Ухвала

від 27.01.2016 по справі 331/174/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 331/174/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/174/16-к Слідчий суддя 1 інстанції

№ провадження 11сс/778/48/16 ОСОБА_1

Категорія ст. 193 Доповідач в 2 інстанції

КПК України ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7

розглянула в м.Запоріжжі у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 12 березня 2016 року, з одночасним визначенням розміру застави в межах 300 розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 413400 гривень, з покладанням обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч.5 ст.194 КПК України (у разі внесення застави), стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла Черкаської області, громадянина України, неодруженого, пенсіонера, який має вищу освіту, засновника та власника ТОВ«Банкометал», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.15 ст. 113 КК У країни, що кваліфікується, як незакінчений замах на диверсію, тобто вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_8 , який є засновником та власником юридичної особи - ТОВ «Банкометал» (м. Київ, вул. Курська, буд. 10, код ЄРДПОУ 35525426), діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами, на початку 2015 року, з метою ослаблення держави шляхом зруйнування об`єкту, що має важливе народногосподарське та оборонне значення, прийняв рішення про руйнування аеродрому (злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок та стоянок для повітряних суден) Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю «Запорізькій центр льотної підготовки ім. маршала авіації О.І. Покришкіна» (далі - «ЗЦЛП»), розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, с. Широке, вул. Радянська, буд. 1, з подальшим заволодінням майна шляхом його демонтажу та незаконної реалізації третім особам.

Відповідно до листа начальника Генерального Штабу Збройних Сил України № 108/1/29/2 від 15.02.1995 аеродром ЗЦЛП є резервним аеродромом Міністерства оборони України та відноситься до першої категорії, що перебуває в черговому режимі для забезпечення безпеки польотів, підтримки бойової готовності Збройних Сил України та згідно листа Міністерства інфраструктури України (фактичного власника переліченого майна) № 13557/09/10-15 від 07.12.2015 має важливе народногосподарське значення.

ОСОБА_8 був обізнаний про те, що аеродром «ЗЦЛП» є придатним для здійснення зльоту та посадки літаків різних типів й призначення, у тому числі військових, крім того, розташований у Запорізькій області, яка безпосередньо граничить з лінією розмежування окремих районів Донецької області, на яких проводиться антитерористична операція, у зв`язку з чим придатний для обслуговування потреб військово-повітряних сил України, а саме за необхідності здійснення вилетів повітряних суден безпосередньо до району проведення антитерористичної операції, тому має важливе народногосподарське та оборонне значення.

Усвідомлюючи викладене, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами, організував виготовлення завідомо неправдивого офіційного документа - договору зберігання № 19/12-13 від 19.12.2013 укладеного між ТОВ «Банкометал» в особі директора ОСОБА_10 (який звільнений з посади у 2009 році) та фізичною особою ОСОБА_11 (на дату укладання договору знаходилась в місцях позбавлення волі), відповідно до якого ТОВ «Банкометал», нібито, передало ОСОБА_11 на безоплатне зберігання за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, майно (9 000 аеродромних плит, літальні засоби у кількості 157 одиниць та деталі до них), яке є власністю Міністерство інфраструктури України, з моменту набуття Україною незалежності, з фактичним знаходженням на балансі «ЗЦЛП» та нікому не передавалось.

У подальшому, в серпні 2015 року, ОСОБА_8 з метою уникнення відповідальності та надання цим діям законного вигляду організував подачу позовної заяви від юридичної особи - ТОВ «Банкометал» до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про визнання власності та витребування майна за договором зберігання майна від 19.12.2013 № 19.12.2013, який нібито був укладений між ТОВ «Банкометал» та ОСОБА_11 . У зв`язку з тим, що остання в порушення умов договору не забезпечила зберігання майна у визначеному місці (м. Дніпропетровськ, вул.Курсантська), а передала майно на зберігання до «ЗЦЛП» за адресою: Запорізька область. Запорізькій район, с. Широке, вул. Радянська, буд. 1.

07.09.2015 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи № 202/7109/15-ц (провадження №2/202/4502/2015) ухвалено заочне рішення, відповідно до якого за ТОВ«Банкометал» визнано право власності на майно: плити аеродромні ПАГ-14 - 9 000 штук, а також на авіаційні вироби та запчастини до них: Л-29 у кількості 86 одиниць, Як-55 у кількості 5 одиниць. Як-18Ту кількості 1 одиниці. Вільга -35 А у кількості 3 одиниць, Ан-24 РТ у кількості 1 одиниці, Ан-2Т у кількості 19 одиниць, Мі-2 у кількості 36 одиниць, Мі-8 у кількості 1 одиниці, Як-52 у кількості 7 одиниць. яке витребувати з ОСОБА_11 та «ЗЦЛП».

30.12.2015 на підставі отриманих під час досудового розслідування матеріалах, заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.09.2015 скасовано та розгляд цивільної справи призначено у загальному порядку.

Між тим, ОСОБА_8 не відмовився від свого злочинного наміру та, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами, став підшукувати інший спосіб для вчинення диверсії, шляхом отримання законних підстав для руйнування та демонтажу вказаного об`єкту, що має важливе народногосподарське й оборонне значення.

Для цього, та з метою ускладнення розкриття протиправної діяльності правоохоронними органами України, наприкінці 2015 року та на початку січня 2016 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_8 , діючи умисно, організував підготовку та виготовлення завідомо неправдивих офіційних документів, що мали засвідчити факт набуття ТОВ «Банкометал» права власності у період з 2007 по 2010 роки переліченого раніше майна, нібито законно придбаного у «ЗЦЛП».

Вказаний завідомо неправдивий офіційний документ, планувалось використати при судовому розгляді цивільної справи в суді, як підставу для ухвалення судом рішення про отримання ОСОБА_8 як власником ТОВ «Банкометал» право власності на майно та нібито законних підстав для виконання дій. направлених на диверсію - руйнування та пошкодження аеродрому ЗЦЛП (злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок, стоянки для повітряних суден), який має важливе народногосподарське та оборонне значення, шляхом демонтажу та подальшої реалізації 9 000 аеродромних плит, повітряних суден у кількості 157 одиниць та деталей до них, які є власністю Міністерство інфраструктури України, з моменту набуття Україною незалежності, з фактичним знаходженням на балансі «ЗЦЛП» та нікому, ніколи не передавалось.

Між тим, довести свій злочинний намір, спрямований на ослаблення держави до кінця. ОСОБА_8 не вдалося з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий співробітниками УСБУ в Запорізькій області, у зв`язку з чим його злочинну діяльність було припинено.

05 листопада 2015 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.3 ст.15, ст.113 КК України, внесені до ЄРДР за №22015080000000125.

13.01.2016 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_8 затриманий уповноваженою службовою особою у м. Києві, про що 14.01.2016 слідчим в порядку ст. 208 КПК України складено відповідний протокол.

14 січня 2016 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.15, ст.113 КК України.

15 січня 2016 року слідчий 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_13 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , в якому з дотриманням вимог ст.184 КПК України викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого правопорушення, обставини, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини, та обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При вирішенні питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, прийшов до висновку про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування.

Свої вимоги обґрунтовує вимоги тим, що судом не перевірена обґрунтованість підозри, а також правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 , не враховані дані про особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, страждає на захворювання, яке потребує постійного лікарського нагляду. На думку адвоката, наявність джерела легального доходу та стійкість соціальних зв`язків забезпечить виконання підозрюваним запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Переглядаючи відповідно до вимог ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги підстав для скасування або зміни судового рішення, передбачених ст.409 КПК України, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст. 131, 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, виконав вимоги ст.ст. 178, 193, 194 КПК України.

Слідчий суддя встановив, що викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.15, ст.113 КК України, підтверджується дослідженими слідчим суддею матеріалами провадження, а саме:

-протоколом обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;

-листом начальника Генерального Штабу Збройних Сил України № 108/128/2 від 15.02.1995 р., згідно якого аеродром «ЗЦЛП» є резервним аеродромом Міністерства оборони України та відноситься до першої категорії, що перебуває в черговому режимі для забезпечення безпеки польотів, підтримки бойової готовності Збройних Сил України;

-листом Міністерства інфраструктури України № 13557/09/10-15 від 07.12.2015 відновно до якого аеродром «ЗЦЛП» має важливе народногосподарське значення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86 наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.

В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування (справа «Мюррей проти Сполученого Королівства»).

При апеляційному розгляді також встановлено, що по справі існують докази, які дають підстави для висновку, в цьому розумінні, про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 , що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

У відповідності до ч.1 ст.75 КК України,аеродроми та аеродромні об`єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів), що забезпечують безпеку польотів та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.

У зв`язку з тим, що злочинний умисел підозрюваного направлений на знищення майна аеродрому, в тому числі плит аеродромні ПАГ-14 в кількості 9000 штук, які складають злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки тощо аеродрому ЗЦЛП, посилання апеляційної скарги на те, що Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю «Запорізькій центр льотної підготовки ім. маршала авіації О.І. Покришкіна» підлягає приватизації, а також на відсутність підстав для визначення ЗЦЛП як об`єкту важливого оборонного значення, не впливає на правильність висновків слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.15 ст. 113 КК У країни.

Слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі дані про особу ОСОБА_8 , який, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним, та його майновий стан, може переховуватися від органів досудового розслідування за межами України, в тому числі на території, яка тимчасово непідконтрольна ЗСУ. Також слідчим суддею враховані наявність інших ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, що в сукупності свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Твердження апеляційної скарги про те, що підозрюваному показане негайне оперативне втручання, спростовується довідкою ТОВ «Медургент» від 25.12.2015р. про те, що ОСОБА_8 знаходився на амбулаторному лікуванні з 07.08.2015р. по 28.08.2015р., однак з того часу оперативне лікування не було проведене.

Істотних порушень вимог КПК України, які у відповідності до ст. 412 КПК України тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання не допущено.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 12 березня 2016 року, з одночасним визначенням розміру застави в межах 300 розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 413400 гривень, залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України, ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу, оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Головуючий

Судді: