Рішення

від 20.01.2016 по справі 910/30000/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016Справа №910/30000/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 422 548, 09 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Бернацький А.В.

від відповідача: Грибець В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в якому просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 274 516,92 грн., 9 328,96 грн. - 3 % річних та 138 702,21 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором № 16/28 від 05.06.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/30000/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

18.12.2015 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, в якому визнав суму основного боргу у розмірі 224 516,92 грн.

В судовому засіданні від 21.12.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу оголошувалась перерва.

13.01.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 224 516,92 грн., 130 706,07 грн. - інфляційних втрат та 8 396,08 грн. - 3% річних.

14.01.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 224 516,92 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану 13.01.2016 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив, у зв'язку з чим даний спір вирішується, виходячи із нової ціни позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним 14.01.2016 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" про зменшення розміру позовних вимог від 14.01.2016 р. вбачається, що останнім не заявляються вимоги про стягнення 130 706,07 грн. - інфляційних втрат та 8 396,08 грн. - 3% річних, в той же час, позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від позову в цій частині не відмовився, а відтак - суд приймає до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" про зменшення розміру позовних вимог в частині, що не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, однак розглядає вимоги, заявлені у заяві про зменшення розміру позовних вимог поданій 13.01.2015 р.

У даному судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення 130 706,07 грн. - інфляційних втрат та 8 396,08 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 р. прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі в частині стягнення 130 706,07 грн. - інфляційних втрат та 8 396,08 грн. - 3% річних.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити; пояснив суду, що не заперечує проти розстрочення виконання рішення на три місяці.

Представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 224 516,92 грн. та підтримав заяву про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.01.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" укладено договір № 16/28, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи, що зазначені у додатках до цього договору, а відповідач - прийняти та оплатити такі роботи.

Згідно з п. 1.2. договору роботи, повинні бути виконані у строки, зазначені у Додатку до договору. В разі відсутності в Додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. ціна цього договору зазначена у Додатку до договору. Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком до даного договору.

Згідно з п.4.1. розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі у національній валюті України в порядку передбаченому додатком до договору на підставі рахунку позивача.

Відповідно до п.5.4. договору, здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про готовність результатів робіт до приймання.

Згідно з п.5.10. роботи за цим договором вважаються переданими відповідачу з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі робіт без зауважень.

Відповідно до п.11.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє протягом строку, зазначеному в Додатку до договору.

05.06.2014 р. сторони підписали Додаток №1 до договору № 16/28, в якому визначили найменування, опис робіт; загальну вартість робіт, а саме - 380 282,38 грн.; строк оплати виконаних позивачем робіт (протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт); визначили строк дії договору: до 31.12.2014 р., а щодо розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 16/28 від 05.06.2014 р. позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2014 р. на загальну суму 299 516,92 грн.

Відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № t/975 від 31.03.2015 р. та № t/3511 від 18.11.2014 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов'язань щодо оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" робіт за договором № 16/28 від 05.06.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 224 516,92 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст договору № 16/28 від 05.06.2014 р., виходячи з його предмету та обсягу прав і обов'язків сторін, суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками вищевказаний договір є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Судом встановлено, що згідно з п.5.10 договору акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 299 516,92 грн. відповідачем підписано, будь-яких зауважень щодо проведених робіт у письмовому вигляді не викладено.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" було належним чином виконано умови договору, однак Публічне акціонерне товариство "Центренерго" не розрахувалося за виконані позивачем роботи на загальну суму 224 516,92 грн.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що наявними у справі доказами підтверджується виконання позивачем робіт за договором № 16/28 від 05.06.2014 р., а відповідачем не надано доказів їх оплати у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач відповідно до ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України визнав позов в частині заборгованості за договором у розмірі 224 516,92 грн. та такі дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 224 516,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Що ж до клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення виконання рішення у даній справі на шість місяців рівними частинами, суд відзначає, що за змістом п. 6. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

За визначенням, що міститься у п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Також у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначається, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, суд вважає за доцільне відзначити, що за правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на заявника.

Норми процесуального законодавства не містять переліку конкретних обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, а відтак - суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України та у разі підтвердження вказаних обставин має право розстрочити виконання судового рішення.

В обґрунтування своєї заяви відповідач стверджує, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" є товариством 78,28 % акцій якого знаходяться у власності держави. Основними активами товариства є енергоблоки ТЕС, що виробляють електричну енергію. До складу товариства входять три теплові електростанції Вуглегірська, Трипільська та Зміївська. Під час проведення антитерористичної операції на території Донецької області в результаті обстрілу на Вуглегірській ТЕС було пошкоджено два агрегата-трансформатори, в результаті чого два енергоблоки змушені були припинити свою роботу. Зміївська ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" із 23.05.2015 р. повністю припинила виробництво електроенергії у зв'язку із відсутністю вугілля. Як зазначає відповідач, на його фінансовий стан також має вплив реконструкція енергоблоку №2 Трипільської ТЕС, реалізація якої проводилась в термін з 01.01.2013 р. по 15.08.2014 р. З метою фінансування даного проекту відповідачем залучені довгострокові кредити загальним лімітом кредитування 1 139 000 грн., кінцевим терміном погашення яких є 2018 р. Також відповідач звертає увагу, що єдиним покупцем електричної енергії у Публічного акціонерного товариства "Центренерго" є Державне підприємство Енергоринок , заборгованість якого перед відповідачем станом на 01.06.2015 р., складала 94 201 722,91 грн. У зв'язку із вищенаведеними обставинами, за наслідками господарської діяльності за 1-3 квартали 2015 р. у Публічного акціонерного товариства "Центренерго" відсутній прибуток, а збитки від виробництва складають 81 788 000,00 грн. Беручи до уваги вищенаведене, відповідач зазначає, що термінове виконання рішення суду є неможливим і просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва протягом шести місяців шляхом сплати платежів рівними частинами.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015 р. та довідку про фінансовий стан Публічного акціонерного товариства "Центренерго".

Варто звернути увагу, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" є стратегічним об'єктом, заснованим на державній власності, рухоме майно та нерухоме майно якого знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості розпоряджатися належними йому активами.

Судом також враховано матеріальні інтереси та фінансовий стан сторін, а також відсутність негативних наслідків, у разі задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Наведене також відповідає позиції Вищого господарського суду України у спірних правовідносинах, яка викладена у постановах № 910/5238/14 від 27.08.2015 р., № 910/12593/14 від 12.11.2015 р., № 910/13968/14 від 30.11.2015 р.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведені обставини та наявні у справі докази, оцінку яких судом здійснено за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку що матеріалами справи підтверджується наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення у даній справі та відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України є підставою для розстрочення виконання рішення.

При цьому, суд враховує, що присутній у судовому засіданні представник позивача не навів заперечень проти розстрочення виконання рішення у даній справі на 3 місяці рівними частинами та повідомив про відсутність негативних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД", у разі задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку розстрочення виконання рішення сприяє більшій вірогідності його належного та вчасного виконання, у зв'язку з чим частково задовольняє заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення рішення у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1, ідентифікаційний код 22927045), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙДЕВІНД" (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 119, ідентифікаційний код 32043202) заборгованість у розмірі 224 516,92 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот шістнадцять грн. 92 коп.) грн. та 3 367,75 (три тисячі триста шістдесят сім грн. 75 коп.) грн. - судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення у даній справі на три місяці рівними частинами, а саме до 29.02.2016 р. - 74 838,97 грн., до 31.03.2016 р. - 74 838,97 грн., до 30.04.2016 р. - 74 838,97 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.01. 2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.