Рішення

від 18.01.2016 по справі 915/1922/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 915/1922/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА»

(23320, Вінницька обл., смт.Сутиски, вул.Вінницька, 49),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНОЛІТПРОЕКТ»

(55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, 19А),

про : стягнення 37478,07 грн., з яких: 19211,06 грн. сума боргу, 470,53 грн. - 3% річних, 7895,71 грн. збитки від інфляції, 7979,67 грн. пені, 1921,1 грн. штрафу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №20р-11/14 від 20.11.2014 у сумі 19211,06 грн., 470,53 грн. - 3% річних, 7895,71 грн. збитків від інфляції, 7979,67 грн. пені та 1921,1 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків по договору поставки №20р-11/14 від 20.11.2014 по оплаті поставленому йому товару. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашена та становить 19211,06 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем також нараховані 3% річних, збитки від інфляції, пеня та штраф.

08.12.2015 від позивача засобами факсимільного зв'язку до суду надійшло клопотання за вх.№22624/15, в якому він підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с.25).

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, направлені на адресу відповідача ухвали суду 18.11.2015 та 09.12.2015 повернулись підприємством зв'язку у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.20-22, 30-32).

Згідно даних сайту Міністерства юстиції України «Безкоштовний пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» станом на 18.11.2015 - день порушення провадження у справі та на 18.01.2016 - день прийняття рішення судом юридична адреса відповідача ( 55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, 19А ) не змінилась.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи та згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.01.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

20.11.2014 між сторонами було укладено договір поставки з відстроченням платежу №20р-11/14 (надалі - Договір №20р-11/14) (а.с.10-13), згідно якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити покупцю (відповідач у справі) непродовольчі товари (труби) кількості, асортименті та за цінами узгодженими у рахунку-фактурі, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість з відстроченням платежу 10 календарних днів з дати відвантаження на умовах визначених договором.

Пунктами 3.1, 3.3.1, 3.4.1 Договору №20р-11/14 сторони визначили порядок узгодження умов поставки товарів, згідно якого постачальник здійснює поставку товарів покупцеві на підставі рахунку-фактури, який є разом з цим Договором єдиною підставою для здійснення постачальником замовлення товару. Постачальник зобов'язаний надати покупцеві належним чином оформлену видаткову накладну, що підтверджує поставку товару. Постачальник здійснює поставку товару на умовах відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010» . Покупець своїми силами та за власний рахунок, після підписання ним видаткової накладної протягом того ж дня завантажує та вивозить товар зі складу постачальника. Ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару, що підтверджується підписанням сторонами документів, визначених пунктом 3.3.1 цього Договору.

Так, на виконання умов Договору №20р-11/14 від 20.11.2014, позивачем на підставі рахунку-фактури №ВР-0013782/ВР від 08.12.2014, було поставлено товар відповідачу на загальну суму 19211,06 грн., який отримано останнім, що підтверджується видатковою накладною №ВР-0003527 від 10.12.2014 та не спростовано відповідачем (а.с.14, 15).

Актом звірки взаєморозрахунків 30.06.2015, складеним та підписаним сторонами без зауважень, зафіксована наявність заборгованості по спірних відносинах у відповідача перед позивачем в сумі 19211,06 грн. (а.с.16).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 Договору №20р-11/14, сторони визначили, що форма оплати є оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 10 (десять) календарних днів з дати відвантаження товару.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки датою поставки товару було 10.12.2014, то десятий день строку відстрочення платежу припадає на 20.12.2014. Враховуючи, що 20.12.2014 було вихідним днем (субота), а перший наступний робочий день - це 22.12.2014, то саме цю дату слід вважати останнім днем оплати товару, а простроченим виконання відповідачем грошового зобов'язання слід вважати з 23.12.2014.

Відповідачем, у визначений Договором №20р-11/14 термін заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за отриманий за договором товар склала 19211,06 грн.

З метою досудового врегулювання спору 12.10.2015 позивачем було вручено вимогу про оплату №1451 від 12.06.2015, в якій просить сплатити в десятиденний термін з дня отримання цієї вимоги суму боргу у розмірі 19211,06 грн. (а.с.17). Докази вручення даної вимоги про оплати містяться в матеріалах справи (а.с.18).

Вказана вимога про оплату залишилась без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення позивача до суду.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі здійснив зобов'язання по оплаті поставленого товару та у строк за договором, відповідач, у порушення приписів ст.33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На день розгляду справи, відповідач також не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем у сумі 19211,06 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 7895,71 грн. збитки від інфляції за період з грудня 2014 року по вересень 2015 року та 470,53 грн. 3% річних за період з 21.12.2014 по 15.10.2015.

При перевірці розрахунку збитків від інфляції судом взято до уваги, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат , а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

При цьому сума, яку внесено з 1-го до 15-го дня включно відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця. Якщо суму внесено з 16-го до 31-го дня включно місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що десятий день строку відстрочення платежу припав на 20.12.2014, яке було вихідним днем (субота), а перший наступний робочий день - це 22.12.2014, тому останнім днем оплати товару слід вважати 22.12.2014, а простроченим грошове зобов'язання слід вважати з 23.12.2014.

Оскільки прострочення заборгованості перед позивачем виникло з 23.12.2014, то розрахунок інфляційних має здійснюватись починаючи з наступного місяця, тобто з січня 2015 року по вересень 2015 року на суму боргу - 19211,06 грн.

У зв'язку з чим судом було здійснено перерахунок збитків від інфляції за період з січня по вересень 2015 року за допомогою програмного комплексу «Законодавство» , сумарний індекс інфляції склав 141,36 %, а заборгованість відповідача в указаний період становила 19211,06 грн. та встановлено, що розмір збитків від інфляції за вказаний період становить 7946,46 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 7895,71 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 7895,71 грн. збитків від інфляції.

У зв'язку з тим, що днем, з якого виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару слід вважати простроченним, є 23.12.2014, то правомірним є нарахування 3% річних за період з 23.12.2014 по 15.10.2015 (297 днів).

Судом розмір 3% річних уточнено, виходячи з наступного розрахунку. 19211,06 грн. х 3% х 297 дн. / 365 дн. = 468,96 грн.

Таким чином, в частині стягнення 3% річних позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Пунктами 9.1, 9.3 Договору №20р-11/14, сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим Договором. Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання.

На підставі п.п.9.1, 9.3 Договору №20р-11/14, позивачем нараховані відповідачу пеня за період від 21.12.2015 по 15.10.2015 у сумі 7979,67 грн. та штраф у сумі 1921,1 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу, що становить 1921,10 грн., суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу такими, що підлягають задоволенню.

В частині ж стягнення пені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 !Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Судом встановлено, що позивачем, в порушення приписів частини шостої статті 232 ГК України, нарахована пеня за період, що перевищує шість місяців (з 21.12.2015 по 15.10.2015). У зв'язку з чим, розмір пені уточнений судом, виходячи з загального періоду нарахування пені з 23.12.2014 по 23.06.2015; розміру простроченої заборгованості за вказаний період - 19211,06 грн. та діючих у вказаних період ставок НБУ.

За період з 23.12.2014 по 05.02.2015 (ставка НБУ- 14%; прострочка платежу - 45 днів) 19211,06 грн. х 28% х 45 дн. / 365 = 663,18 грн.

За період з 06.02.2015 по 03.03.2015 (ставка НБУ- 19,5%; прострочка платежу - 26 днів) 19211,06 грн. х 39% х 26 дн. / 365 = 533,7 грн.

За період з 04.03.2015 по 23.06.2015 (ставка НБУ- 30%; прострочка платежу - 112 днів) 19211,06 грн. х 60% х 112 дн. / 365 = 3536,94 грн.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 4733,82 грн. (663,18 + 533,7 + 3536,94). В задоволенні позовних вимог по стягненню 3245,85 грн. (7979,67 - 4733,82) пені, слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п.2.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015) з 01.09.2015 за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При подачі даного позову відповідно до пункту п.2.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір позивач мав сплатити 1 розмір мінімальної заробітної плати, що становив з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 1218,0 грн., позивачем сплачено 1378,0 грн., тобто більше, ніж було встановлено діючим на той час законодавством.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом за клопотанням особи , яка його сплатила.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог (91,34% від заявлених вимог), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 1112,52 грн. (1218,0 грн. х 91,34%).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНОЛІТПРОЕКТ» , 55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, 19А (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 38853797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА» , 23320, Вінницька обл., смт.Сутиски, вул.Вінницька, 49 (р/р 26003003073700 в АБ «ІНГ Банк Україна» , МФО 300539 м.Київ, свідоцтво платника ПДВ №01646704, код ЄДРПОУ 33731431) 19211,06 грн. основного боргу, 468,96 грн. - 3% річних, 7895,71 грн. збитки від інфляції, 4733,82 грн. пені, 1921,1 грн. штрафу та 1112,52 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 25 січня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва