Ухвала

від 13.01.2016 по справі 534/1005/15-ц

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1005/15-ц 2-п/534/2/16

У Х В А Л А

13 січня 2016 року Комсомольський міський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Солоха О.В.

при секретарі Жуковій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську заяву ОСОБА_1 представника по довіреності відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у справі №534/1005/15-ц ,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 листопада 2015 року, ухваленим у цивільній справі за позовом АТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_2, третя особа ФОП ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги АТ Банк Фінанси та Кредит задоволені у повному обсязі.

04 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_2 отримав копію рішення суду, а 07 грудня 2015 року звернувся до суду його представник по довіреності ОСОБА_1 із заявою про його перегляд, посилаючись на наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи в суді 02.11.2015 року та повідомлення про виклик до суду не отримував.

При ухвалені заочного рішення були враховані лише докази позивача, а у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не був та не міг бути присутнім у судовому засіданні, він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, надати свої заперечення по справі та взяти участь у змагальному процесі.

При винесені рішення судом не було враховано, що Банком неправомірно було оформлено кредит в іноземній валюті. Відповідно до рішення суду, між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено договір про відновлювану кредитну лінію № 53v-01-08 від 14.04.2008 року про надання кредиту у розмірі 1 000 000 доларів США. Отримані кошти відповідач зобов'язався повністю повернути в строк до 13 квітня 2009 року та сплатити проценти і комісійну винагороду Банку за користування кредитом. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів , надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Також суд не прийняв до уваги при винесенні рішення, що 03.09.2009 року при укладенні додаткової угоди № 3 Банк змінив валюту погашення кредитного договору з іноземної валюти на національну валюту України - гривню, і здійснив так звану курсову маніпуляцію .

Редакція договору про відновлювальну кредитну лінію № 53v-01-08 від 14.04.2008 року не передбачала права банка перераховувати суму кредитної заборгованості у валюті у зв'язку зі зміною/коливанням курсу валют. Вважають, що позивач, користуючись економічною кризою у країні, залежним станом позичальника, значним підвищенням валютного курсу по відношенню до гривні, умисно поставив у вкрай невигідні умови відповідача, що призвело до фізичної неможливості виконання умов кредитного договору, неправомірно завищивши при цьому основну суму боргу майже вдвічі.

Крім того, судом при винесенні рішення не було враховано те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом. Так, у рішенні суду було зазначено, що отримані кошти відповідач зобов'язався повністю повернути в строк до 13 квітня 2009 року та сплатити проценти і комісійну винагороду Банку за користування кредитом. Згідно з розрахунком, проведеного банком заборгованість по сплаті відсотків розрахована за період з 03.09.2009 року по 23.03.2015 року, тобто аж за 6 років. Оскільки строк позовної давності вийшов для подання позову про стягнення кредитної заборгованості, то цей строк також закінчився і для вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Надіслав до суду заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення та заяву про розгляд справи у його відсутність.

Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 не з'явились. Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заяву про відкладення судового розгляду у зв'язку із хворобою. Представник за довіреністю ОСОБА_1 про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що розгляд справи призначався на 17.06.2015 року, 10.07.2015 року, 30.07.2015 року, 30.09.2015 року та 02.11.2015 року про що, відповідач по справі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 були повідомлені у встановленому законом порядку, а саме судовими повістками, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення, та незважаючи на це, жодного разу у судове засідання не з'явились, правом надання заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження не скористались. Разом з тим представник позивача не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку. Враховуючі вказані обставини справу розглянуто відповідно до положень ст. 224 ЦПК України у заочному порядку в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих позивачем.

Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ВАТ Банк Фінанси та Кредит , правонаступником якого є АТ Банк Фінанси та Кредит та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 53v-01-08 про надання кредиту у розмірі 1 000 000,00 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном кошти згідно із ст. 2 ЗУ Про банки і банківську діяльність розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Частиною 1 ст. 49 ЗУ Про банки і банківську діяльність передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією. Отже, ЗУ Про банки і банківську діяльність визначив, що банки, які мають банківську ліцензію, мають право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до преамбули Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ст. 1 ЗУ Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Як вбачається з договору про відновлювальну кредитну лінію № 53v-01-08 від 14.04.2008 р. кредит в іноземній валюті було видано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 як суб'єкту підприємницької діяльності на виробничо-господарські потреби (п. 4.1. Кредитного договору), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України Про захист прав споживачів та як наслідок порушення абз. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів є необґрунтованим.

Видача кредитних ресурсів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 14.04.2008 року по 06.04.2009 року шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, якщо інше не зазначено в письмовій заявці.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними ресурсами, по процентній ставці 14,5% процентів річних, а у разі порушення строків погашення, встановлених графіком погашення, та з 14.04.2009 року в будь-якому випадку - по процентній ставці 21,75 % річних.

Додатковою угодою №1 від 18.09.2008 року до Кредитного договору встановлений розмір відсотковою ставки у розмірі 15% процентів річних, а у разі порушення строків погашення, встановлених графіком погашення, та з 14.04.2009 року в будь-якому випадку - по процентній ставці 22,5 % річних.

Додатковою угодою №2 від 12.02.2009 року до Кредитного договору встановлений строк користування кредитною лінією до 04.09.2009 року розмір відсотковою ставки у розмірі 15% процентів річних, а у разі порушення строків погашення, встановлених графіком погашення, та з 05.09.2009 року в будь-якому випадку - по процентній ставці 22,5 % річних.

Додатковою угодою №3 від 03.09.2009 року до Кредитного договору умови Кредитного договору викладені в новій редакції, згідно якої Позичальнику надана мультивалютна не відновлювана кредитна лінія з лімітом максимальної заборгованості 7 278 945,00 (Сім мільйонів двісті сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень з урахуванням Графіку зниження ліміта кредитування (Додаток №1 до Кредитного договору). Для обліку наданих кредитних ресурсів Позичальнику відкриті позичкові рахунку у гривні та доларах США. Повернути отримані в рамках мультивалютної кредитної лінії грошові кошти Позичальник зобов'язався у строк до 03.04.2013 року.

За користування грошовими коштами Позичальник сплачує (п. 3.1. Кредитного договору):

-По кредиту в національній валюті - 16,0 відсотків річних;

По кредиту в доларах США - 15,0 відсотків річних.

-у разі порушення строків погашення, встановлених графіком погашення, та з 04.04.2013 року в будь-якому випадку - по процентній ставці 22,5 % річних по кредиту в доларах США та 24 % річних по кредиту в гривні.

03.09.2009 р. у відповідності до умов Додаткової угоди № 3 від 03.09.2009 р. Позичальнику ФОП ОСОБА_2 були видані кредитні кошти в межах в межах встановленого ліміту 7 278 945,00 грн., на які Банком за дорученням ФОП ОСОБА_2 була закуплена валюта в сумі 834 985,00 дол. США та направлена на погашення раніше виданого валютного траншу.

Виходячи з презумпції дійсності правочину станом на сьогодні Кредитний договір та усі додаткові угоди, в т.ч. Додаткова угода № 3 є чинними та відповідно такими, що створюють для сторін певні права та обов'язки. А тому у відповідності до умов Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 03.09.2009 р. у Позивача виникло право вимоги саме на 7 278 945,00 грн. основного боргу, які були фактично видані третій особі та використані за його дорученням.

Щодо спливу строку давності судом встановлено, що згідно з п. 3.4. Додаткової угоди № 7 від 03.07.2013 р. нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник оплачує проценти за користування кредитними коштами одночасно з погашенням заборгованості по кредиту, але не пізніше строку повернення кредиту, зазначеного у п. 2.5. цього Договору.

Згідно з п. 2.5. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 8 від 25.12.2013 р. Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості згідно Графіку зниження ліміту (Додаток № 3) з кінцевим строком погашення 24 грудня 2014 року.

Строк дії ліміту згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток № 3) також був встановлений сторонами до 24.12.2014 р.

Таким чином, перебіг строку позовної давності по вимозі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 6 394 303,71 грн. розпочався з 25.12.2014 р. та був перерваний у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України пред'явленням відповідного позову до суду у березні 2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Отже, для скасування заочного рішення законом встановлена сукупність обставин неявка відповідача з поважної причини та істотність доказів, на які він посилається, і які мають значення для справи.

У контексті зазначеного суд вказує, що відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, а в своїй заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача ОСОБА_1, всупереч вимогам ст.232 ЦПК України не надає жодного доказу, який мав би істотне значення для правильного вирішення справи,

Враховуючи вищевказане суд наголошує на відсутності передбачених законом підстав для скасування заочного рішення, з огляду на що, керуючись ст. 231 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 представника по довіреності відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у справі №534/1005/15-ц залишити без задоволення.

Роз'яснити учасникам судового процесу, що у відповідності до ч.4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя підпис ОСОБА_3

Згідно з оригіналом.

Суддя О.В. Солоха