Постанова

від 01.02.2016 по справі 910/15530/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р. Справа№ 910/15530/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Кравчик С.М., дов. № 91/2015/11/11-7 від 11.11.2015 р.;

від відповідача - Яцимирський М.О., дов. б/н від 10.07.2015 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.07.2015 року

у справі № 910/15530/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3

про стягнення 774 244,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року по справі № 910/15530/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго 513 059,04 грн. основного боргу, 20 750,22 грн. пені, 220 620,49 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 19 814,36 грн. - 3% річних, 15 484,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив Арсеналець-3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року по справі № 910/15530/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ропій Л.М., судді: Калатай Н.Ф., Рябуха В.І. та призначено до розгляду на 28.09.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року розгляд справи № 910/15530/15 відкладено на 26.10.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи № 910/15530/15 відкладено на 09.11.2015 року.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ропій Л.М. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ, за результатами якого справу № 910/15530/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року справу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 02.12.2015 року.

У судовому засіданні 02.12.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи до 16.12.2015 року.

16.12.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року розгляд справи № 910/15530/15 призначено на 27.01.2016 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна у відпустці, судді Синиці О.Ф. на лікарняному, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року справу було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

У судовому засіданні 27.01.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи до 01.02.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року по справі № 910/15530/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства Київенерго у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, представником Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування клопотання представник відповідача послався на звернення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/5126/15 до Верховного Суду України стосовно внесення до Конституційного Суду України подання про конституційність деяких норм, суть яких зводиться до правомірності створення Національних комісій, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та встановлення даною комісією тарифів.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки положеннями ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи зупиняється до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. Проте, доказів того, що у Конституційному суді України розглядається зазначена справа, суду надано не було. Крім того, у випадку визнання даних тарифів недійсними, Житлово-будівельний кооператив Арсеналець-3 не буде позбавлений права звернутися до Публічного акціонерного товариства Київенерго із заявою про здійснення перерахунку заборгованості або із відповідним позовом до суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.10.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - енергопостачальна організація, позивач, ПАТ Київенерго ) та Житлово-будівельним кооперативом Арсеналець-3 (далі - абонент, відповідач, ЖБК Арсеналець-3 ) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510248 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Як передбачено п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

У відповідності до п. 2.3.2 Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Умовами п. 5.1 Договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 2 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до Договору сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п.п. 8.1, 8.4 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів такого звернення сторонами суду не надано, а отже зазначений Договір - діючий.

За доводами позивача, відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасності сплати вартості використаної теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач заборгував позивачу 513 059,04 грн.

Враховуючи зазначене, ПАТ Київенерго звернулося з позовом та просить стягнути на його користь з ЖБК Арсеналець-3 513 059,04 грн. заборгованості за використану теплову енергію, а також 20 750,22 грн. пені, 220 620,49 грн. інфляційних втрат та 19 814,36 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи слідує, що позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з червня 2012 року по квітень 2015 року на загальну суму 585 044,30 грн., що підтверджується помісячними обліковими кратками табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та розрахунками основного боргу.

Відповідачем, у свою чергу було сплачено 71 985,26 грн., у зв'язку з чим заборгованість ЖБК Арсеналець-3 за отриману теплову енергію складала 513 059,04 грн.

Щодо доводів апелянта стосовно неправомірності нарахування заборгованості за вказаними позивачем тарифами та наявності у нього переплати за вказаний період колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, вартість теплової енергії встановлюється у відповідних тарифах.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про теплопостачання тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з абз. 5 п. 2 ч. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання. Подальшими змінами до Закону України Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України було змінено назву на Закон України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг

ПАТ Київенерго є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

З розрахунку позивача встановлено, що з червня 2012 по червень 2014 року включно позивачем застосовувався тариф встановлений для ПАТ Київенерго для населення - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній), який встановлено Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729. Комісія встановила даний тариф у межах передбачених повноважень, наданих Положенням Про Національну комісію регулювання електроенергетики України , затвердженим Указом Президента України від 21.04.1998 року № 335/98.

Слід звернути увагу, що Верховний Суд України зазначив про правомірність застосування тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів природних монополій в постановах від 28.05.2013 року у справі № 5011- 64/2345-2012 та від 11.12.2012 року у справі № 22/313.

З липня 2014 року по березень 2015 року застосовувався тариф встановлений для ПАТ Київенерго на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 295,17 грн./Гкал (без ПДВ), який встановлено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 року № 465.

Комісія встановила даний тариф у межах передбачених повноважень, наданих зокрема Законом України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та Положенням Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг , затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1073/2011.

З квітня 2015 року застосовувався тариф встановлений для ПАТ Київенерго на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 531,10 грн./Гкал (без ПДВ), який встановлено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613.

Комісія встановила даний тариф у межах передбачених повноважень, наданих зокрема Законом України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та Положенням Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 року № 715/2014.

Доводи відповідача, з посиланням на судову практику, щодо неможливості застосовувати тарифи Національної комісії регулювання електроенергетики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, колегією суддів не приймаються. Надана апелянтом практика стосується неможливості застосовувати тарифи КМДА як органу місцевого самоврядування, які визнано недійсними в порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не були зареєстровані у встановленому законом порядку у Міністерстві юстиції України як нормативно-правові акти. Тобто, вказана практика жодним чином не відноситься до тарифів, які розглядаються у даній справі.

Доказів визнання невідповідними чи недійсними даних тарифів суду надано не було, а отже вони підлягають застосуванню при розрахунку використаної теплової енергії.

Таким чином, відсутні підстави для застосування тарифів відмінних від вказаних.

Також не є належним чином обґрунтоване твердження апелянта про неправомірне зарахування позивачем платежу від 09.04.2014 року у розмірі 288 555,04 грн. в рахунок погашення заборгованості за період до 01.06.2012 року, тоді як в призначенні платежу було вказано з 01.06.2012 року по 28.02.2014 року.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за 09.04.2014 року, у призначенні платежу ЖБК Арсеналець-3 , на суму 288 555,04 грн., зазначений період з 01.06.2011 року по 28.02.2014 року, тобто за період який виходить за межі позовного (з 01.06.2012 року по 01.05.2015 року). При цьому, як вбачається з розрахунку позивача заборгованість відповідача станом до 01.06.2011 року становить 556 524,21 грн. Таким чином, позивач обґрунтовано відніс вказану заборгованість за більш ранній період, тобто до 01.06.2012 року.

Апелянтом належного та обґрунтованого розрахунку розподілу вказаної суми суду не надано. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що позивач безпідставно зарахував зазначену суму до 01.06.2012 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 513 059,04 грн.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача 20 750,22 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичного сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог та стягнення з ЖБК Арсеналець-3 на користь ПАТ Київенерго 20 750,22 грн. пені.

Крім того, враховуючи прострочення по сплаті заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача 19 814,36 грн. 3 % річних та 220 620,49 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з ЖБК Арсеналець-3 на користь ПАТ Київенерго 19 814,36 грн. 3 % річних та 220 620,49 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Житлово-будівельним кооперативом Арсеналець-3 в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року по справі № 910/15530/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Житлово-будівельний кооператив Арсеналець-3 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року по справі № 910/15530/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/15530/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун

Повний текст рішення складено 05.02.2016 року.