Рішення

від 25.01.2016 по справі 918/1193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2016 р. Справа № 918/1193/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортінбуд"

про стягнення заборгованості в сумі 127 392,65 грн

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №91 від 30.12.2015 року); ОСОБА_3 (довіреність №92 від 30.12.2015 року);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 27.11.2015 року).

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортінбуд" (далі ТОВ "Спортінбуд") про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору №270053206 про постачання електричної енергії від 14.11.2014 року в сумі 128 103,28 грн, з яких: 102 825,19 грн основний борг, 23 985,03 грн пені, 1 293,06 грн процентів за користування коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення п. 2 додатку №4 до Договору про постачання електричної енергії від 14.11.2014 року №270053206, не подані звіти в лютому - травні 2015 року, у зв'язку з чим позивач визначив обсяг спожитої електроенергії у порядку визначеному абзацом 5 пункту 2 Додатку №4 до договору, що кореспондується з п. 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28. Враховуючи викладене борг відповідача за використану електричну енергію склав 102 825,19 грн, які позивач просив стягнути з останнього. Крім того, нарахував на вказану суму боргу пеню та проценти за користування коштами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.10.2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 17.11.2015 року.

22.12.2015 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №918/1224/15 за позовом ТОВ "Спортінбуд" до Товариства про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2016 року не підтримав клопотання від 22.12.2015 року про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №918/1224/15, зазначивши при цьому, що судом першої інстанції 05.01.2016 року було зупинено провадження у справі №918/1224/15 до вирішення даної справи. Враховуючи відсутність підстави для зупинення провадження у справі №918/1193/15 наведеної ТОВ "Спортінбуд" у клопотанні від 22.12.2015 року, останнє не підлягає до задоволення судом.

У судовому засіданні 22.12.2015 року оголошувалась перерва до 12.01.2016 року, 12.01.2016 року - до 15.01.2016 року, 15.01.2016 року - до 20.01.2016 року, 20.01.2016 року - до 25.01.2016 року.

Ухвалою суду від 12.01.2016 року строк розгляду спору в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

15.01.2016 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, за яким ТОВ "Спортінбуд" просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, вказуючи, що відповідно до п. 3.1.1. Договору постачальник отримує від споживача плату виключно за поставлену (спожиту) електричну енергію. Оскільки відповідач станом на 14.05.2015 року не мав жодної заборгованості перед Товариством за електричну енергію, будь-які перешкоди для забезпечення безперешкодного доступу уповноважених працівників постачальника до приладів обліку електричної енергії не чинив, що вказує про наявність можливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію, будь-які правові підстави для визначення обсягу спожитої електричної енергії за встановленою потужністю струмоприймачів та максимальним числом їх використання, на думку відповідача, відсутні. Важає, що оскільки у відповідності до вимог ч.9 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" позивач може отримати дані про спожиту відповідачем електричну енергію шляхом зняття цих показників зі спеціальних приладів обліку електроенергії, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію, обсяг якої визначено за загальнодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період та за потужністю струмоприймачів задоволенню не підлягають.

Окрім того, відповідач у відзиві вказує, що в силу вимог п. 6.11 Правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28 зобов'язання виставити рахунок у разі визначення обсягів споживання розрахунковим методом покладено на енергопостачальника, проте останній рахунки за спожиту електроенергію відповідачу не виставляв та не направляв, відповідно споживачу не було відомо про суму грошових коштів, які необхідно було сплатити за спожиту електричну енергію.

Також, ТОВ "Спортінбуд" у відзиві вказало, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання такого виду штрафних санкцій як сплата 3% річних. Та, крім того, суд повинен зменшити розмір неустойки до 1 гривні відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, оскільки жодних збитків у даному випадку заподіяно не було.

18.01.2016 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 100 531,71 грн основного боргу, у зв'язку з передплатою проведеною ТОВ "Спортінбуд" на суму 2 293,48 грн, а також 25 477,75 грн пені та 1 383,19 грн процентів за користування коштами, у зв'язку з виявленою помилкою у розрахунках. Позивачем до заяви про зменшення позовних вимог долучено новий розрахунок боргу, пені та 3% річних. Вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства та приймається судом до розгляду. Відтак нова ціна позову складає 127 392,65 грн.

20.01.2016 року відповідачем у судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається господарським судом, мотивоване тим, що 20.01.2016 року ТОВ "Спортінбуд" подало позовну заяву про визнання частково недійсним абзацу 5 п. 2 Додатку №4 до договору про постачання електроенергії №270053206 від 14.11.2014 року укладеного між Товариством та ТОВ "Спортінбуд", керуючись яким позивач визначив обсяг спожитої електроенергії, стягнення вартості якої є предметом спору у даній справі.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до задоволення не підлягає, як необґрунтоване та безпідставне, оскільки при прийнятті рішення за результатами розгляду позовної заяви виходячи зі змісту пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не позбавлений права надати оцінку договору про постачання електроенергії №270053206 від 14.11.2014 року (так і додатку №4, який є його невід'ємною частиною), та у разі необхідності визнати його недійсним повністю або частково з підстав невідповідності вимогам законодавства України.

У судовому засіданні 25.01.2016 року позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та додаткових пояснень, наполягав на їх задоволенні. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2014 року між Товариством (далі - Постачальник) та ТОВ "Спортінбуд" (далі - Споживач) було укладено договір №270053206 про постачання електричної енергії та додатки №1-9 (далі Договір) (а.с. 11-26).

На момент укладення договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 1. Договору Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, дозволена потужність яких зазначається в додатку №6 "ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точка продажу електричної енергії Споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в додатку №6 "ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. та 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується виконувати умови цього Договору. Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно п. 2.3.3. Договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно умовами додатку № 4 "Порядок зняття засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 4.2.1. Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

14.05.2015 року споживача було відключено від електропостачання, що підтверджується нарядом на відключення за несплату від 22.05.2015 року (а.с. 68).

Відповідно до п. 2 Додатку №4 до Договору покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксується Споживачем 13 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) Постачальником. Після зняття показів засобів обліку Споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та 13 числа надає Постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Абзац 5 пункту 2 Додатку №4 до Договору передбачає, що у разі неможливості отримання Постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку), визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. У разі наявності зафіксованих Постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Пунктом 6.39 ПКЕЕ передбачено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

У зв'язку із тим, що відповідач не подав звіти в лютому-травні 2015 року, позивач визначив обсяг спожитої електроенергії у вказаному вище порядку. Згідно із розрахунком борг за вказаний період становить 100 531,71 грн (розрахунок а.с. 3, 133).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач в період з лютого 2015 року по травень 2015 року здійснював поставку електроенергії, а відповідач, здійснював її споживання. Проте, споживаючи електричну енергію, відповідач, в порушення умов Договору, не звітував перед Постачальником про обсяги фактично спожитої електричної енергії та не здійснював оплату за використання останньої.

Так, пунктом 6.11 ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Проте, ні вказаним пунктом ПКЕЕ, на який посилається відповідач у відзиві, ні умовами Договору не передбачено надсилання позивачем рахунку відповідачу, чим спростовуються твердження останнього наведені у відзиві, зокрема про те, що внаслідок ненаправлення рахунку споживачу не було відомо про суму грошових коштів, які необхідно було сплатити за спожиту електричну енергію.

Як вже вище зазначалось, відповідач не подавав звіти про використану електроенергію в лютому-травні 2015 року.

Разом з тим, згідно даних позивача за розрахунковий період квітня 2015 року відповідач мав переплату у розмірі 2 293,48 грн.

Таким чином, перевирівши наданий позивачем розрахунок боргу та враховуючи наявну у відповідача переплату у розмірі 2 293,48 грн за попередні місяці, заборгованість відповідача становить 100 531,71 грн. А тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

На підставі пункту 4.2.1. Договору, позивачем нараховано пеню в сумі 25 477,75 грн, з яких: 13 896,12 грн пені нарахованої на суму боргу 49 941,76 грн за період з 19.04.2015 року по 19.10.2015 року, а також 11 581,63 грн пені нарахованої на суму боргу 50 589,95 грн за період з 19.05.2015 року по 19.11.2015 року (розрахунок на а.с. 133-134).

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 1 383,19 грн 3% річних, з яких 751,17 грн 3% річних нарахованих на суму боргу 49 941,76 грн за період з 19.04.2015 року по 19.10.2015 року та 632,02 грн 3% річних нарахованих на суму боргу 50 589,95 грн за період з 19.05.2015 року по 19.10.2015 року (розрахунок на а.с. 135).

Розглядаючи питання обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем пені, та визнано правомірним її нарахування у сумі 25 477,75 грн. Тому позовна вимога про стягнення з відповідача зазначеної суми пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 383,19 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Посилання відповідача у відзиві на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання такого виду штрафних санкцій як сплата 3% річних, не приймаються судом до уваги, зогляду на те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, суд дійшов висновку про відмову у зменшенні неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача, до 1 гривні, зважаючи на те, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами винятковість обставин з якими пов'язано таке зменшення. Відповідач порушив зобов'язання зі сплати заборгованості, відтак, на думку суду, повинен нести правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплатити неустойку.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 531,71 грн основного боргу, 25 477,75 грн пені та 1 383,19 грн 3% річних підлягають до задоволення.

Інші доводи відповідача наведені у відзиві спростовуються вищевикладеним та наявними у справі доказами.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. Крім того, при зверненні з позовом (з урахуванням заяви про зменшення) Товариству необхідно було сплатити 1 910,89 грн (127 392,65 грн х 1,5%). З огляду на зазначене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, недоплачена сума судового збору в розмірі 83,89 грн стягується за результатами розгляду справи судом з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спортінбуд" (33024, вулиця Княза Острозького, 8А, офіс 1, місто Рівне, ідентифікаційний код 39211296) на користь публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, буд 71, ідентифікаційний код 05424874) 100 531 (сто тисяч п'ятсот тридцять одну) грн 71 коп основного боргу, 25 477 (двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 75 коп пені, 1 383 (одну тисячу триста вісімдесят три) грн 19 коп 3% річних, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спортінбуд" (33024, вулиця Княза Острозького, 8А, офіс 1, місто Рівне, ідентифікаційний код 39211296) в доход Державного бюджету України 83 (вісімдесят три) грн 89 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "01" лютого 2016 року.

Суддя Пашкевич І.О.