Рішення

від 25.12.2015 по справі 691/1295/15-ц

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1295/15-ц

провадження № 2-о/691/65/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Городище Черкаської області розгляд цивільної справи за заявою ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив :

ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи свою заяву заявниця посилається на те, що 22 травня 2015 року в с.Мліїв Городищенського району Черкаської області помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 1-СР №261137. Починаючи з листопада 2000 року з ОСОБА_3 проживала однією сім єю без реєстрації шлюбу до дня його смерті в будинку №10 по вул.Пушкіна в с.Мліїв Городищенського району Черкаської області, що підтверджується довідкою Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 25 листопада 2015 року №4174. Головою домогосподарства була вона. На день смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Черкаської області площею 1,7 га, кадастровий номер 7120385000:02:001:1857 та яка належала померлому на підставі Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №146776, виданного на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 22 жовтня 2004 року №527. ОСОБА_3 на день смерті проживав разом з нею однією сім єю більше п яти років. Від спадщини, що відкрилась після його смерті не відмовлялась. 24 листопада 2015 року звернулась до Городищенської державної нотаріальної контори, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала померлому ОСОБА_3, проте постановою нотаріуса отримала відмову про вчинення нотаріальної дії через відсутність рішення суду про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем більше п яти років до дня його смерті. Інших спадкоємців не має, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Заявниця та її представник, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання 25 грудня 2015 року не з явилися, проте взяли участь у судовому засіданні 09 грудня 2015 року та 17 грудня 2015 року, де вказали, що заяву підтримують та просили її задоволити, в подальшому представник надали заяву від 25 грудня 2015 року за №5628 про розгляд справи у їх відсутність, зазначивши, що заяву підтримують повністю.

Представник заінтересованої особи Мліївської сільської ради с.Мліїв Городищенського району Черкаської області, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з явився, електронною поштою надіслав лист від 17 грудня 2015 року №ЕП-789/15-Вх про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення заяви не заперечив.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи те, що представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, то, суд, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши думку сторін, які взяли участь у розгляді справи, враховуючи зміст листа заінтересованої особи, заслухавши свідчення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які посвідчили той факт, що заявниця та ОСОБА_3 проживали однією сім єю, вели спільне господарство з листопада 2000 року та до дня його смерті, вивчивши та дослідивши докази у справі, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця, відповідно до паспорта громадянина України Серії НС №249096 виданого на її ім я, не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.6). Згідно Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №146776, виданого на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 жовтня 2004 року №527, ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Черкаської області площею 1,7 га, кадастровий номер 7120385000:02:001:1857 (а.с.7). Відповідно до довідки виконавчого комітету Мліїівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 26 лютого 2015 року №290, ОСОБА_2, згідно записів Погосподарської Книги №18 на 2011-2015 роки, є головою домогосподарства по вул.Пушкіна, №10 в с.Мліїв Городищенського району Черкаської області (а.с.8). 22 травня 2015 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 1-СР №261137 (а.с.9). ОСОБА_5 його смерті, заявниця, як особа яка спільно проживала з померлим більше як п ять років, звернулася в Городищенську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину, проте отримала відмову (а.с.10). Як вбачається з постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 листопада 2015 року, заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність рішення суду, яке б підтверджувало факт спільного проживання з померлим ОСОБА_3 не менше, як п ять років (а.с.10). Згідно довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 25 лютого 2015 року №4174, заявниця постійно проживала та вела спільне господарство в с.Мліїв по вул. Пушкіна, №10 Городищенського району Черкаської області з ОСОБА_3 з 2000 року, який помер 22 травня 2015 року, що підтверджується свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у самій довідці (а.с.11). Згідно листа Городищенської державної нотаріальної контори Черкаської області від 24 грудня №850/01-164, після смерті ОСОБА_3 у Городищенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу №271/2015 за заявою про прийняття спадщини співжительки померлого - ОСОБА_2, інші спадкоємці померлого до нотаріальної контори не зверталися. На день відкриття спадкової справи, 29 липня 2015 року, зареєстрованих заповітів померлого не виявлено. Дана обставина свідчить про те, що заявниця, після померлого ОСОБА_3, вчасно звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.28).

У відповідності до ч.1 п.5 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Заявниця не може належним чином оформити спадщину через відсутність рішення суду, яке б підтверджувало факт спільного проживання з померлим ОСОБА_3 не менше, як п ять років до часу відкриття спадщини. Дана обставина створює перешкоди у вчиненні нотаріальних дій.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Факт, про встановлення якого просить позивачка, має для неї юридичне значення, остільки надасть їй право належним чином оформити спадщину.

В судовому засіданні встановлено, що причиною, яка унеможливлює належним чином оформити спадщину заявницею, є відсутність факту спільного проживання з померлим ОСОБА_3 не менше як п ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім єю не менш як п ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заявниця, згідно паспорта громадянина України Серії НС № 249096 виданого на її ім я, 20 березня 1979 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7. ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 І-СР № 270392, помер 25 серпня 1997 року (а.с.22). З наведеного слід вбачати, що заявниця під час спільного проживання з ОСОБА_3, у шлюбі з іншою особою не перебувала і може мати право на спадкування за законом після померлого ОСОБА_3, як спадкоємець четвертої черги.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту спільного проживання з померлим не менше, як п ять років до часу відкриття спадщини, який необхідний заявниці для належного оформлення спадщини. У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їх свідчення об єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам. Оскільки даний факт є дослідженим судом і письмовими доказами по справі, то суд вважає, що є підстави для задоволення заяви і встановлює факт спільного проживання заявниці з померлим ОСОБА_3 не менше, як п ять років однією сім єю до часу відкриття спадщини.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявниця надала докази того, що вона прожила з померлим ОСОБА_3 не менше, як п ять років однією сім єю до часу відкриття спадщини.

Даний факт має для заявниці юридичне значення і в іншому порядку підтвердити його не має можливості, тому заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 60, 212, 213, 215, 256, 259, 292, 294 ЦПК України, ст.1261ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3, який помер 22 травня 2015 року в с.Мліїв Городищенського району Черкаської області (свідоцтво про смерть ОСОБА_3 1-СР №261137, актовий запис №130 зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного Управління юстиції Черкаської області), починаючи з листопада 2000 року та по 22 травня 2015 року, тобто до дня смерті проживав однією сім єю та вів спільне господарство разом з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с.Мліїв вул.Пушкіна, №10 Городищенського району Черкаської області.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_8