Рішення

від 02.02.2016 по справі 911/221/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 911/221/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Київське лісове господарство» , Київська обл., с. Стоянка

до Приватного підприємства «Планета» , Київська обл., м. Українка

про стягнення 15 147,46 грн

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №01-79 від 29.01.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (керівник/наказ №1 від 01.08.1998)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

15.01.2016 Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі-ДП «Київське лісове господарство» /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Планета» (далі-ПП «Планета» /відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви №01-90 від 02.02.2016, 15 147,46 грн, з яких: 9 590,92 грн боргу, 5 180,34 грн інфляційних втрат та 376,20 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2016 порушено провадження у справі №911/221/16, розгляд справи призначено на 02.02.2016.

Відповідач позов визнав, що підтверджується поясненнями керівника ПП «Планета» , наданими у судовому засіданні 02.02.2016.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

24.06.2014 між ДП «Київське лісове господарство» (далі-продавець) та ПП «Планета» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №283 (далі-договір), відповідно до якого, з урахуванням внесених додатковою угодою №1 від 04.08.2014 змін, продавець зобов'язався передати у власність на умовах франко-нижній склад продавця лісопродукцію, а покупець зобов'язався прийняти продукцію і сплатити за неї ціну відповідно до умов, що визначені в договорі. Загальна сума договору погоджена сторонами у розмірі 176 400,00 грн.

Так, на виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача продукцію на загальну суму 176 400,00 грн.

Водночас, як слідує з наданих позивачем документів, за період з 12.09.2014 по 30.09.2014 ДП «Київське лісове господарство» здійснило продаж ПП «Планета» понад встановлений договором обсяг деревини на загальну суму 91 710,51 грн, яка була оплачена відповідачем частково у розмірі 82 119,59 грн.

Згідно наданих у судовому засіданні 02.02.2016 пояснень керівника ПП «Планета» , останнім підтверджено обставини щодо здійснення позивачем позадоговірного продажу продукції та отримання останньої у власність відповідачем, про що свідчать підписи керівника ПП «Планета» ОСОБА_2І на товаро-транспортних накладних.

Таким чином, станом на дату звернення позивачем до суду, належна до сплати за реалізовану позивачем продукцію згідно товаро-транспортних накладних, зокрема, №№861025, 861033, 861034 від 30.09.2014 сума була визначена у розмірі 9 590,92 грн.

Водночас, відповідно до поданих відповідачем платіжних доручень:

- №1628 від 06.01.2016 на суму 3 970,20 грн;

- №1645 від 01.02.2016 на суму 5 620,72 грн, ПП «Планета» погашено заборгованість у повному обсязі. Копії відповідних платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

До того ж, сплату відповідачем заборгованості у розмірі 9 590,92 грн підтверджено наявними в матеріалах справи скріпленим підписами та печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків, а також довідкою №30 від 02.02.2016, підписаною директором та головним бухгалтером ДП «Київське лісове господарство» .

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 173, 181, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем, як покупцем, товаро-транспортних накладних, що є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містить всі істотні умови договору, свідчить про виникнення договірних відносини та відповідно майново-господарських зобов'язань між сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, підписання відповідачем товаро-транспортних накладних, зокрема, №№861025, 861033, 861034 від 30.09.2014, без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості проданого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для ПП «Планета» обов'язок оплатити вартість товару у повному обсязі, у порядку ст. 692 ЦК України, з моменту прийняття такого товару, тобто не пізніше 01.10.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Поряд з тим, пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

До того ж, у відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи відсутність предмету позову в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 3 970, 20 грн станом на дату порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 970, 20 грн боргу.

Водночас, оскільки залишок боргу у розмірі 5 620, 72 грн відповідачем сплачено після порушеня провадження у даній справі, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 620, 72 грн боргу з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у зазначеній частині припинив існування в процесі розгляду справи.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати реалізованої деревини, позивач просить суд стягнути з ПП «Планета» 5 180,34 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року на 9 590, 92 грн боргу, а також 376,20 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

- з 01.10.2014 по 05.01.2016 на 9 590, 92 грн боргу;

- з 05.01.2016 по 01.02.2016 на 5 620,72 грн боргу.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення відповідачем строків оплати вартості реалізованого товару у позивача виникає з 02.10.2014, тобто з дня, наступного за днем коли така оплата мала бути здійснена - 01.10.2014 та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищевикладене, дні здійснення відповідачем розрахунків, а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку, зокрема % річних, днів фактичної сплати заборгованості, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення:

- інфляційних втрат за період з 02.10.2014 по 31.12.2015 на 9 590, 92 грн боргу;

- 3% річних за періоди:

з 02.10.2014 по 05.01.2016 на 9 590, 92 грн боргу;

з 06.01.2016 по 31.01.2016 на 5 620,72 грн боргу;

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахований судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 5 179,10 грн та 375,41 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5 180,34 грн інфляційних втрат та 376,20 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 179,10 грн 375,41 грн відповідно.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/221/16 в частині вимог Державного підприємства «Київське лісове господарство» про стягнення з Приватного підприємства «Планета» 5 620,72 грн боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Планета» (вул. Зв'язку, 1, м. Українка, Обухівський р-н, Київська обл., 08720, ідентифікаційний код 20620147) на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» (вул. Лісна, 15, с. Стоянка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08114, ідентифікаційний код 00991373):

- 5 179 (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн 10 коп. інфляційних втрат,

- 375 (триста сімдесят п'ять) грн 41 коп. 3% річних,

- 1 016 (одну тисячу шістнадцять) грн 64 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.02.2016

Суддя В.А. Ярема