Рішення

від 09.02.2016 по справі 910/32567/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016Справа №910/32567/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКАР ТРЕЙДІНГ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС НАВІГАТОР"

про стягнення 37 664,40 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не прибув

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 1/К від 02.06.2014 у розмірі 37 664,40 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.12.2015 порушено провадження у справі №910/32567/15 та призначено до розгляду на 21.01.2016.

Представник позивача в судове засідання 21.01.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 21.01.2016 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 09.02.2016.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2016 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2016також не з'явився, але через канцелярію суду подав докази сплати заборгованості в сумі 33 634,58 грн.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 між ТОВ «ПРОКАР ТРЕЙДІНГ»(далі позивач) та ТОВ «АЗС НАВІГАТОР» (далі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №1/К (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник(Позивач) зобов'язується поставляти Товари по цінах і в асортименті вказаними в Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих Покупцем та підтверджених Постачальником замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі товари та оплачувати.

Як свідчать матеріали справи, за весь час дії договору, було поставлено товару на суму 689 476,93 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 93 коп.), що підтверджується актом звірки.

Відповідно до п.5.7.4 Договору(з урахуванням протоколу розбіжностей) Оплата за поставлений товар здійснюється у мірі реалізації на підставі даних, зазначених у звітах покупця , що вказані у п.5.8.2 Договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 (п'яти) календарних днів, з моменту подання вказаного звіту.

Згідно п. 5.8.2 Договору(з урахуванням протоколу розбіжностей) з метою підтвердження взаєморозрахунків Покупець зобов'язується кожного 15-го числа надавати продавцеві звіт про реалізований товар, за минулий місяць, а також про залишки товару, шляхом направлення звіту на електронну адресу продавця, що вказана у договорі.

На момент звернення до Суду, заборгованість Відповідача складає 33 634, 58 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 22.09.2015.

Позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, що останнім ігнорувалось. Остання письмова претензія №63 від 10.11.2015 була вручена представнику відповідача 10.11.2015, що підтверджується відміткою на претензії.

Крім того, для досудового врегулювання спору відповідачеві пропонувалося погасити заборгованість або повернути неоплачений товар, проте жодної відповіді у строк, передбачений ст. 7 ГПК, не надходило.

Отже, позивач виконав всі необхідні умови та максимально лояльно намагався урегулювати спір у досудовому порядку, проте відповідач ухилявся від виконання зобов'язань за договором.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням усного договору поставки, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідачем було подано суду докази оплати основної заборгованості на суму 33 634,58 грн.

У зв'язку з наведеним суд припиняє провадження в частині стягнення з відповідача 33 634,58 грн. основного боргу.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що основний борг відповідачем сплачено після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується платіжними дорученнями № 252 від 06.01.2016 на суму 5 000,00 грн. та 332 від 20.01.2016 на суму 28 634,58 грн.(копії в матеріалах справи) і між сторонами не залишилось неврегульованих питань щодо оплати основного боргу в сумі 33 634,58 грн., суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 33 634,58 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі в цій частині не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 226,70 грн. та 3% річних в сумі 237,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача інфляційні збитки становлять 226,70 грн., а 3% річних – 237,75 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 6.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 6.1. договору, яка складає 3505,37 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 3505,37 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 33 634,58 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКАР ТРЕЙДІНГ" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС НАВІГАТОР" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, прим. 43, код ЄДРПОУ 38290801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКАР ТРЕЙДІНГ" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 43/15, код ЄДРПОУ 39188812) пеню в сумі 3505 (три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 37 коп., інфляційні збитки в сумі 226(двісті двадцять шість) грн. 70 коп., 3% річних в сумі 237(двісті тридцять сім) грн. 75 коп., судовий збір в розмірі 1218(одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.02.2016