Постанова

від 02.02.2007 по справі 21/517-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р.                                                          

Справа №21/517-05 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при

секретарі Безлепкіній І.П.

за

участю представників сторін:

позивача - Клепікова

І.Л.

відповідача -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Черкаська Лозова,

Харківська область (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду

Харківської області від 06.11.06 р. по справі №21/517-05

за позовом Колективного

учбово-виробничого підприємства "Милосердя" м. Первомайський,  Харківська область

до Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Черкаська Лозова, Харківська область

про стягнення 20 627,32 грн., -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.06р. по

справі №21/517-05 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача

на користь позивача суму заборгованості у розмірі 16247,74 грн., державне мито

у розмірі 162,47 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу у розмірі 118,00 грн. Крім того, стягнуто з Колективного

учбово-виробничого підприємства "Милосердя" на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 вартість експертизи в сумі 185,06 грн. В

іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав

апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти

нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування

господарським судом всіх обставин справи та з порушенням і неправильним

застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від

19.12.06р. позивач надав пояснення, в яких вважає, що згідно накладних на

відпуск товару відповідач отримав керамічні вироби на загальну суму 103368,22

грн. та частково розрахувався з позивачем, через що заборгованість відповідача

по даним позивача складає 20627,32 грн.  

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин

справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін,

колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без

задоволення,  виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської

області виходив з результатів встановлення та дослідження документально

підтверджених  матеріалами справи

обставин спору за якими встановив, що 2 січня 2003 року між сторонами у даній

справі укладено договір поставки за НОМЕР_2, відповідно до умов якого позивач

зобов'язався поставити відповідачеві керамічні вироби на суму 60000,00 грн., а

відповідач в свою чергу зобов'язався провести оплату переданого товару у

вказаній сумі. Строк дії даного договору встановлений сторонами до 31 грудня

2003 року.

2 січня 2004 року між сторонами у даній справі укладений договір

поставки  за НОМЕР_2, відповідно до умов

якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві керамічні вироби на суму

70000,00 грн., а відповідач зобов'язався сплатити їх вартість. Строк дії цього

Договору сторонами встановлено до 31 грудня 2004 року.

Як стверджує позивач, ним на протязі 2003-2004 років по накладним

НОМЕР_2 від 17.02.2003р. на суму 2057,00 грн., НОМЕР_3 від 19.03.2003р. на суму

7649,00 грн.,НОМЕР_4 від 20.06.2003р. на суму 15999,50 грн.,НОМЕР_5 від

31.07.2003р. на суму 13552,75 грн.,НОМЕР_6 від 15.08.2003р. на суму 2781,75

грн.,НОМЕР_7 від 30.11.2003р. на суму 8899,55 грн.,НОМЕР_8 від 06.10.2004р. на

суму 4379,58 грн.,НОМЕР_9 від 31.08.2004р. на суму 2044,59 грн.,НОМЕР_10 від

11.08.2004р. на суму 2152,77 грн.,НОМЕР_11 від 18.07.2004р. на суму 2204,89

грн.,НОМЕР_12 від 12.07.2004р. на суму 2235,11 грн.,НОМЕР_13 від  12.07.2004р. на суму 2393,26 грн.,НОМЕР_14

від 14.06.2004р. на суму 1700,68 грн.,НОМЕР_15 від 17.05.2004р. на суму 3846,71

грн.,НОМЕР_16 від 29.04.2004р. на суму 3709,19 грн.,НОМЕР_17 від 15.04.2004р.

на суму 318,40 грн.,НОМЕР_18 від 06.04.2004р. на суму 324,58 грн.,НОМЕР_19 від

05.04.2004р. на суму 3699,15 грн., НОМЕР_20 від 23.03.2004р. на суму 446,32

грн.,НОМЕР_21 від 23.03.2004р. на суму 224,91 грн.,НОМЕР_22 від 23.03.2004р. на

суму 4494,28 грн.,НОМЕР_23 від 12.03.2004р. на суму 3462,90 грн.,НОМЕР_7 від

01.03.2004р. на суму 4034,61 грн.,НОМЕР_6 від 16.02.2004р. на суму 2585,35

грн.,НОМЕР_4 від 06.02.2004р. на суму 1177,17 грн.,НОМЕР_3 від 02.02.2004р. на

суму 3328,53 грн.,НОМЕР_2 від 21.01.2004р. на суму 3706,35 грн. було здійснено

передачу відповідачеві товару (керамічних виробів) на загальну суму 103368,22

грн. Проте, відповідач товар прийняв, але оплатив його вартість лише в  сумі 82740,90 грн., про що свідчать

прибуткові касові ордери, наявні в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2006

року по справі НОМЕР_13/517-05 на підставі клопотання відповідача була

призначена почеркознавча експертиза підпису одержувача на вищезазначених

накладних, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. Бокаріуса.

Висновком почеркознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса за

№3707 від 14.06.2006 року підтверджується, що всі підписи на спірних накладних,

окрім однієї, в рядку "Получил" виконані ОСОБА_1. Підпис в накладній

НОМЕР_8 від 06.10.2004 року на суму 4379,58 грн. в рядку "Получил"

виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, як свідчать матеріали справи та встановлено судом

першої інстанції, позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав

відповідачеві керамічні вироби на загальну суму 103368,22 грн., а відповідач

отримав товар від позивача по  видатковим

накладним в асортименті  та за цінами

згідно переліку, про що свідчить підпис отримувача- СПДФО ОСОБА_1 в спірних

накладних, проте свої зобов'язання щодо його оплати відповідач виконав не

повному обсязі, сплативши   суму 82740,90

грн., через що у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в сумі

16247,74 грн. (103368,22 - 82740,90 - 4379,58 = 16247,74 грн.)

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж

кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Згідно з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк

(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного конання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договорів НОМЕР_2 від 02.01.03р. та НОМЕР_2 від

02.01.04р. не передбачено строків оплати продукції, позивач звернувся до

відповідача з вимогою   на оплату в

порядку, передбаченому ст. 530 Цивільного кодексу України.

При винесенні рішення господарський суд послався на те, що

оскільки заборгованість в сумі 16247,74 грн. відповідачем не погашена, факт

отримання товару відповідачем згідно спірних видаткових накладних є позивачем

доведеним та підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги підлягають

задоволенню на суму 16247,74 грн.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів

апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції

відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана

правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України 

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що господарським судом

при винесенні рішення не був прийнятий до уваги той факт, що спірні видаткові

накладні, які є предметом розгляду даної справи, під одним і тим же номером та

від однієї дати, зокрема: містять розбіжності по асортименту товару та сумі, не

підписані всіма зазначеними уповноваженими представниками постачальника та

отримувача, а тому вважати їх належним доказом передачі продукції

відповідачеві, на думку останнього неможливо.

Однак, в спростування доводів відповідача, викладених в

апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне.

Відповідно до ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад

судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин

покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування

та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто

посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте в обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав жодного  належного доказу.

Так, як вбачається з матеріалів справи і правомірно встановлено

господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, спірні видаткові

накладні, окрім накладної за НОМЕР_8 від 06.10.2004 року на суму 4379,58 грн.,

оформлені належним чином та містять підписи уповноважених осіб позивача та

відповідача у даній справі, що також підтверджується і висновком почеркознавчої

експертизи ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса за №3707 від 14.06.2006 року. Вказані дані

відповідачем не спростовані.

Окрім того, відповідних доказів отримання товару від позивача по

спірним видатковим накладним в іншому об'ємі та на іншу суму відповідач не

представив, в тому числі і з урахуванням його заперечень щодо наявності в них

розбіжностей. При цьому, зазначені видаткові накладні не були визнані

відповідачем недійсними у встановленому законом порядку.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу

України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на

засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,

обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський

суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні

умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької

діяльності - фізична особа ОСОБА_1 вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від

19.12.06р. при розгляді даної справи не виконав, а саме ухилився від проведення

звірки взаєморозрахунків. Крім того, вказаною ухвалою відповідача було

зобов'язано надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення щодо

розбіжностей в спірних накладних та документи, підтверджуючі обставини,

викладені в апеляційній                     

скарзі, однак відповідачем зазначені вимоги також не були виконані.

Будь-яких  мотивованих пояснень з приводу

невиконання вимог суду апеляційної інстанції та ненадання витребуваних судом

документів відповідач не представив.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України,

сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними

правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів

другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного

дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що

відповідач, як заявник апеляційної скарги, ігноруючи вимоги апеляційного

господарського суду, не вжив ніяких заходів та ніяким чином не сприяв повному

та об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи.

Отже, враховуючи, що в процесі розгляду справи як господарським

судом  так і судом апеляційної інстанції,

відповідачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах

справи, на підтвердження його заперечень проти позовних вимог, а також доказів

наявності іншого розміру боргу або взагалі його відсутності, надано не було,

тому колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи,

погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та

правомірність позовних вимог в сумі 16247,74 грн.

Слід також зазначити, що господарський суд дав належну правову

оцінку усім обставинам справи та правомірно послався на те, що поставка

продукції за спірними накладними відбулася, а надані позивачем докази, свідчать

про документальну доведеність цього факту, в зв'язку з чим право позивача

порушене, через що підлягає відновленню шляхом стягнення вартості отриманого,

але неоплаченого у повному обсязі відповідачем товару.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і

його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли

свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно

досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської

області від 06.11.06 року по справі №21/517-05 відповідає чинному законодавству

та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна

скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи

скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст.

103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1, с. Черкаська Лозова, Харківська область залишити без

задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06 року

по справі №21/517-05 залишити без змін. 

         Головуючий суддя                                                                     

                                 Судді