Постанова від 06.06.2006 по справі 20-9/285

20-9/285

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 червня 2006 р.                                                                                   № 20-9/285  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін В. Шамрила, О. Шамрило (дов. від 17.05. 06), Н. Тімакової (керівник), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця Шамрила Володимира Сафроновича на рішення від 19 січня 2006 року господарського суду міста Севастополя та постанову від 9 березня 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-9/285 за позовом приватного підприємця Шамрила Володимира Сафроновича до малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Антант” про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

  ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2005 року приватний підприємець Шамрило Володимир Сафронович звернувся до господарського суду м. Севастополя за захистом свого порушеного права, подавши позов до малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Антант” про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що виконав умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, але відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

При цьому, позивач зазначає, що набув права власності на спірне майно.

Відповідач стверджує, що умови договору сторонами виконані не були і відсутні правовстановлюючі документи, які б свідчили про набуття позивачем права власності на спірне майно.

Рішенням від 19 січня 2006 року господарського суду міста Севастополя (суддя С. Рибіна), залишеним без змін постановою від 9 березня 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду, в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Приватний підприємець В. Шамрило просить судові акти скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 203, 219, 220, 639, 641, 793 Цивільного кодексу України, статей 283 і 284 Господарського кодексу України та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Мале приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Антант” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 12 червня 2004 року сторони уклали договір, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу приміщення бару “Антант” в оренду строком на вісім місяців з подальшим викупом за ціною 15 тис. дол. США , яка сплачується за встановленим графіком; продаж об'єкту оренди здійснюється протягом 10 днів після повної сплати його вартості.

На виконання умов договору позивач сплатив 15 500 дол. США., що підтверджується відповідними розписками, виданими працівником малого приватного підприємства.

За висновками судів, зазначений договір є договором оренди нерухомого майна, який сторони уклали з порушенням вимог статті 284 Господарського кодексу України, а тому визнаний судами неукладеним.

Крім того, позивач не надав належних доказів про те, що відбулося виконання договору купівлі-продажу майна, а саме здійснення покупцем підприємницької діяльності в орендованому приміщенні.

Такі висновки господарських судів колегія суддів вважає помилковими.

Умовами договору від 12 червня 2004 року встановлено, що суб'єкт господарювання зобов'язався передати обумовлене майно, а покупець-провести розрахунки за товар в строки та в розмірах, передбачених цим договором.

Отже, за своєю правовою природою це є договір купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу.

Сплативши ціну договору, позивач тим самим частково виконав його умови, проте відповідач ухиляється від обов'язку передати майно покупцеві.

За змістом частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що  підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Також при визнанні договору дійсним суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Як встановлено господарськими судами, ціну договору сторони зазначили в іноземній валюти і розрахунки між собою здійснили в доларах США.

Така умова договору та дії сторін не відповідають вимогам статей 192, 524, 533 Цивільного кодексу України та статей 189 і 198 Господарського процесуального кодексу України.

За обставин недодержання  сторонами вимог законодавства, що встановлює валюту виконання грошового зобов'язання у господарських судів були відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою і помилкова їх оцінка не призвела до судової помилки щодо відмови в позові, колегія суддів вважає за можливе залишити в сили рішення та постанову, що оскаржуються, з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 19 січня 2006 року господарського суду міста Севастополя та постанову від 9 березня 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-9/285 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця Шамрила Володимира Сафроновича без задоволення.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій