Рішення

від 12.01.2016 по справі 203/6293/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

12.01.2016

Справа № 203/6293/15-ц

2/0203/239/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 січня 2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Чередник І.О.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Авко Ес ЛТД про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

17 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Авко Ес ЛТД про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди. (а.с. 2-5).

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилались на те, що

17 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ ВК фірма Авко Ес ЛТД було укладено попередній договір про відчуження об'єкту нерухомості, за умовами якого сторони зобов'язались в термін до 30.05.2014 року укласти договір відчуження нежитлового приміщення загальною площею 72, 4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний об'єкт відчуження на момент укладення попереднього договору належав відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 143/Н від 23.06.1995 року, та свідоцтва про власність № 265 від 04.07.1995 року, погоджена сторонами вартість вказаного приміщення (вартість продажу) складала 50 000 доларів США. Під час підписання попереднього договору, на підтвердження сторонами взятих на себе зобов'язань з купівлі-продажу об'єкта, позивач передала відповідачу аванс у сумі 19 400 грн., який входив у вартість об'єкта відчуження. В порушення умов попереднього договору від 24.02.2014 року, в обговорений сторонами для укладення договору відчуження об'єкта день, відповідач не надав нотаріусу всіх необхідних документів. Таким чином договір купівлі-продажу не був укладений до 30.05.2014 року з вини відповідача, у зв'язку з цим відповідач обіцяв негайно повернути позивачу отриманий аванс на умовах попереднього договору. Окрім цього, відповідач заявив про свій намір у найкоротший термін підготувати всі необхідні документи з метою продажу позивачу об'єкт відчуження або корпоративні права юридичної особи - відповідача. Проте, відповідач не виконав своїх зобов'язань, незважаючи на отримання від позивача авансу, відповідач виставив об'єкт на продаж за більш високою ціною, та продав його іншому покупцеві. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути позивачу грошові кошти відповідно до умов попереднього договору від 24.02.2014 року, але відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, директор та співвласник переховуються від позивача, у зв'язку з вищевикладеним позивач звернулась до суду та просила суд стягнути з відповідача на її користь завдані їй збитки у розмірі 63 651 грн. 13 коп., з яких 38 800 грн. - подвійна сума авансу, 23 202 грн. 40 коп. - сума приросту боргу за рахунок інфляції, 1 648 грн. 73 коп. - 3 відсотки річних від заборгованої суми, також позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10 000 грн. та судові витрати у справі. (а.с. 2-5)

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. (а.с. 78)

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України. (а.с. 60, 70-74)

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 24 лютого 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір, за умовами якого сторони погодили, що відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України сторони зобов'язуються не пізніше 30 травня 2014 нотаріально укласти договір з відчуження об'єкта нерухомості, а саме нежитлового приміщення загальною площею 72,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який належить продавцеві на підставі договору купівлі-продажу № 143 Н від 23.06.1995 року. Також, сторони узгодили вартість об'єкту, яка становить 50 000 доларів США, згідно комерційного курсу долара США. При підписанні даного договору позивач передав, а відповідач прийняв від позивача аванс у сумі 19 400 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США, який входить у вартість об'єкта продажу, викладені обставини підтверджуються копією попереднього договору від 24.02.2014 року, копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 1995 року, копією реєстраційного посвідчення від 1995 року, копією свідоцтва про власність від 04.07.1995 року та копією договору оренди земельної ділянки від 25.04.2001 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 7-8, 20-30)

Судом встановлено, що відповідач виставив нежитлове приміщення загальною площею 72,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на продаж та продав його іншому покупцеві, що підтверджується копіями об'яв про продаж зазначеного об'єкту з Інтернет-сайтів з продажу нерухомості, наявними в матеріалах справи. (а.с. 31-43)

Встановлено, що загальна сума заборгованості ТОВ ВК фірма АВКО ЕС ЛТД перед позивачем станом на 29.10.2015 рік складає 63 651 грн. 13 коп., з яких подвійна сума авансу дорівнює сумі у розмірі 38 800 грн., сума приросту боргу відповідача за рахунок інфляції складає - 23 202 грн. 40 коп. та 3 відсотка річних від заборгованої суми у розмірі 1 648 грн. 73 коп., викладені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості станом на 29.10.2015 рік та величиною індексів інфляції у 2014-2015 роках за даними Державної служби статистики України, наявними в матеріалах справи. (а.с. 6, 44-45)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 3.1. попереднього договору про відчуження об'єкту нерухомості сторони зобов'язались в термін до 30.05.2014 року укласти договір відчуження нежитлового приміщення загальною площею 72, 4 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1. Під час підписання попереднього договору, на підтвердження сторонами взятих на себе зобов'язань з купівлі-продажу об'єкта, позивач передала відповідачу, в особі його директора та співвласника ОСОБА_3, аванс у сумі 19 400 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США та входить у вартість об'єкта відчуження.

Згідно до ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виповнюватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно пред'являються.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно змісту ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Частиною 3 ст. 571 ЦК України встановлено, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірпроцентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, а також слід стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Суд вирішуючи заявлені позовні вимоги, виходив з того, що між сторонами не виникло ніяких основних договірних зобов'язань, які могли би бути забезпечені укладеним між ними попереднім договором від 24.02.2014 року, а саме за договором про відчуження об'єкту нерухомості, який відповідно до вимог ст. 657 ЦК України укладається у письмовій формі, та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передана позивачем відповідачу сума у розмірі 2 000 доларів США на підставі ст. 570 ч. 2 ЦК України є авансом. Тому вимоги позивача про повернення їй у подвійній сумі завдатку не засновані на законі, оскільки фактично вказана сума передавалась позивачем як аванс в рахунок майбутнього між позивачем та відповідачем договору про відчуження об'єкту нерухомості. Відтак, згідно з ч.3 ст. 571 ЦК України аванс підлягає поверненню саме в цьому розмірі, в якому був сплачений позивачем на користь відповідача, з урахуванням курсу долара США на час ухвалення рішення суду, враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення авансу суму у розмірі 47 008 грн. 73 коп.

Також суд вирішуючи іншу частину заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми приросту боргу відповідача за рахунок інфляції та 3 % річних від заборгованої суми, виходив з того, що між сторонами по справі не виникло грошових зобов'язань, а отже до спірних правовідносин не можуть бути застосовані вимоги позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки укладений сторонами попередній договір не створює для них будь-яких грошових зобов'язань, а отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд при вирішенні заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, враховує, що правовідносини, які виникли між сторонами по справі, є договірними, а тому застосування ст. 1167 ЦК України, умовою застосування якої є наявність позадоговірних (деліктних) зобов'язань до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем на підставі укладеного ними попереднього договору, суд вважає неможливим та вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати пропорційно до задоволеної частини вимог (а.с. 1), у зв'язку з чим з відповідача на користь позивачки суд стягує сплачені нею судові витрати в розмірі 470 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, ч. 1 ст. 16, 23, 526, 570, 571, 625, 631, 635, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 224, 225 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Авко Ес ЛТД (код ЕДРПОУ: 21855912) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) у рахунок повернення авансу суму у розмірі 47 008 грн. 73 коп., а також у рахунок повернення судових витрат - 470 грн. 08 коп., а разом 47 478 грн. 81 коп.

ОСОБА_2 у задоволенні іншої частини позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Авко Ес ЛТД про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур