Вирок

від 04.02.2016 по справі 756/1423/16-к

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04.02.2016 Справа № 756/1423/16-к

№1-кп/756/289/16

№756/1423/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в м. Києві, громадянина України, з середньою освітою, без місця реєстрації, тимчасово проживаючий в Кагарлицькій виправній колонії № 115 за адресою: Київська обл. Кагарлицький район, с. Зіркачі, раніше судимий: 11.04.14 р. Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 року), -

встано вив:

Досудовим розслідуванням встановлено, що квітні 2011 року у ОСОБА_4 , виникла необхідність в отриманні кредиту для придбання автомобіля.

Знайшовши оголошення в газеті щодо продажу автомобілів, 18.04.11 р. ОСОБА_7 прибув за адресою: м. Київ, переулок Куренівський, 19/5, де у приміщенні офісу ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНГ», в якому знаходився представник банку, ознайомився з умовами придбання автомобіля в кредит, які пропонував ПАТ «Плюс Банк», на даний час ПАТ «Ідея Банк» (ЄРДПОУ 19390819), для чого необхідно було надати представнику банку пакет документів, серед яких довідка про отримання доходів з підприємства за останні шість місяців.

27.04.11 р. ФІСУН, перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що для отримання кредиту з метою купівлі автомобіля йому необхідно надати представнику банку довідку про власні доходи за останні шість місяців, та розуміючи що таких доходів на той час він не отримував, знайшов необхідне оголошення в інтернеті, і в цей час у ОСОБА_4 виник намір, спрямований на сприяння та надання засобів, зокрема своїх повних анкетних даних, для підроблення документу, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати такі документи та надає права з метою використання іншою особою, а саме довідки про власні доходи.

З метою реалізації свого, вказаного вище наміру, ФІСУН зателефонував на знайдений номер телефону невстановленій досудовим розслідуванням особі (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України) та в ході телефонної розмови надав свої анкетні дані, погодивши день та час отримання виготовленої довідки та грошову винагороду за неї.

28.04.11 р. ОСОБА_7 , зустрівшись з невстановленою досудовим розслідуванням особою за адресою: АДРЕСА_2 , за грошову винагороду в розмірі 1000 гривень, отримав довідку про власні доходи за вих. № 0645 від 14.04.11 р., згідно з якою ОСОБА_7 працював з 15.08.2009 року на посаді менеджера у ТОВ «МДВ-ГРУП» (ЄРДПОУ 34600947) та в період часу з жовтня 2010 по березень 2011 отримав заробітну плату дохід на загальну суму 36838,00 грн.

Однак, згідно відповідей з інформацією, отриманою з ПФУ в Оболонському районі м. Києва (лист № 8733/03 від 21.05.2015) та ГУ ДФС у м. Києві (лист № 630/9/26-15-11-02-23 ДСК від 14.08.2015), ОСОБА_7 в період з жовтня 2010 по березень 2011 в ТОВ «МДВ-ГРУП» не працював та доходів на вказаному товаристві не отримував.

Згідно з висновком експерта № 19/111-65/ тдд від 27.01.16 р., «підпис у графі «директор» на довідці вих. №0645 від 14.04.2011 в якій зазначено, що ОСОБА_7 працює у ТОВ «МДВ ГРУП» на посаді менеджера, із зазначенням суми доходу в період часу з жовтня 2010 по 2011 року виконано не ОСОБА_8 , а іншою особою».

Такі умисні дії ОСОБА_4 , що виразилися у сприянні шляхом надання засобів для підроблення документу, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати такі документи та надає права з метою використання його іншою особою, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.5 ст.27 ч. 1 ст. 358 (в редакції КК України від 08.03.2011 року) КК України.

Крім того, 28.04.11 р. у невстановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_4 , який перебував за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, в приміщенні офісу ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНГ», де знаходився представник банку ПАТ «Плюс Банк», виник намір, спрямований на використання завідомо підробленого документу, а саме довідки про власні доходи за вих. № 0645 від 14.04.11 р., згідно з якою ОСОБА_7 працював з 15.08.2009 р. на посаді менеджера у ТОВ «МДВ-ГРУП» та в період часу з жовтня 2010 по березень 2011 отримав заробітну плату дохід на загальну суму 36838,00 грн., шляхом її подачі представнику ПАТ «Плюс Банк» з метою отримання кредиту. При цьому, останній достовірно розумів що зазначена інформація в довідці не відповідає дійсності.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, направлений на використання завідомо підробленого документу, а саме довідки про доходи з метою отримання кредиту та подальшої його сплати, ОСОБА_7 28.04.11 р., в денний час доби, перебуваючи за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, в приміщенні ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНГ», переслідуючи мету отримання кредиту, підтвердження власної платоспроможності, створення уяви вигідності надання кредиту, надав працівнику банку ПАТ «Плюс Банк» (ЄРДПОУ 19390819), на даний час ПАТ «Ідея Банк», завідомо підроблену довідку про доходи, видану ТОВ «МДВ-ГРУП» на своє ім`я, за вих. № 0645 від 14.04.11 р., згідно з якою ОСОБА_7 працював з 15.08.2009 р. на посаді менеджера у ТОВ «МДВ-ГРУП» та в період часу з жовтня 2010 по березень 2011 отримав заробітну плату дохід на загальну суму 36838,00 грн.

Після проведення всіх необхідних процедур, передбачених банком, між представником ПАТ «Плюс Банк» та ОСОБА_9 був укладений договір про відкриття кредитної лінії за № 910.77.010 від 28.04.11 р., відповідно до якого банк надає позичальнику кредит з лімітом 68116.60 грн. на строк 84 місяця.

Згідно з висновком експерта № 19/111-65/ тдд від 27.01.16 р., «підпис у графі «директор» на довідці вих. №0645 від 14.04.2011 в якій зазначено, що ОСОБА_7 працює у ТОВ «МДВ ГРУП» на посаді менеджера, із зазначенням суми доходу в період часу з жовтня 2010 по 2011 року виконано не ОСОБА_8 , а іншою особою.»

Вказані вище дії, ОСОБА_4 , який своїми умисними діями, що виразились у використанні завідомо підробленого документа, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 року).

29 січня 2016 р. між прокурором Київської міської прокуратури №5 ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №42015100050004226, та громадянином ОСОБА_9 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

У відповідності до даної угоди, прокурор та підозрюваний ОСОБА_7 , дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4 , за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 року). Підозрюваний ОСОБА_7 зобов`язався під час судового розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_7 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 р.) у вигляді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 р.) у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у вигляді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.

Підозрюваний також взяв на себе інші зобов`язання, зокрема відшкодувати суму судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 1228,80 грн. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений, його захисник в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 року) в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Злочини, у вчиненні яких ОСОБА_7 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що громадянин ОСОБА_7 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_7 , вчинив дії, які виразились у сприянні шляхом надання засобів для підроблення документу, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати такі документи та надає права з метою використання його іншою особою, а відповідно кваліфікує за ч.5 ст.27 ч. 1 ст. 358 (в редакції КК України від 08.03.2011 року) КК України.

Вказані вище дії, ОСОБА_4 , який своїми умисними діями, що виразились у використанні завідомо підробленого документа, суд кваліфікує за ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 08.03.2011 року), за якими належить призначити ОСОБА_10 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474 та 475 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

Затвердити угоду від 29 січня 2016 р. між прокурором Київської міської прокуратури №5 ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_9 про визнання винуватості.

ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ) визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції від 08.03.11 р.) за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 січня 2016 р. покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.

ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ) визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 08.03.11 р.) за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29 січня 2016 р. покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнути с засудженого ОСОБА_4 на відшкодування судових витрат по справі, пов`язаних з проведення судових експертиз, 1228,80 грн. в доход держави.

Речові докази за даною справою кредитну справу - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: ОСОБА_11