Рішення

від 19.01.2016 по справі 908/5349/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2016р. Справа № 908/5349/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Левшиної Г.В., Осадчої А.М., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача : Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м. Макіївка, Донецької області

про стягнення 199 271 грн. 92 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № Д/2706 від 06.11.2015р.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.01.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м. Макіївка, Донецької області, про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання проектно-пошукових робіт № 634-11-2013 від 04.09.2013р. у сумі 150 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26.10.2015р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 10.11.2015р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.12.2015р. з метою розгляду цієї справи утворено колегіальний склад суду: головуючий суддя Мельниченко Ю.С., судді Левшина Г.В. та Осадча А.М.

24.11.2015р. через канцелярію суду позивач надав заяву про збільшення позовних вимог № Д-2818 від 19.11.2015р. в порядку ст.22 ГПК України, в якій просить стягнути з Виконавчого комітету Макіївської міської ради на користь Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1 заборгованості за договором підряду на виконання проектно-пошукових робіт № 634-11-2013 від 04.09.2013р. у сумі 150 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 3 439 грн. 73 коп., інфляційних втрат у сумі 31 500 грн. 00 коп., пені у сумі 14 332 грн. 19 коп., а всього 199 271 грн. 92 коп.

Суд розглядає позов з урахуванням наданої заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 10.11.2015р., 01.12.2015р. та 19.01.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору № 634-11-2013 від 04.09.2013р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 10.11.2015р., 01.12.2015р., 14.12.2015р. та 19.01.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчить розміщене 27.10.2015р., 12.11.2015р., 04.12.2015р. та 17.12.2015р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції ) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ ) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1 (далі - виконавець) та Виконавчим комітетом Макіївської міської ради (далі - підрядник) був укладений договір на виконання проектно-пошукових робіт № 634-11-2013 від 04.09.2013р. (далі за текстом Договір), за умовами якого замовник доручає та сплачує, а виконавець приймає на себе виконання наступних проектно-пошукових робіт: План зонування території міста Макіївки Донецької області.

Відповідно до п.1.2 договору, зміст та терміни виконання роботи визначаються календарним планом (Додаток №1 до договору).

Відповідно до п.3.1 договору, вартість робіт зазначених в п.1.1. договору визначена на підставі кошторису (Додаток №2 до договору) становить - 833 210 грн. 00 коп. Крім цього, 20% ПДВ 166 642 грн. 00 коп. Всього - 999 852 грн. 00 коп.

Як визначено п. 3.3 та п. 3.4 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця робіт. Відстрочка платежу становить 21 банківський день з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Оплата робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів виконання робіт. Роботи по наступних етапах розпочинаються лише після повної оплати попередніх.

Згідно з п. 7.1, договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 634-11-2013 від 04.09.2013р. підтверджується актом № 315 виконання робіт за 1 етапом на суму 150 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 25 000 грн. 00 коп.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

При цьому, суд звертає увагу на те, що підписаний сторонами акт № 315 виконання робіт не містить дати його підписання сторонами.

Позивачем, за даним фактом надані відповідні письмові пояснення, згідно яких Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1 отримало акт № 315 підписаний зі сторони Виконавчого комітету Макіївської міської ради 31.12.2013р, про що свідчить штамп з вх.3048 від 31.12.2013р. Вказану дату позивач просив вважати датою підписання акту № 315 виконання робіт.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що спірний акт № 315 виконання робіт був підписаний 31.12.2013р.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору, станом на час розгляду справи, роботи не оплатив.

Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.3.3 договору, за актом № 315 виконання робіт є 03.02.2014р.

Проаналізувавши укладений сторонами договір на виконання проектно-пошукових робіт № 634-11-2013 від 04.09.2013р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 887 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 3.3 договору, протягом 21 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором на виконання проектно-пошукових робіт № 634-11-2013 від 04.09.2013р. у сумі 150 000 грн. 00 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 439 грн. 73 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за актом № 315 виконання робіт за період з 02.02.2014р. по 07.11.2014р. у сумі 3 439 грн. 73 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 02.02.2014р. по 07.11.2014р. враховуючи, що граничним строком сплати вартості робіт є 03.02.2014р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним.

Фактично розмір 3% річних складає 3 415 грн. 07 коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 24 грн. 66 коп. задоволенню не підлягають.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 31 500 грн. 00 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та ст.ст. 17, 18 Закону України Про інформацію використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

На підставі цього суд зробивши розрахунок інфляційних втрат дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних, обчислених за актом № 315 виконання робіт за період з березня 2014р. по жовтень 2014р. у сумі 27 039 грн. 75 коп.

Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 27 039 грн. 75 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 4 460 грн. 25 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню, виходячи з облікової ставки Національного банку України, за актом № 315 виконання робіт за період з 02.02.2014р. по 07.11.2014р. у сумі 14 332 грн. 19 коп.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку недотримання термінів оплати робіт відповідно до умов даного договору замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок пені. Фактично розмір пені становить за актом № 315 виконання робіт за період з 04.02.2014р. по 04.08.2014р. у сумі 6 476 грн. 71 коп.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 6 476 грн. 71 коп. підлягають задоволенню а в частині стягнення пені у сумі 7 855 грн. 48 коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення Ліга Закон .

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, приписами п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.013 №7, зазначено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору . Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» , ст.ст. 17, 18 Закону України «Про інформацію» , ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 887 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Макіївської міської ради (код ЄДРПОУ 04052815, місцезнаходження - 86157, Донецька область, місто Макіївка, Центрально-міський район, площа Радянська, будинок 1) на користь Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 02497720, місцезнаходження - 01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26) заборгованість за договором підряду на виконання проектно-пошукових робіт № 634-11-2013 від 04.09.2013р. у сумі 150 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 3 415 грн. 07 коп., інфляційні втрати у сумі 27 039 грн. 75 коп., пеню у сумі 6 476 грн. 71 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 803 грн. 97 коп.

В задоволенні позову Державному підприємству Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені ОСОБА_1 в частині стягнення 3% річних у сумі 24 грн. 66 коп., інфляційних втрат у сумі 4 460 грн. 25 коп. та пені у сумі 7 855 грн. 48 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 19.01.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2016р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Осадча