Рішення

від 09.02.2016 по справі 440/556/15-ц

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/556/15-ц

Провадження № 2/440/37/2016

09 лютого 2016 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Мельник С. Р.,

при секретарі Базилюк Г.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Буськ цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Львівське обласне управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи Буського районного сектору Державної міграційної служби України у Львівській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Львівське обласне управління АТ Ощадбанк звернувся в суд з заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи Буського районного сектору Державної міграційної служби України у Львівській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку. Просив стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії - Львівського обласного управління АТ Ощадбанк , що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9, ЄДРПОУ 09325703, п/р3739193003, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.08.2007 р., укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1166:житловий будинок № 102, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Буськ Львівської області, загальна площа будинку - 303,2 кв.м., житлова - 143,0 кв.м.. Право власності іпотекодавця на житловий будинок підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Буською міською радою 15.10.2004р., зареєстроване в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно про що Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5079936. Реєстраційний № 7922450, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 102. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 737073 виданого Буською міською радою, , кадастровий номер: 4620610100:13:025:0099 з метою погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 2971 від 22.08.2007р., розмір якої станом на 27.03.2015 р. становить 720 889,36 грн., з яких:

залишок прострочених платежів по кредиту - 591 938,28 грн.;залишок прострочених платежів по відсотках - 91 553,50 грн.;сума нарахованої пені по кредиту - 4 677,04 грн.;сума нарахованої пені по відсотках - 6 525,11 грн.; сума інфляційних втрат - 23 306,20 грн.; 3% річних від прострочених платежів - 2 889,22 грн., встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки: для житлового будинку в розмірі 656 700,00 грн., що визначена на підставі Звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного, 16.01.2015р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Профоцінка , для земельної ділянки в розмірі 138 200,00 грн., що визначена на підставі Звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 16.01.2015 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ВАЛКОЛ . Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Виселити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2), з житлового будинку № 102, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, м. Буськ, Львівська обл. зі зняттям з реєстраційного обліку в Буському районному секторі Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.08.2007 р. між ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Буське відділення № НОМЕР_3 Ощадбанк (надалі-Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2971 ( надалі-кредитний договір), згідно п.1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.1.5.1.1, п.1.5.1.3 кредитного договору, проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. Нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу.

Згідно п.1.2 кредитного договору кредит надавався на поточні потреби, окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 22.08.2009 р. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно рівними частинами по останній робочий день місяця, починаючи з серпня місяця 2009 р., остаточним терміном повернення кредиту є 22.08.2017 р.

Договором від 01.11.2008 р. про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії № 2971 від 22.08.2007 р., плату за користування кредитом збільшено до 16,5% річних.

Договором від 01.12.2008 р. про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії № 2971 від 22.08.2007 р., плату за користування кредитом зменшено до 13% річних.

Додатковим договором № 2971/1 до договору відновлюваної кредитної лінії від 22.08.2007р. № 2971 від 22.02.2010 р. яким пункти кредитного договору викладено в наступній редакції, встановлено графік ануїтетних платежів відповідно до якого позичальник зобов'язувався щомісячно до останнього числа місяця сплачувати суму в розмірі 1 149,09 доларів США починаючи з березня 2010 року. Змінено остаточну дату погашення кредиту на 22 серпня 2022 року.

Договором від 20.12.2012р. про внесення змін до договору відновлюваної кредитної лінії № 2971 від 22 серпня 2007 р. проведено зміну валюти зобов'язання, встановлено ліміт кредиту в сумі 619 222,00 гривень та плату за користування кредитом на рівні 15,5% річних. Також встановлено графік платежів відповідно до якого позичальник зобов'язувався щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком відсотки ануїтетними платежами в сумі 10 329,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищенаведеному кредитному договору 22.08.2007 р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно якого останній, для належного виконання зобов'язання, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:житловий будинок № 102, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Буськ Львівської області, загальна площа будинку - 303,2 кв.м., житлова - 143,0 кв.м.. Право власності іпотекодавця на житловий будинок підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Буською міською радою 15.10.2004р., зареєстроване в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно про що Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5079936. Реєстраційний № 7922450 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 102. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 737073 виданого Буською міською радою 23.12.2003 р., кадастровий номер: 4620610100:13:025:0099.

За іпотечним договором заставна, як борговий цінний папір, не видавався.

Договір іпотеки посвідчений 22.08.2007 р., приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 1166.

На момент укладення іпотечного договору предмет іпотеки не був обтяжений правами третіх осіб, що стверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14060360 від 22.08.2007р., Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14054470 від 22.08.2007р. Витягом з державного реєстру іпотек № 14053423 від 22.08.2007р., Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14070472 від 22.08.2007 р., Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14070543 від 22.08.2007 р., Витягом № 14180547 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 30.08.2007р., Витягом № 14180269 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 30.08.2007р. Отже, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України Про іпотеку за Банком збережено пріоритет права на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки.

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором Банком надані ОСОБА_1 кредитні кошти окремими частинами (траншами), що підтверджується:

заявами індивідуального позичальника на видачу кредиту: від 22.08.2007 р., від 23.08.2007 р., від 28.08.2007р., від 31.08.2007 р., від 04.09.2007р., від 04.09.2007р., від 10.09.2007р., від 19.09.2007р., від 23.10.2007р.;

розпорядженнями Банку про видачу чергових траншів по кредиту: від 22.08.2007 р., від 23.08.2007 р., від 28.08.2007р., від 31.08.2007 р., від 04.09.2007р., від 10.09.2007р., від 19.09.2007р., від 23.10.2007р.

Однак, Відповідач починаючи з січня 2013 р. порушує взяті на себе відповідно до кредитного договору зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту та відсотків за його користування.

У відповідності до ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, та якщо у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк встановлений Договором або Законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до підпунктів 2.1.4, 2.2.2., 3.2.2 кредитного договору, Банк має право вимагати від позичальника (Відповідача-1) дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором, в тому числі, у випадку затримки сплати частини кредиту та /або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором на один календарний місяць, якщо позичальник не зможе вчасно сплатити суму кредиту, її частину або відсотки за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

В зв'язку з тим, що заборгованість ОСОБА_1 не погашалась, а зростала, Банк 11.02.2015 р. за № 27-02/1487 направив ОСОБА_1 письмове повідомлення - вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту в сумі 689 014,00 грн., з яких:строкова заборгованість (термін погашення якої не настав) становить 551 008,22 грн.; прострочена заборгованість по кредиту становить 40 930,06 грн.; прострочена заборгованість по відсотках 76 261,76 грн.; нараховані, але несплачені платежі по відсотках - 2 803,49 грн.; сума нарахованої пені по кредиту 7 108,59 грн.; сума нарахованої пені по відсотках 10 901,88 грн.

Даними вимогами Банк попереджав Відповідача-1, що у випадку невиконання їх протягом 30-днів з моменту отримання, зверне стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до підпункту 2.2.2 кредитного договору, виконання позичальником вимоги Банку про дострокове повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов договору повинно бути проведено позичальником протягом місяця (тридцяти календарних днів) з дати одержання такої вимоги від Банку.

Враховуючи порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, та не виконання вимоги Банку про дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з моменту її отримання, керуючись п.п. 2.1.4, 2.2.2., 3.2.2 кредитного договору, ч. 2 ст.1050 ЦК України Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором в судовому порядку.

Як зазначалося вище, виконання зобов'язань Відповідача за кредитним договором забезпечувалось укладеним між Банком та Відповідачем іпотечного договору, де предметом іпотеки виступали:житловий будинок № 102, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Буськ Львівської області, загальна площа будинку - 303,2 кв.м., житлова - 143,0 кв.м.. Право власності іпотекодавця на житловий будинок підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Буською міською радою 15.10.2004р., зареєстроване в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно про що Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5079936. Реєстраційний № 7922450 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 102. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 737073 виданого Буською міською радою 23.12.2003 р., кадастровий номер: 4620610100:13:025:0099.

Згідно звіту про оцінку майна, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Профоцінка (Сертифікат СОД № 15708/13 від 16.12.2013р.) станом на 16.01.2015 вартість житлового будинку без урахування ПДВ становить 656 700,00 грн.

Згідно звіту про оцінку майна здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ВАЛКОЛ (Сертифікат СОД № 14702/13 від 24.05.2013, Ліцензія на проведення земле оціночних робіт видана Державним агентством земельних ресурсів України серія АЕ № 191000 від 07.12.2012р.) станом на 16.01.2015 вартість земельної ділянки без урахування ПДВ становить 138 200,00 грн.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 12, ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 592 ЦК України.

Підпунктами 3.1.4, 6.1. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором та/або договором іпотеки, в тому числі: невиконання або неналежне виконання боржником (Позичальником) зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії в цілому або в будь-якій його частині. При цьому, у разі порушення зобов'язання та прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов'язаний надіслати іпотекодавцям та боржнику письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні положення передбачені ст.35 Закону України Про іпотеку .

На виконання зазначених положень, Банк 11.02.2015 р. направив Відповідачу повідомлення-вимогу про усунення порушень вих. № 27-02/1488, яка ним була проігнорована.

У відповідності до ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

З врахуванням вказаної норми права, Банк просить в рішенні суду зазначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку .

Окрім цього, відповідно до ст.ст.39, 40 Закону України Про іпотеку одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться в ст. 109 ЖК України.

На момент укладення договору іпотеки, згідно довідки № 502, виданої Буською міською радою Львівської області у житловому будинку були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно довідки № 847 від 28.05.2014, виданої Буською міською радою Львівської області у житловому будинку зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

28.05.2014р. Банком на адресу реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено письмові вимоги про звільнення житлового приміщення №№ 171, 172. Поштове відправлення надіслане ОСОБА_1 відділенням поштового зв'язку повернуте Банку в зв'язку із закінченням терміну зберігання (Довідка Укрпошти форма Ф 2). Вимогу про звільнення житлового приміщення ОСОБА_2 отримала 03.06.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На день пред'явлення позову Відповідачі не звільнили переданого в іпотеку Банку житлового будинку.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Наявність зареєстрованих осіб у квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на ціні продажу, а також буде перешкоджати, як реалізації цього предмета іпотеки так і виконанню рішення суду щодо реалізації предмету іпотеки й тим самим порушить право Іпотекодержателя на задоволення своїх вимог, що забезпечені іпотекою.

Відповідно до п. 4.1.1. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0, 032 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на 27.03.2015 р. кредитна заборгованість ОСОБА_2О перед Банком становить 720 889,36 грн., з яких: залишок прострочених платежів по кредиту - 591 938,28 грн.; залишок прострочених платежів по відсотках - 91 553,50 грн.; сума нарахованої пені по кредиту - 4 677,04 грн.; сума нарахованої пені по відсотках - 6 525,11 грн.; сума інфляційних втрат - 23 306,20 грн.; 3% річних від прострочених платежів - 2 889,22 грн.

У відповідності до п. 6.6. кредитного договору, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України для всіх грошових зобов'язань позичальника (в т.ч., але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені).

Таким чином, Банк вважає, що порушене його договірне право як кредитора підлягає судовому захисту шляхом стягнення з Відповідачів солідарно суми заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з явились, про причину неявки суд не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про місце і час слухання справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманого ними 13.08.2015 р.

Представник третьої особи-Буського РС ГУДМС України у Львівській області в судове засідання не з явився, подав заяву з проханням справу слухати без його участі, проти позову заперечень не має, покладається на рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Факт отримання ОСОБА_1 кредиту підтверджується:заявами на видачу кредиту від 22.08.2007 р., від 23.08.2007 р., від 28.08.2007р., від 31.08.2007 р., від 04.09.2007р., від 04.09.2007р., від 10.09.2007р., від 19.09.2007р., від 23.10.2007р.; розпорядженнями Банку про видачу чергових траншів по кредиту: від 22.08.2007 р., від 23.08.2007 р., від 28.08.2007р., від 31.08.2007 р., від 04.09.2007р., від 10.09.2007р., від 19.09.2007р., від 23.10.2007 р. (а.с.34-50).

Відповідно до п.1.5 кредитного договору, позичальник зобов язався щомісячно по останній робочий день місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 1241,67 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з лютого 2012 року. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплату нарахованих Банком процентів здійснити не пізніше 11 січня 2017 року.

У відповідності до ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, та якщо у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник допускав порушення умов кредитного договору, а саме прострочував сплату тіла кредиту та відсотків.

Банк неодноразово надсилав вимоги (повідомлення) № 27-02/1487, № 27-02/1488 від 11.02.2015 р. позичальнику та іпотекодавцю про існуючу заборгованість та останні попереджались про наслідки її непогашення, проте вимоги банку були проігноровані, заборгованість не ліквідована (а.с.56-59).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк встановлений Договором або Законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Банк 11.02.2015 р. надіслав іпотекодавцю та позичальнику письмові повідомлення-вимоги за № № 27-021487, 27-02/1488, якою вимагав достроково повернути кредит в розмірі 689 014,00 грн. грн. протягом 30 - днів з моменту отримання. Такі вимоги банку не виконані, сума заборгованості не погашена.

З розрахунку Банку, проти якого не заперечили Відповідачі вбачається, що станом на 27.03.2015 р. кредитна заборгованість Відповідача перед Банком становить 720 889,36 грн., з яких:залишок прострочених платежів по кредиту - 591 938,28 грн.; залишок прострочених платежів по відсотках - 91 553,50 грн.;сума нарахованої пені по кредиту - 4 677,04 грн.;сума нарахованої пені по відсотках - 6 525,11 грн.;сума інфляційних втрат - 23 306,20 грн.;3% річних від прострочених платежів - 2 889,22 грн.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.12, ст.33 Закону України Про іпотеку .

Згідно ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене вище свідчить про те, що керуючись п.п. 3.1.3, п. 6.1 іпотечного договору, ст. 12, ст. 33, Закону України Про іпотеку , ст. 589, ст.590, ст. 592 ЦК України, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, передане в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно звіту про оцінку майна, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Профоцінка (Сертифікат СОД № 15708/13 від 16.12.2013р.) станом на 16.01.2015 вартість житлового будинку без урахування ПДВ становить 656 700,00 грн.

Згідно звіту про оцінку майна здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ВАЛКОЛ (Сертифікат СОД № 14702/13 від 24.05.2013, Ліцензія на проведення земле оціночних робіт видана Державним агентством земельних ресурсів України серія АЕ № 191000 від 07.12.2012р.) станом на 16.01.2015 вартість земельної ділянки без урахування ПДВ становить 138 200,00 грн.

Частиною 1 ст.33, ст.39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язанння іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вище наведене, позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, підлягає до задоволення.

Щодо позову в частині виселення мешканців зі зняттям з реєстраційного обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно ч.1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р., суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, кожен має право на повагу до житла.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини Прокопович проти Росії , Гіллоу проти Сполученого Королівства поняття житла є автономним, і те, чи конкретне місце проживання становить чи ні житло , що захищається п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, залежить від фактичних обставин, а саме наявності достатнього та постійного зв'язку з конкретним місцем.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцькій проти України втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

На момент укладення договору іпотеки, згідно довідки № 502, виданої Буською міською радою Львівської області у житловому будинку були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно довідки № 847 від 28.05.2014, виданої Буською міською радою Львівської області у житловому будинку зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

28.05.2014р. Банком на адресу реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено письмові вимоги про звільнення житлового приміщення №№ 171, 172. Поштове відправлення надіслане ОСОБА_1 відділенням поштового зв'язку повернуте Банку в зв'язку із закінченням терміну зберігання (Довідка Укрпошти форма Ф 2). Вимогу про звільнення житлового приміщення ОСОБА_2 отримала 03.06.2014, що підтверджуєтся рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. На день пред'явлення позову Відповідачі не звільнили переданого в іпотеку Банку житлового будинку.

Відповідно до ст.40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК Української РСР.

Враховуючи зазначене, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідна позиція викладена і в п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин .

У постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, посилаючись на частину другу статті 109 ЖК УРСР у поєднанні зі статтями 39, 40 Закону України "Про іпотеку", Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Отже, за змістом цих норм, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

В іпотеку передано житловий будинок № 102, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Буськ Львівської області, загальна площа будинку - 303,2 кв.м., житлова - 143,0 кв.м.. Право власності іпотекодавця на житловий будинок підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Буською міською радою 15.10.2004р., зареєстроване в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно про що Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5079936. Реєстраційний № 7922450 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 102. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 737073 виданого Буською міською радою 23.12.2003 р. , кадастровий номер: 4620610100:13:025:0099., тобто дане майно придбане в часі раніше, не за рахунок отриманих кредитних коштів.

Таким чином суд, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог банку про виселення з будинку слід відмовити за безпідставністю.

В силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь позивача сума судового збору, сплаченого при подачі заяви в частині задоволеної позовної вимоги.

Забезпечення позову щодо заборони Буському районному сектору Державної міграційної служби України у Львівській області вчиняти дії по реєстрації осіб в житловому будинку за адресою вул.Грушевського,102 в м.Буськ Львівської області, згідно ухвали Буського районного суду від 08.04.2015 року - скасувати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 543, 553-559, 610-612, 623-625, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позов задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , в особі філії - Львівського обласного управління АТ Ощадбанк , що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9, ЄДРПОУ 09325703, п/р3739193003, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.08.2007 р., укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1166:Житловий будинок № 102, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Буськ Львівської області, загальна площа будинку - 303,2 кв.м., житлова - 143,0 кв.м.. Право власності іпотекодавця на житловий будинок підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого Буською міською радою 15.10.2004р., зареєстроване в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно про що Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5079936. Реєстраційний № 7922450 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 102. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 737073 виданого Буською міською радою, , кадастровий номер: 4620610100:13:025:0099 з метою погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 2971 від 22.08.2007р., розмір якої станом на 27.03.2015 р. становить 720 889,36 грн., з яких:залишок прострочених платежів по кредиту - 591 938,28 грн.;залишок прострочених платежів по відсотках - 91 553,50 грн.;сума нарахованої пені по кредиту - 4 677,04 грн.;сума нарахованої пені по відсотках - 6 525,11 грн.; сума інфляційних втрат - 23 306,20 грн.;3% річних від прострочених платежів - 2 889,22 грн.; встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки: для житлового будинку в розмірі 656 700,00 грн., що визначена на підставі Звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного, 16.01.2015р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Профоцінка ; для земельної ділянки в розмірі 138 200,00 грн., що визначена на підставі Звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 16.01.2015 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ВАЛКОЛ .

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Стягнути з ОСОБА_1 сплачені судові витрати на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Львівське обласне управління АТ Ощадбанк у розмірі 3 654,00 грн. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Забезпечення позову щодо заборони Буському районному сектору Державної міграційної служби України у Львівській області вчиняти дії по реєстрації осіб в житловому будинку за адресою вул.Грушевського,102 в м.Буськ Львівської області, згідно ухвали Буського районного суду від 08.04.2015 року - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги через Буський районний суд, з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. Р. Мельник