Рішення

від 05.02.2016 по справі 922/6483/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2016 р.Справа № 922/6483/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків до ПП "Торсінг Плюс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№151 від від 03.02.16);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Харків звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Торсінг Плюс", м. Харків, в якій просить суд стягнути з останнього суму попередньої оплати в розмірі 569 908,45 грн., посилаючись на не належне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №7/02/13/5 .

Ухвалою господарського суду від 23.12.2015року порушено провадження у справі№922/6483/15, розгляд справи призначено на 21.01.2016року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2016р. позов підтримав, наполягав на його задоволенні, через канцелярію господарського суду, звернувся до суду з клопотанням (вх.№1799 від20.01.2016року) щодо залучення до матеріалів справи документів витребуваних ухвалою суду, та докази доплати судового збору в сумі 0,01грн.

Господарським судом досліджено додатково подані докази, зокрема, подані представником позивача платіжні доручення, в підтвердження здійснення попередньої оплати товару, та з'ясовано, що долучені до матеріалів справи платіжні доручення містять іншу підставу для здійснення попередньої оплати, а саме в наданих платіжних дорученнях в якості призначення платежу вказано договір від 01.01.2014 року, однак предметом даного позову є договір поставки №7/02/13/5 .

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, ухвала суду від 14.12.2015року у даній справі повернулась до суду з поміткою "за спливом строку зберігання", проте через канцелярію господарського суду (вх.№1861 від 21.01.2016року) надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2016року, розгляд справи відкладено до 04.02.2016року.

В судовому засіданні 04.02.2016року оголошено перерву до 05.02.2016року , з метою виконання позивачем вимог ухвали суду від 21.01.2016року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2016року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№3787 від 05.02.2016року) надав пояснення в підтвердження заявлених позовних вимог, в яких, зокрема, пояснив, що формально існувало два окремих договора поставки, проте фактично правовідносини щодо поставки товару, зокрема, проведення передоплати за товар, виникли лише за одним договором поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року, а відтак в платіжних дорученнях при здійсненні передоплати за договором поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року помилково зазначались реквізити договору поставки б/н від 01 січня 2014 року, також, вказував на те, що 08 грудня 2015 року ПП Торсінг Плюс та ФОП ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору поставки б/н від 01 січня 2014 року, відповідно до якої розірвано за взаємною згодою сторін договір поставки б/н від 01 січня2013 року та всі здійснені платежі сторін за даним договором віднесено до розрахунків сторін, здійсненими на виконання договору поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року.

Відповідач в судове засідання 05.02.2015року не з'явився, однак у відзиві на позовну заяву поданому через канцелярію господарського суду (вх.№1861 від 21.01.2016року) визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

07 лютого 2013 року між ПП Торсінг Плюс (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки № 7/02/13/5, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю книжкову та супутню продукцію (товар) у відповідності з поданими покупцем заявками, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Ціна та порядок розрахунків сторін визначений розділом третім договору. Зокрема, згідно пункту 3.6 укладеного сторонами договору сторони обумовили, що в окремих додатково узгоджених сторонами випадках поставка товару постачальником покупцю може здійснюватись на умовах попередньої оплати товару.

В таких випадках виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та відповідні розрахунки здійснюються наступним чином:

- покупець здійснює попередню 100 % оплату узгодженого товару шляхом перерахування грошових на рахунок постачальника;

- постачальник на протязі 10 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів на рахунок здійснює поставку узгодженого товару покупцю - доказом виконання обов'язку постачальника по поставці товару покупцю є оформлена належним чином сторонами товарна накладна.

У випадку не поставки постачальником покупцю у встановлений 10 денний строк узгодженого товару, постачальник зобов'язаний зі спливом вказаного строку на протязі трьох календарних днів повернути покупцю 100 % попередньої оплати товару без будь-яких додаткових письмових чи усних вимог покупця. В разі невиконання постачальником зазначених вище вимог для останнього настають правові наслідки, обумовлені статтею 693 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 6.1 зазначеного вище договору останній діє з моменту його підписання обома сторонами до остаточного виконання покупцем та постачальником своїх зобов'язань за укладеним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, виконуючи умови укладеного договору поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013року покупець перерахував постачальнику передоплату за товар відповідно до умов, визначених сторонами в договорі, проте останній товар у встановлений договором строк покупцю не поставив, одночасно із цим перераховану передоплату за товар покупцю не повернув, в результаті чого за постачальником утворилась заборгованість перед покупцем в розмірі 569.908,45 гривень, що підтверджується відомістю по контрагенту, актом звірки взаємних розрахунків, платіжними дорученнями та банківською випискою.

Одночасно із цим також 01 січня 2014 року між ПП Торсінг Плюс (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю книжкову та супутню продукцію, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

При цьому, 08 грудня 2015 року ПП Торсінг Плюс та ФОП ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору поставки б/н від 01 січня 2014 року, відповідно до якої розірвано за взаємною згодою сторін договір поставки б/н від 01 січня 2014року та всі здійснені платежі сторін за даним договором віднесено до розрахунків сторін, здійсненими на виконання договору поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існувало два окремих договорів поставки, проте фактично правовідносини щодо поставки товару, зокрема, проведення передоплати за товар, виникли лише за одним договором поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року, а відтак господарський суд вважає, що в платіжних дорученнях при здійсненні передоплати за договором поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року, помилково зазначались реквізити договору поставки б/н від 01 січня 2014 року.

В подальшому сторони підтвердили шляхом підписання двостороннього акту звірки взаєморозрахунків наявність заборгованості в зазначеній сумі, а сам відповідач під час розгляду справи господарським судом у відзиві на позовну заяву зазначив про наявність заборгованості перед позивачем за фактично здійснені передоплати, які виникли саме на підставі договору № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року.

Враховуючи, вищенаведене, за врахуванням поданих позивачем пояснень та відзиву відповідача ,господарський суд констатує, що передоплата в рахунок поставки товару між позивачем та відповідачем здійснювалась на виконання договору № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013року та відповідні підтвердні документальні докази, оформлені у відповідності до норм чинного законодавства, надані позивачем для долучення до матеріалів справи - платіжні доручення та банківська виписка підтверджують реальність проведення операцій - перерахування передоплати позивачем відповідачу - за договором поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються статтею 712 ЦК України. Так, за договором поставки згідно статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться й в Господарському кодексі України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

За приписами статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із статтею 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. При цьому за статтею 1090 вказаного кодексу зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Зазначені обставини з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що відповідачем порушені зобов'язання постачальника щодо поставки товару покупцеві та в разі не поставки - повернення попередньої оплати, що є правовою підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 569.908,45 гривень попередньої оплати - наявні у справі документальні докази підтверджують фактично та юридично здійснення передоплати за товар позивачем відповідачу за договором поставки № 7/02/13/5 від 07 лютого 2013 року та наявність заборгованості відповідача перед позивачем в зазначеній в позові сумі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача та підлягає стягненню 8548,63 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 655, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торсінг Плюс"(61162, Харківська область, м. Харків, Комінтернівський район, проспект Героїв Сталінграду, буд.142, корпус Б, кв.6, код 33122866) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3(61177, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)- попередньої оплати в розмірі 569 908,45 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8548,63грн.

Повне рішення складено 09.02.2016 р.

Суддя О.О. Присяжнюк