Рішення

від 28.01.2016 по справі 914/4056/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016р. Справа№ 914/4056/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдерпоінт про:стягнення 19306 грн. 38 коп. (з яких: 9138,25 грн. - основний борг; 2537,68 грн. - пеня; 6442,47 грн. - інфляційні; 274,15 грн. - 3% річних; 913,83 грн. - штраф)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О.І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 - директор Відповідача:не з'явився

25.11.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. №4185 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдерпоінт про стягнення 19306 грн. 38 коп. (з яких: 9138,25 грн. - основний борг; 2537,68 грн. - пеня; 6442,47 грн. - інфляційні; 274,15 грн. - 3% річних; 913,83 грн. - штраф).

Ухвалою суду від 27.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.12.2015 р.

Ухвалою суду від 22.12.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та поданим ним клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 28.01.2016 р.

Позивач вимоги суду виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник поривача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоч був належно повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (долучено до матеріалів справи).

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

15.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест (Продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдерпоінт (Покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу №33 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з умовами Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця бетонні оздоблювальні вироби (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, продаж Товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення Покупця, згідно накладної, яка містить в собі окремі товарні позиції та ціни на одиницю товару і являється невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов Договору, Продавець передав Покупцю Товар на загальну суму 57133,85 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000587 від 18.10.2013 р. на суму 19105,96 грн., №РН-0000602 від 22.10.2013 р. на суму 18740,53 грн., №РН-0000614 від 24.10.2013 р. на суму 19287,36 грн.

За отриманий Товар відповідач оплату провів частково на загальну суму 47955,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2013 р. на суму 10150,00 грн., від 24.10.2013 р. на суму 19105,06 грн., від 29.10.2013 р. на суму 18740,54 грн.

Відтак у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за неоплачений Товар на загальну суму 9138,25 грн.

Відповідно до п. 8.3. Договору у випадку порушення строку оплати за отриманий товар, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Згідно з п. 8.4. договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За неналежне виконання умов Договору позивачем нараховано відповідачу 913,83 грн. штрафу; 2537,68 грн. пені; 6442,47 грн. інфляційних втрат та 274,15 грн. 3% річних.

Станом на час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.2. Договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунку-фактури, який є невід'ємною частиною даного Договору. Строк відтермінування становить 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання Товару Покупцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за частково не оплачений Товар на загальну суму 9138,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6442,47 грн. інфляційних втрат та 274,15 грн. 3% річних підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.3. Договору у випадку порушення строку оплати за отриманий товар, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 913,83 грн. штрафу, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.4. договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями) передбачено щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що відповідно до п. 8.4. Договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Крім того сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюються без обмеження строку (п. 8.5. Договору). Відтак, укладеним між сторонами договором передбачено більшу тривалість періоду, за який нараховується пеня, ніж встановлено частиною шостою статті 232 ГК України.

З'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені, здійснивши оцінку доказам, на яких цей розрахунок ґрунтується, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2537,68 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдерпоінт про стягнення 19306 грн. 38 коп. (з яких: 9138,25 грн. - основний борг; 2537,68 грн. - пеня; 6442,47 грн. - інфляційні; 274,15 грн. - 3% річних; 913,83 грн. - штраф) обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір, у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 202, 204, 530, 549, 610, 612, 625, 626, 627, 629, ЦК України, ст. ст. 4, 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдерпоінт про стягнення 19306 грн. 38 коп. (з яких: 9138,25 грн.- основний борг; 2537,68 грн.- пеня; 6442,47 грн. - інфляційні; 274,15 грн. - 3% річних; 913,83 грн. - штраф) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдерпоінт (АДРЕСА_1, 79066; ідентифікаційний код 35943421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест (вул. Центральна, буд. 81, с. Жирівка, Пустомитівський район, Львівська область, 81138; ідентифікаційний код 32819022) 19306 грн. 38 коп. (з яких: 9138,25 грн.- основний борг; 2537,68 грн.- пеня; 6442,47 грн. - інфляційні; 274,15 грн. - 3% річних; 913,83 грн. - штраф) та 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.