Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/27046/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27046/15 12.01.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОН ГРУП КОМПАНІ"

про стягнення 635 323,45 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Курдюкова Я.А. за довіреністю № б/н від 17.09.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОН ГРУП КОМПАНІ" про стягнення 635 323,45 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 07.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2015 р. у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 12.01.2016 р.

Представник відповідача у судове засідання 12.01.2016 р. втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році , п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році , п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.05.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕОН ГРУП КОМПАНІ" (Орендар) укладено договір оренди обладнання № 01/01-04.14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язувався передати Орендареві, а Орендар зобов'язувався прийняти в строкове платне користування обладнання ( майно, що орендується ) та сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно п. 1.2. Договору перелік та характеристики майна, що орендується вказані у Додатку №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі майна до Договору оренди №01/01-04.14 від 01.05.2014 р. Орендодавець передав а Орендар прийняв обладнання та майно, передбачене умовами Договору.

Як передбачено в п. 4.2. Договору строк оренди складає 1 (один) календарний місяць з дати прийняття майна, що орендується, за Актом приймання-передачі.

У додатку № 2 до Договору від 30.05.2014 орендодавець та Орендар домовились продовжити строк дії Договору на 1 (один) календарний місяць до 30.06.2014 р.

Як встановлено в п. 5.1. Договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 300 000,00 грн., крім того ПДВ 60 000,00 грн., разом з ПДВ - 360 000,00 грн. за місяць.

Орендна плата сплачується щомісячно в два етапи: перший платіж 180 000,00 грн. (з ПДВ) до першого числа місяця, другий платіж 180 000,00 грн. (з ПДВ) в строк до 15-го числа місяця, що передує звітному в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, наведений в цьому Договорі (п. 5.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) зі сторони відповідача акти надання послуг № 11 від 31.05.2014 р. на суму 360 000,00 грн. (з ПДВ) та № 16 від 30.06.2014 р. на суму 360 000,00 грн. (з ПДВ), що разом складає 720 000,00 грн.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором, зокрема, щодо перерахування орендної плати належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем, загальний розмір якої станом на час розгляду справи становить 401 000,00 грн.

Позивачем направлялися на юридичну та фактичну адреси відповідача претензії (копії претензій та доказів направлення в матеріалах справи) щодо сплати заборгованості за Договором, які були залишені без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 219 195,31 грн. інфляційних втрат та 15 128,14 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 401 000,00 грн. заборгованості, 219 195,31 грн. інфляційних втрат та 15 128,14 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОН ГРУП КОМПАНІ" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14; код ЄДРПОУ 38944957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ" (20623, Черкаська область, Шполянський район, село Іскрене, вул. Васильківська, 3; код ЄДРПОУ 32741920) 401 000 (чотириста одну тисячу) грн. 00 коп. заборгованості, 15 128 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 14 коп. 3 % річних, 219 195 (двісті дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 9 529 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.01.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна