печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41329/15-к
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 лютого 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 , особи, яка звернулась зі скаргою ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_5 від 20.10.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000701 від 19.12.2012, на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, та вичерпані можливості їх отримання, -
В С Т А Н О В И В :
05.11.2015 ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 20.10.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000701 від 19.12.2012, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та вичерпані можливості їх отримання.
В обґрунтування доводів та вимог скарги вказує, що оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження відносно осіб прийнято передчасно, без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, висновки прокурора не відповідають фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення.
Заслухавши пояснення скаржника ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 в обґрунтування вимог скарги, прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти її задоволення, вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, а також дослідивши матеріали кримінального провадження № 12012110000000701 від 19.12.2012, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, СУ ГУМВС України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012110000000701 від 19.12.2012 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
За змістом висунутої підозри, засновник ТОВ «НВЦ «ТОР» ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з дружиною ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом ефективного інвестування коштів у будівництво нежитлових (офісних) приміщень по провулку Індустріальному, 1-А в м. Києві, яке у передбачений додатковими угодами строк не виконано, незаконно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ТОВ «Барей-Інвест» ( код ЄДРПОУ 35153168), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в особливо великому розмірі.
З матеріалів справи слідує, що в березні 2015 року прокурор прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для доведення винуватості особи в суді затвердила обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12012110000000701 від 19.12.2012 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та прямувала його до суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2015, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернуто прокурору з підстав його невідповідності вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме у зв`язку з відсутністю в ньому формулювання обвинувачення.
Постановою прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 20.10.2015 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000701 від 19.12.2012, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та вичерпані можливості їх отримання.
В основу такого висновку органом досудового розслідування покладено твердження про відсутність достатніх даних, які б свідчили про здійснення ОСОБА_6 та/або ОСОБА_7 будь-якого незаконного впливу ( обману, примушування, тощо) на посадових осіб ТОВ «НВЦ «ТОР» під час залучення останніми грошових коштів інвесторів до будівництва торговельно офісного центру по провулку Індустріальному, 1-А в м. Києві, укладення інвестиційних договорів, використання грошових коштів, отриманих на розрахункові рахунки ТОВ «НВЦ «ТОР», а відтак не встановлено спосіб, механізм, обставин заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошовими коштами потерпілих; не здобуто достатніх даних щодо вчинення відносно потерпілих обману про дійсність намірів власника та службових осіб ТОВ «НВЦ «ТОР» здійснювати підприємницьку діяльність у сфері будівництва та побудови торговельно офісного центру про провулку Індустріальному, 1-А в м. Києві, в тому числі і за рахунок коштів інвесторів, що виключає наявність в їх діях об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 190 КК України; не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на протиправне витрачання грошових коштів, залучених на розрахункові рахунки ТОВ «НВЦ «ТОР» від потерпілих, та обставини витрачання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 грошових коштів, отриманих від потерпілих готівкою.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а-по друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Матеріали кримінального провадження та зміст оскаржуваної постанови беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вищевказаних вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення.
У відповідності до вимог ст. 283 КПК України, формами закінчення досудового розслідування є, зокрема, закриття кримінального провадження, направлення справи до суду з обвинувальним актом.
Підстави для зупинення та відновлення досудового розслідування передбачені ст.ст. 280, 281, 282 КПК України, положення яких не передбачають такої підстави для відновлення досудового розслідування після його завершення як повернення прокурору обвинувального акту з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, викладеними в листі Вищого спеціалізованого суду України № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», згідно яких проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, в кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазначених матеріалів кримінального провадження, згідно з ч. 8 ст. 223 КПК України є недопустимими.
Текст оскаржуваної постанови не містить будь-якого обґрунтування доцільності відновлення досудового розслідування та проведення додаткових слідчих дій, посилання на необхідність проведення яких в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2015 відсутнє.
Так, стверджуючи, що в ході досудового розслідування проведено вичерпний перелік слідчих (розшукових) та процесуальних дій, направлених на встановлення об`єктивних обставин справи, прокурор натомість в оскаржуваній постанові жодним чином не розкриває, які слідчі та процесуальні дії були проведені після повернення судом обвинувального акту, які б з однієї сторони свідчили про вичерпання усіх можливостей для отримання доказів в межах граничного дванадцяти місячного строку досудового розслідування, а-по друге, надали можливість дійти протилежного висновку, ніж той що викладений прокурором ОСОБА_5 у висунутому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинуваченні шляхом направлення обвинувального акту до суду.
Що стосується оцінки фактичних обставин справи та підстав для закриття кримінального провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України слідчий суддя вважає доцільним зазначити наступне.
Статтею 190 КК України передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Як випливає зі змісту зазначеної норми кримінального закону та правозастосовної практики, отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов`язання належить кваліфікувати як шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його присвоїти, а зобов`язання не виконувати. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати укладення договорів кредиту, позики, попередньої оплати за виконання певної роботи тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати належно обумовлену роботу чи повернути борг. Обман як спосіб шахрайства полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або у приховуванні відомостей про різноманітні обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого. До вказаних обставин відносять й такі, що стосуються певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб. Із суб`єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Аналізуючи фактичні обставини справи та підстави для закриття кримінального провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним зазначити, що при винесенні оскаржуваного рішення прокурор не надав належної правової оцінки показанням потерпілих в сукупності з письмовими доказами у справі про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , пропонуючи їм комерційний проект з інвестування грошей в будівництво нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , застосували обман і зловживання довірою потерпілих з метою викликати у них упевненість у вигідності передачі ними коштів останнім, не повідомляючи про свої справжні наміри та дійсні обставини, при цьому ними штучно створювалось уявлення щодо ефективності їх дій, спрямованих нібито на забезпечення укладення угод на користь потерпілих, в решті свої зобов`язання не виконали, заволодівши коштами потерпілих в особливо великих розмірах. Наведені в оскаржуваній постанові мотиви, так як вони викладені слідчим суддею в ухвалі вище, вказаних тверджень потерпілих не спростовують.
За таких обставин визнати досудове розслідування ефективним, а прийняте за його результатами рішення законним та обґрунтованим не надається можливим, у зв`язку з чим постанова прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 20.10.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000701 від 19.12.2012, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та вичерпані можливості їх отримання, підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.
Під час відновлення досудового розслідування прокурору необхідно усунути недоліки, вказані в ухвалі суду від 26.03.2015 про повернення обвинувального акту прокурору, і направити кримінальне провадження до суду для проведення судового розгляду по суті справи.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-
У Х В А Л И В :
Скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову прокурора відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_5 від 20.10.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000701 від 19.12.2012, на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, та вичерпані можливості їх отримання, - скасувати та зобов`язати прокурора відновити досудове розслідування і провести досудове розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.02.2016 |
Оприлюднено | 10.03.2023 |
Номер документу | 55762322 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Печерський районний суд міста Києва
Тарасюк К. Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні