Постанова

від 16.03.2007 по справі 34/67-07-1224а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/67-07-1224А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" березня 2007 р. Справа  № 34/67-07-1224А

16 березня 2007р. об 11год.10хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: Гайдайчука В.В. –старшого державного податкового інспектора юридичного відділу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції, діючого на підставі довіреності від 08.02.06р. №1252/10;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №7 в м. Одесі адміністративну справу №34/67-07-1224А

за позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача Білгород-Дністровського районного споживчого товариства  

про стягнення на суму 848,04грн.

СУТЬ СПОРУ: Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача до бюджету заборгованість на загальну суму 848,04грн. на підставі п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.).

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок проведеної працівниками Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції 07.11.2001р. о 15год.30хв. перевірки господарської одиниці відповідача –магазину №39, розташованого за адресою: Одеська область, с.Турлаки, Білгород-Дністровського району, з питань правильності застосування ЕККА при проведенні розрахунків за готівку із споживачами, порядку застосування торгівельних патентів та наявності ліцензій на право реалізації алкогольних та тютюнових виробів, були виявлені порушення відповідачем вимог п.5, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), викладені в акті перевірки позивача №0130/2705/233.

На підставі зазначеного акту перевірки Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.11.01р. №979/23-3-25425114-14306/233 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства на підставі п.п.1, 3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) на суму 381грн.

Поряд з цим, за результатами проведеної 03.01.2004р. о 15год.10хв. працівниками Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції перевірки господарської одиниці відповідача –магазину, розташованого за адресою: Одеська область, с.Турлаки, Білгород-Дністровського району, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, був складений акт перевірки №000220-21/23-3, в якому зазначено про порушення відповідачем вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.), що зумовило застосування до останнього штрафних фінансових санкцій на підставі ст.22 названого Закону, про що Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 08.01.04р. №0000012303/0 на суму 612грн.

Крім того, 05.05.2005р. Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією була здійснена перевірка госпрозрахункового відособленого підрозділу „Наталі” відповідача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 01.01.2005р., за результатами якої був складений акт перевірки №1041/2311/25425114.

Під час перевірки виявлені порушення підрозділом відповідача вимог пункту 2.1 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03р. (із змінами та доп.), що зумовило заниження прибуткового податку у сумі 22,1грн.; порушення вимог п.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р.(із змінами та доповненнями) при наявності податкового боргу із виручки від продажу продукції видавалась заробітна плата своїм робітникам в сумі 500грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.05.05р. №0000522301/0 на суму 500грн.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.) платнику податків були направлені перша податкова вимога №1/179 від 09.10.2001р. на суму боргу 176,99грн. та друга податкова вимога №2/35 від 15.01.2002р. на суму боргу 381грн.

Позивач, враховуючи несплату платником податків у встановлені терміни зазначеного боргу, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 848,04грн.(з урахуванням сплат), а саме: по застосованим штрафним санкціям за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»від 06.07.1995р. (із змінами та доп.) та пені на загальну суму 669,97грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000012303/0 від 08.01.2004р., прийнятому на підставі акту перевірки №000220/23-3 від 03.01.2004р.; по штрафним санкціям за порушення податкового законодавства на загальну суму 178,07грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000522301/0 від 11.05.2005р., прийнятому на підставі акту перевірки №1041/2311/25425114 від 05.05.05р.

Сума податкового зобов'язання, визначена у податкових повідомленнях-рішеннях Білгород-Дністровської ОДПІ, оскаржена у судовому та адміністративному порядку не була, однак визначення позивачем в податкових повідомленнях-рішеннях податковим зобов'язанням штрафні санкції, застосовані на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»та Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” є неправомірним на підставі наступного.

Згідно п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Однак, підстави встановлені п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 названого закону не стосуються застосування штрафних санкцій на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг».

Крім того, прийняті позивачем податкові повідомлення - рішення на суму визначеного податкового зобов'язання, без врахування положень п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.), згідно якого податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тоді як штрафні санкції, застосовані на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»та Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не є податковими зобов'язаннями.

У статтях 14 і 15 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91р. (із змінами та доп.) визначено вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), серед яких не зазначені штрафні санкції, застосовані на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг»та Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Отже, з врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення на суму 561,98грн. по податковому повідомленню-рішенню від 11.05.2005р. №0000522301 на суму 500грн. та нарахованої пені за 2004р. (з урахуванням часткової сплати на суму 13,36грн.) на суму 26,7грн., за 2005р. (з урахуванням часткової сплати на суму 15,74грн.) на суму 35,28грн., в решті позовних вимог слід відмовити, оскільки позовні вимоги на суму 312,76грн. заявлені позивачем без врахування пропущеного строку для звернення до суду з цією вимогою, зокрема: по податковому повідомленню-рішенню №0000012303/0 від 08.01.2004р., залишку пені (230301) та залишку заборгованості по штрафним санкціям (21080500) за 2003р.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Покладення на відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено. На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.           Позовні вимоги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2.          Стягнути з Білгород-Дністровського районного споживчого товариства (р/р26004001905001 АКБ „Імексбанк”, м.Одеса, МФО 328384, код ЄДРПОУ 01779451; Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 27) на користь бюджету (на р/р34127999600083, одержувач –УДК в Білгород-Дністровському районі, МФО 828011, код 23215016, банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області) через Білгород-Дністровську ОДПІ, заборгованість по штрафним санкціям за порушення податкового законодавства на загальну суму 561(п'ятсот шістдесят одна)грн.98коп.

3.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ок, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.