Постанова

від 26.03.2007 по справі 34/65-07-1201а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/65-07-1201А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" березня 2007 р. Справа  № 34/65-07-1201А

26.03.2007р. в 11год.17хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Кулаковської С.А.,

    за участю представників від позивача: Пашковської Л.І. - представника, діючої на підставі довіреності від 25.01.07р.; від відповідача: Гончарук О.Г.-старшого державного податкового інспектора юридичного відділу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, діючої на підставі довіреності №525/10/10-006 від 16.01.06р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 адміністративну справу №34/65-07-1201А

за позовом Приватного підприємства «ОНИКС»

до відповідача Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003932301/0 та №0003922301/0, від 16.01.2007р. №0003932301/1, та від 16.01.2007р. №0003922301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «ОНИКС»звернулося до суду з позовною заявою та заявою про зміну позовних вимог, в якій просить повністю скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003932301/0 та №0003922301/0, від 16.01.2007р. №0003932301/1, від 16.01.2007р. №0003922301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн., посилаючись на неправомірне визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4283грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2142грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), а також неправомірне визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн., внаслідок відсутності порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси здійснила виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої склала акт перевірки від 08.12.2006р. №11442/23-20/32431456.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило завищення валових витрат на суму 21067грн., а саме: за 2-ий кв. 2005р. на суму 8000грн., за 3 квартал 2005р. на суму 5667грн., за 4 кв. 2005р. на суму 7400грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат автомобільних послуг по актам автомобільних послуг за червень 2005р. на суму 6900грн., в т.ч. ПДВ на суму 1600грн., за серпень 2005р. на суму 2000грн., в т.ч. ПДВ на суму 333,33грн., за жовтень 2005р. на суму 4200грн., у т.ч. ПДВ на суму 700грн., за листопад 2005р. на суму 3000грн., у т.ч. ПДВ на суму 500грн., за грудень 2005р. на суму 1750грн., у т.ч. ПДВ на суму 350грн., від ПП „Металообробка” на загальну суму 20550грн., у т.ч. ПДВ на суму 3425грн. в яких відсутні кількість перевезень за місяць, вантаж, який перевозився, маршрут перевезення, відсутність ТТН, а також за 3 кв. 2005р. на суму 4000грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат автомобільних послуг по актам автомобільних послуг за липень 2005р. на суму 4800грн., у т.ч. ПДВ на суму 800грн., одержаних від ПП „Планета”. Викладене порушення  зумовило заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2005р. на суму 1600грн., за серпень 2005р. на суму 333,33грн., за жовтень 2005р. на суму 700грн., за листопад 2005р. на суму 500грн., за грудень 2005р. на суму 350грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач звернувся до відповідача із запереченнями №89 від 13.12.2006р., за результатами розгляду яких відповідач прийняв рішення від 15.12.2006р. №29573/10/23-2023 про результати розгляду заперечення по акту перевірки, зазначивши, що висновки акту перевірки здійснені відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення від 15.12.2006р. №0003932301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму на суму 4283грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2142грн., та №0003922301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 9038грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 3025грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до відповідача із скаргою, за наслідками розгляду якої відповідач прийняв рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.01.2007р. №790/10/23-2012, яким залишив без змін податкові повідомлення-рішення від 15.12.2006р. №0003932301/0 та №0003922301/0, а скаргу позивача - без задоволення.

Враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), відповідач надіслав позивачу нові податкові повідомлення-рішення 16.01.2007р. №0003932301/1 та від 16.01.2007р. №0003922301/1, та довів нові граничні строки для сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму на суму 4283грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2142грн. та по податку на прибуток на суму 9038грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 3025грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до звернувся до суду з позовом та заявою про зміну позовних вимог про скасувати податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003932301/0 та №0003922301/0, від 16.01.2007р. №0003932301/1, та від 16.01.2007р. №0003922301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн., внаслідок порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило правомірне визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4717грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 157грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (зі змінами та доп.) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу наведеної норми закону не вбачається перелік первинної транспортної документації, яка б підтверджувала отримання послуг для господарської діяльності позивача.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (зі змінами та доп.) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній в перевіряємому періоді) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Надані позивачем на розгляд суду первинні бухгалтерські документи (т.1 а.с.46-97): договір про надання транспортних послуг від 03.01.2005р., укладений між позивачем (замовником) та ПП „Металообробка” (виконавцем), договір про надання транспортних послуг від 03.01.2005р., укладений між позивачем (замовником) та ПП „Планета” (виконавцем), акти приймання-сдачі робіт (наданих послуг) за червень 2005р., за липень 2005р., за серпень 2005р., за жовтень 2005р., за листопад 2005р. та за грудень 2005р., рахунки, податкові накладні, специфікації, платіжні доручення, банківська виписки про рух грошових коштів за зазначений період свідчать про наявність у позивача зв'язку транспортних витрат з господарською діяльністю позивача, передбаченою статутом позивача, що суперечить висновками відповідача про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 названого закону, а відтак –про правомірність відображення позивачем податкових накладних в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за червень 2005р., за липень 2005р., за серпень 2005р., за жовтень 2005р., за листопад 2005р. та за грудень 2005р., з відображенням позивачем суми ПДВ, зазначеної в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2005р., за липень 2005р., за серпень 2005р., за жовтень 2005р., за листопад 2005р. та за грудень 2005р., а також правомірність віднесення до складу валових витрат автомобільних послуг по актам автомобільних послуг від ПП „Металообробка” та ПП „Планета” за 2-ий кв. 2005р. на суму 8000грн., за 3 квартал 2005р. на суму 5667грн., за 4 кв. 2005р. на суму 7400грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Відповідачем не доведено суду факту не підтвердження первинними документами та відсутності зв'язку отриманих позивачем від ПП „Металообробка” та ПП „Планета” транспортних послуг за 2005р. з господарською діяльністю позивача всупереч вимог ст.71 КАС України, а також не наведено нормативного обґрунтування необхідності надання позивачем таких документів, що свідчить про недотримання податковим органом вимог законодавства щодо процедури складання і оформлення акту перевірки відповідно до приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн., та податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4283грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2142грн, а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси від 15.12.2006р. №0003932301/0, від 16.01.2007р. №0003932301/1, а також податкові повідомлення-рішення від 15.12.2006р. №0003922301/0 та від 16.01.2007р. №0003922301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн. та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Приватного підприємства «ОНИКС»підлягають задоволенню частково, слід скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003932301/0, від 16.01.2007р. №0003932301/1 повністю, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003922301/0 та від 16.01.2007р. №0003922301/1 слід скасувати в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн., в решті задоволення позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 2,48грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства «ОНИКС»задовольнити частково.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003932301/0, від 16.01.2007р. №0003932301/1 повністю.

3.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.12.2006р. №0003922301/0 та від 16.01.2007р. №0003922301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4321грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 2868грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОНИКС»(код ЄДРПОУ 32431456, адреса: м. Одеса, провул. Петренко, 1) судовий збір на суму 2(дві)грн.48коп. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

5.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

     Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.