Ухвала

від 27.01.2016 по справі 816/2799/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 січня 2016 року м. Київ К/800/46896/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Олендер І.Я., перевіривши дотримання статтей 17, 20, 210, 211, Кодексу адміністративного судочинства України та відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Горизонт до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк до 11 січня 2016 року для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року, 23 листопада 2015 року скаржник подав до Вищого адміністративного суду України клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року в задоволенні клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.

На виконання вимог ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року, 4 січня 2016 року скаржник подав до Вищого адміністративного суду України клопотання про виправлення вказаних в ухвалі недоліків, однак недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року не усунув, оскільки не сплатив судовий збір у визначеному законом розмірі.

Крім того, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області подала клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Клопотання обґрунтовано тим, що в кошторисі установи відсутні кошти на видатки за такої статтею як сплата судового збору. Незабезпечення реалізації територіальними органами Державної фіскальної служби України права на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративних судів позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення, що негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України.

Суддя-доповідач, дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Суддя Вищого адміністративного суду України зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно із частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання касаційної скарги).

Положеннями частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України Про судовий збір встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Інформуючи про свій фінансовий стан, скаржник зазначає, що на час подання касаційної скарги кошторисні призначення для оплати судового збору відсутні.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України Про судовий збір в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24 грудня 2015 року у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 9 листопада 2015 року у справі № 810/2302/15).

Доказів на підтвердження свого матеріального/фінансового становища скаржником не надано, як і не надано доказів того, що його фінансове становище зміниться протягом розгляду справи судом.

Таким чином, суддя-доповідач вважає що обставини, викладені скаржником у клопотанні не знайшли свого підтвердження, відтак в його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відмовити.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Горизонт до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з доданими до неї матеріалами, повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України І.Я. Олендер

Суддя Вищого

адміністративного І.Я. Олендер

суду України