Ухвала

від 02.02.2016 по справі 757/3893/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3893/16-ц

Категорія

У Х В А Л А

02 лютого 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Греку А. Г.,

розглянувши подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

01.02.2016 державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. звернулася до суду з вказаним поданням, яке того ж дня о 17-35 год. було передано судді.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 37652675 по примусовому виконанню наказу № 5011-66/8454-2012, виданого 01.10.2012 Господарським судом м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Дарниця (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8/22, ЄДРПОУ 24381128) на користь Приватного акціонерного товариства Фармацевтична фірма Дарниця (02093, м. Київ, вул. Бориспільска, 13, ЄДРПОУ 00481212) вартість поставленої продукції в розмірі 58 410 410,75 грн.; суми нарахованих: пені в розмірі 3 344 309,74 грн., інфляційних втрат в розмірі 153651,88 грн., 3 % річних в розмірі 663992,90 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 64378,32 грн.

З матеріалів подання вбачається, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. змінено.

Викладено резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. в наступній редакції.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Дарниця про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2012р. задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2012р. у справі за наступним графіком:

- з вересня 2.013р. по грудень 2013 р. включно по 100 000 грн. щомісяця;

- з січня 2014р. по грудень 2017 р включно по 937 474,55 грн. щомісяця.

В решті вимог, які викладені в заяві відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Дарниця (01023, м. Київ, вул.. Мечникова, 8/22, ідентифікаційний код 24381128) на користь Приватного акціонерного товариства Фармацевтична фірма Дарниця (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, ідентифікаційний код 00481212) втрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп.

Постановою від 18.04.2013 відкрито виконавче провадження № 37652675.

16.01.2015 державний виконавець виніс постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи ТОВ Оптова компанія Дарниця є ОСОБА_2

Державний виконавець посилається в поданні на те, що ТОВ Оптова компанія Дарниця не вчиняє жодних дій для погашення заборгованості, що в свою чергу свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду.

За правилами ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Судом було реалізовано приписи вказаної норми шляхом направлення державному виконавцю виклику в судове засідання, проте останнім такий виклик був проігнорований, а тому з огляду на процесуальну необхідність термінового розгляду даної категорії справ вирішено подання по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Саме по собі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку не свідчить про ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Державним виконавцем не надано жодних доказів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому маючи змогу виконати зобов'язання, але не робить цього з неповажних причин.

До подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України державним виконавцем було додано лише копію судового наказу, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2013, копії постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.01.2015, копії відповідей на запити Пенсійного фонду України та Державної прикордонної служби, інформаційні довідки, а також копію вимоги державного виконавця.

При цьому державний виконавець не долучає до матеріалів подання будь-яких доказів щодо направлення таких документів боржнику, що в силу положень ч.1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження могло б свідчити про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов'язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, слід розглядати як невід'ємну частину судового розгляду для цілей ст. 6 ЄКПЛ. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Зважаючи на те, що стадія виконання рішення суду є невід'ємною частиною судового розгляду, при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд виходить із загальних принципів обов'язковості доказування і подання доказів встановлених ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Разом з тим в ході розгляду подання державним виконавцем не було надано суду доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду.

Виходячи з того, що державним виконавцем не було доведено факту свідомого та умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язання, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 208, 209, 210, 377-1 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С. В. Вовк