. №57 укладено на 15років, а тому на його думку він досі є орендарем. Поведінка позивача є помилковою. Безперечним є факт, що 19.08.2015р. між ОСОБА_9 Л П. та ФГ Коваленко ВГ було укладено договір оренди земельної ділянки площею 13.7853 га за кадастровим № 1820384400:04:000:0019, яка розташована на території Іванівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та яка належить їй на праві приватної власності відповідно до Свідоцтва про право власності номер 42465442 від 18.08.2015р. Зазначили,що на їх думку договір оренди земельної ділянки від 30.11.2010 року укладений між позивачем та Андрушівською РДА є нікчемним,оскільки його державна реєстрація проведена з порушенням вимог законодавства,оскільки такий орган як Держкомзем взагалі не мав повноважень реєструвати договори оренди земельних ділянок. Додали,що у судовому засіданні 23.12.2015р. ОСОБА_2,в зв'язку із станом здоров'я та літнім віком не могла здійснити самостійно прочитат та підписати договір оренди,тому 03.08.2015р. ОСОБА_2 на підставі усного договору уповноважила свого рідного сина ОСОБА_8 укласти договір оренди на належну їй земельну ділянку та виконувати інші дії в її інтересах, в т.ч. з правом вчинення підписів за неї.Просили в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи - Реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області,позов не визнав,пояснив,що 27.08.2015 року він провів державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 19.08.2015р. укладеного між Фермерським господарством Коваленко ВГ та ОСОБА_7Додав,що він не зобов'язаний перевіряти,чи вже зареєстроване право оренди на вказану земельну ділянку чи ні,оскільки єдиної бази договорів оренди землі не існує.

В судовому засіданні представник третьої особи - Адрушівської районної державної адміністрації Житомирської області позов не визнала,пояснила що дійсно між Андрушівською РДА та позивачем 30.11.2010 року було укладено договір оренди земельної ділянки № 57. Предметом договору була земельна ділянка (не витребувана земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 02.09.2010 року № 403, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради, Андрушівського району;в оренду передається земельна ділянка за рахунок реформованого КСП Іванківське №21, кадастровий номер земельної ділянки 1820384400:04:000:0019 площею 13,7853 га, у тому числі пасовище 13,7853 га.; договір укладено на 15 років або до запиту громадянина, що набуде право власності на дану земельну ділянку. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 набула право власності на вказану земельну ділянку вона мала право укласти новий договір оренди. На її думку ні РДА, ні ОСОБА_7 не була зобов'язані були розривати попередній договір оренди,оскільки вона вважає,що він втрачає силу автоматично.

В судовому засіданні представник третьої особи - відділу Держгеокадастру в Андрушівському районі Житомирської області,в вирішенні справи покладалася на розсуд суду.Пояснила,що на її думку відповідно ст.635 ЦК України договір набуває чинності з моменту укладення,тому ОСОБА_7 повинна була розірвати попередній договір оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду,що після того як мати набула право власності на земельну ділянку, він пішов до Фермерського господарства Коваленко ВГ ,з яким домовився про передачу цієї земельної ділянки в оренду. Також підтвердив, що підписи на договорі оренди земельної ділянки від 19.08.2015р. та акті прийому-передачі земельної ділянки виконані особисто ним. До матері приходила секретарь Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та мати поставила підпис на вже виготовленому дорученні на його ім'я.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд пришов до висновку,що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 30.11.2010 року між позивачем та Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області було укладено договір оренди земельної ділянки № 57. Згідно п.п. 1.1.;2;8 договору : орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 02.09.2010 року № 403, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради, Андрушівського району;в оренду передається земельна ділянка за рахунок реформованого КСП Іванківське №21, кадастровий номер земельної ділянки 1820384400:04:000:0019 площею 13,7853 га, у тому числі пасовище 13,7853 га.; договір укладено на 15 років або до запиту громадянина, що набуде право власності на дану земельну ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.Договір було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Андрушівському районі Житомирської області за записом № 725 від 27.12.2010 року (а.с.8-16,69-70).

Відповідно до розпорядження голови Андрушівської РДА від 27.07.2015р. № 199 Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 було виділено в натурі та передано у власність земельну ділянку за № 21 на рівні земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 13,7853 га, в т.ч. пасовище - 13,7853 га по Іванівській сільській раді за рахунок земель реформованого КСП Іванівське с. Іванків та Реєстраційною службою Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області 18.08.2015 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право приватної власності (індексний номер 42465442) на земельну ділянку розміром 13,7853 га, розміщену на території Іванівської сільської ради Андрушівського району, кадастровий номер 1820384400:04:000:0019, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 19.08.2015р. між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ уклалено договір оренди цієї земельної ділянки,зареєстрований в Реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області 27.08.2015р.Вказаний договір укладений на 15 років.На виконання договору між ОСОБА_10 та Фермерським господарством Коваленко ВГ складений та підписаний акт прийому передачі земельної ділянки (а.с.7,36-42,72-74,76).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,що виникли між сторонами суд зазначає наступне :

Даний спір зводиться до вирішення питання про те, чи може вважатися остання реєстрація законною за обставин, коли державним реєстратором не вчинено дій щодо витребування інформації про наявність вже зареєстрованих прав на відповідну земельну ділянку.

На думку суду до обов'язку реєстратора перевірити таку інформацію випливає зі змісту його повноважень, передбачених пунктами 1 та 81 частини другої статті 9 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-VI Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-VI) та на листі Державної реєстраційної служби України, у якому рекомендовано при реєстрації договорів оренди земельних паїв запитувати інформацію у повноважних органів щодо наявності вже зареєстрованих прав інших осіб на ці ж земельні ділянки.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV), - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

У частині 4 статті 3 Закону № 1952-IV установлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом , визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом , за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України , Земельним кодексом України , Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV , Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 , Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N 174 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647.

У відповідності до ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV , у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди).

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди), на час укладення позивачем зазначених договорів оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 .

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (у редакції, чинній на час укладення позивачем договорів, надалі - Порядок № 2073), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно зі п.п.12, 13 Порядку № 2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п.14 Порядку № 2073).

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N 174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962 (чинного на момент укладення позивачем договорів) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів п.3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Наявний в матеріалах справи лист висновок про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки,складений заступником начальника Відділу Держземагенства в Андрушівському районі Житомирської області від 27.12.2010 року за вих. № 725 підтверджує факт правомірності державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 30.11.2010 року укладеного між позивачем та Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області (а.с.17).Також в матеріалах справи міститься роз'яснення ДП Центр державного земельного кадастру Житомирська регіональна філія щодо її повноважень ,згідно з якими, проведені нею державна реєстрації договорів оренди земельних ділянок - є правомірними (а.с.89).

Суд наголошує, що договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 30.11.2010 року набрав чинності з моменту його державної реєстрації з 27.12.2010 року, тому строк його дії ще не закінчився,він не розірваний у встановленому порядку та не визнаний недійсним. Суд вважає,що предметом договору є конкретна земельна ділянка,тому Андрушівська РДА при прийнятті рішення про передачу її у власність громадянину - ОСОБА_7,знаючи про наявність обтяжень,повинна була розірвати укладений між нею та позивачем договір оренди цієї земельної ділянки та припинити його державну реєстрацію. Суд вважає,що розпорядження Андрушівської РДА від 27.11.20015 року Про розірвання договорів оренди земельних ділянок за № 378 не свідчить про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки,укладеної між позивачем та РДА, оскільки п.2,3 цього розпорядження,а саме підписання угоди про розірвання договору оренди та зняття його з державної реєстрації виконані не були (а.с.75) та позивач продовжує користуватися нею та у відповідності з договором сплачує орендну плату (а.с.85-88).

Судом встановлено, що 27.08.2015 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме реєстрацію виникнення права оренди вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Закону № 1952-IV , державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч.4 ст.15 Закону № 1952-IV ).

За змістом частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону ; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Взаємодія органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру передбачена статтею 28-1 Закону № 1952-IV .

Частиною 2 цієї статті згаданого Закону встановлено, що орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації право доступу до перегляду кадастрових карт (планів) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.

Необхідності запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року висловила і Державна реєстраційна служба України у листі від 06.08.2013 року № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами". У цьому листі, зокрема, вказано, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

При цьому суд ураховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Однак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013 року, не може позбавляти особу цього права.

Суд вважає,що саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Судом з'ясовано, що державним реєстратором належним чином не перевірено чи вже зареєстроване право оренди на вказану земельну ділянку чи ні.

Суд вважає, що реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року.

Державна реєстрація припинення іншого речового права позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1820384400:04:000:0019 на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.11.2010 року не здійснювалась, укладений позивачем з Андрушівською РДА договір оренди земельної ділянки не визнаний недійсним, а здійснена 27.12.2010 року Андрушівським районним відділом Житомирської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" державна реєстрація - не скасована та є чинною.

В силу пункту 6 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку, що державний реєстратор під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2015 р. діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також судом встановлено,що 19.08.2015р. між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ уклалено договір оренди земельної ділянки,який підписаний не ОСОБА_2,а ОСОБА_10 без її присутності та відома. Судом достовірно встановлено та цей факт визнано відповідачами ,що остання в силу свого віку та стану здоров'я не могла прочитати та підписати договір. В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила,що підписала вдома якусь бум агу,яку принесла секретар сільської ради.Таким чином суд прийшов до висновку,що її волевиявлення на укладення вищезазначеного договору було відсутнє.

При вирішенні питання про правомірність укладення вищевказаного договору оренди земельної ділянки суд виходить з наступних міркувань :

Відповідно до ст.203 ЦК України для чинності правочину є загальні вимоги, додержання яких є необхідним, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Таким чином суд дійшов до висновку,що договір оренди земельної ділянки укладений

19.08.2015 р. між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ не відповідає вимогам ст.203 ЦК України,тому суд в порядку ст..215 ЦК України визнає його недійсним.

Керуючись ст.ст.24,25,32,35 Закону України Про оренду землі , ст. 2, 9, 15, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ,ст.124,125 Земельного кодексу України, ст.ст.202,203, 205,207,208,217,215,216 ЦК України, ст.ст.4,10,11,15,60,61,212-215,218 ЦПК України,суд,-

вирішив:

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 13,7853 га. за кадастровим номером 1820384400:04:000:0019, укладений 19.08.2015 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Коваленко ВГ .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_11