Постанова

від 28.03.2007 по справі 12/45-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/45-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

28.03.2007                                                           Справа № 12/45-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Пінтеліної Т.Г. при секретарі Чернявській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом прокурора Іванівського району Херсонської області в інтересах держави в особі    позивача  -    Херсонського обласного  відділення  Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності  -  Іванівської міжрайонної виконавчої дирекції    ( за дорученням)

до Відкритого акціонерного товариства "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" Херсонська область Нижньосірогозський р-н, смт.Сірогози, вул.Миру, 1,   код    ЄДРПОУ  05396824    

про стягнення 5483,06грн.

за участю представників сторін:  

Позивача –Дегтярьова  Ю.Є. , Барановської  О.П. дов. № 3/07 від 03.01.07р.

Відповідача  –Хмельненко  Л.Г., Зиміної   С.М.,  Пиріг   В.І.

Прокурора Херсонської області –Павленко  І.П. –прокурора відділу

в с т а н о в и в:

Відповідно   до   ст.121   Конституції   України   на   прокуратуру   покладено   обов'язок  представництва  інтересів держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно  ч. 1 ст.  60 КАСУ, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи   державної влади, органи місцевого самоврядування,   фізичні  та   юридичні   особи  можуть  звертатися  до адміністративного суду   із адміністративними позовами   про захист прав, свобод та  інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Частиною 2 даної статті передбачено, що прокурор здійснює в суді   представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим  Кодексом,  іншими законами, і може здійснювати представництво  на будь-якій стадії  адміністративного процесу.

Позивач є робочим органом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати  працездатності  в Україні,  який створено у відповідності до ст. 50 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням". Головним завданням дирекції є реалізація державної політики у сфері страхування від тимчасової втрати працездатності.

Відповідач  має статус юридичної особи та у відповідності до ст. 27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням", є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до  ст.1 Закону  України "Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами,  зумовленими народженням та  похованням", загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової  втрати  працездатності  (включаючи  догляд  за  хворою  дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову   компенсацію   витрат,  пов'язаних   із   народженням   дитини,    смертю   застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету   Фонду  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок  інших, джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно   до  ст.9  Закону України  "Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування у зв”язку  з  тимчасовою   втратою  працездатності  та  витратами,  зумовленими   народженням  та   похованням"   -   Фонд   соціального   страхування   з   тимчасової   втрати (далі   -   Фонд)   є   органом,   який   здійснює   керівництво   та  управління загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію  страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення  та соціальних послуг,  види яких передбачено статтею  34  цього  Закону та забезпечує   використанням цих коштів.  Фонд належить  до  цільових  позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до п.5 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне - страхування  у зв'язку з тимчасовою  втратою  працездатності  та  витратами,  зумовленими  народженням та похованням" - виконавча дирекція Фонду представляє інтереси страховика в   судових   та інших органах.

Відповідно   до   ст.   22   вказаного   Закону   -   платниками   страхових   внесків   на обов'язкове   державне   соціальне   страхування   у   зв'язку   з   тимчасовою   втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" - страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між  нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць –у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний  період.

На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв”язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та відповідно до вимог ст. 1 п. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, які використовують найману працю, зобов'язані   сплачувати страхові внески у розмірі:

Для  роботодавців —2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші   заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці” та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

Для  роботодавців -  на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих  і за   умови, що  фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату  праці,  - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці  найманих   працівників - інвалідів  та 2,9   відсотка суми  фактичних   витрат   на   оплату  праці   інших   працівників,  що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату   праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

Для роботодавців -  на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС -0,5 суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на  виплату  основної та додаткової заробітної  плати,  інші заохочувальні та компенсаційні  виплати,  у тому  числі  в  натуральній  формі,  які  визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці",  та підлягають  обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

Для  найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату,  а також інші заохочувальні та  компенсаційні  виплати,  у тому числі  в натуральній  формі, які  підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

0,25 відсотка -      для   найманих   працівників -      інвалідів,    які    працюють    на    підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС.

0,5 відсотка    -    для    найманих    працівників,    заробітна    плата   яких    нижча   від прожиткового  мінімуму, встановленого для працездатної особи

1,0 відсотка  - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового  мінімуму,  встановленого для працездатної особи.

Відповідач   зареєстроване  як платник  страхових внесків  до Фонду.

Відповідно до ст.20  Закону  України  "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та  витратами,  зумовленими народженням та похованням" кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та  похованням, спрямовуються на: виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій  непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до  досягнення  нею   трирічного   віку,   на поховання; фінансування  санаторно-курортного лікування та  оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей; утворення резерву страхових  коштів  у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих  осіб.  

Порушення  інтересів держави   прокурор  вбачає у тому, що кошти у сумі 3 643, 27грн., які не  надійшли до Фонду,   не можуть бути спрямовані на реалізацію державної політики соціального страхування  у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  народженням та похованням. Необхідність захисту порушених інтересів   держави  покладає   на  прокурора  обов”язок звернутися до суду.

На підставі   викладеного, керуючись ст.23, пункту 2 частини другої статті пунктом   4 частини першої  ст.17, пунктом 4  частини першої ст.162,   пунктом  6 прикінцевих та перехідних  положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 20. 36-1 Закону України "Про  прокуратуру,   ст. 1 Закону  України     "Про     розмір     внесків  на  деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", ст.ст.  1,9,5,20,22,23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне   страхування  у  зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням",  прокурор  у  позовній  заяві  просив  стягнути  з відповідача  на користь   позивача  суму  5 483,06 грн., але   позивач у судовому засіданні зменшив  суму  позовних вимог і просить стягнути з відповідача  лише  3 643,27 грн.   Згідно  доданого  до  позовної заяви  Розрахунку  суми боргу   (аркуш справи  5 ),  сума  3 643, 27 грн. –прострочена  заборгованість  відповідача.  

В судовому засіданні  оголошувались  перерви  до 28.03.2007р. для  надання сторонами  додаткових документів,  пояснень, заперечень з метою об”єктивного, всебічного  законного  розгляду справи.

 Позивач  додатково пояснив, що 14.11.2006р. відбулась планова  перевірка  на підприємстві відповідача, яка  проводилась спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування спільно зі спеціалістом Іванівської міжрайонної виконавчої дирекції за період з 01.01.2005 року по 01.01.2006 року ( акту перевірки від 19.03.2003р., аркуші справи  24 –26 ).   В перевіреному періоді було виявлено, що фінансові (штрафні) санкції нараховані за результатом попередньої перевірки,   згідно з рішенням від 24.06.2003 року (аркуш справи 23 )  “Про застосування  та стягнення сум штрафних  (фінансових санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків  та пені  за порушення  законодавства   по загальнообов”язковому державному  соціальному страхуванню”  не відображенні в бухгалтерському обліку і не повернені Фонду, хоча рішення не було відмінено виконавчою дирекцією або оскаржено товариством в судовому порядку.

Перевіркою було встановлено, що станом на 01.10.2006 року, з врахуванням нарахованих фінансових (штрафних) санкцій за результатами попередньої перевірки, заборгованість підприємства  Фонду склала 5483,06 грн. Згідно даних бухгалтерського обліку залишок по коштах соціального страхування відображено менш на суму фінансових та штрафних санкцій, нарахованих згідно рішення Фонду від 24.06.2003 року на суму 14825,32 грн. та внесків до Пенсійного Фонду не вірно проведених по бухгалтерському обліку в сумі 302,64 грн.  Цей акт перевірки підписано керівництвом товариства без заперечень або зауважень, а по виявленій розбіжності в залишках по коштах Фонду згідно даних бухгалтерського обліку та звіту Ф.4ФСС з ТВП на початок і кінець перевірочного  періоду надані пояснення головного бухгалтера.

Пояснення головного бухгалтера до акту перевірки від 14.11.2006 року про незгоду з результатами попередньої перевірки від 19.03.2003 року не надає можливості відмінити попереднє рішення, тому що перевірявся зовсім другий період.

Тому позивачем  передано документи до суду для стягнення заборгованості товариства перед Фондом на суму 5483,06 грн., яка виявлена за результатом перевірки станом на 01.10.2006 року.  Суть незгоди товариства з розрахунком пені за 2001-2002 роки (акт від 10.03.03 р.) міститься в тому, що пеня нараховувалась на всю прострочену заборгованість до червня 2002 року, тобто до дня фактичного списання простроченої заборгованості товариства перед Фондом, яка виникла станом на 31.12.1999 року і була списана в червні 2002 року згідно з п. 18.1.1. Закону України «Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами»в сумі 17668,90 грн. Так як ця заборгованість рахувалась по бухгалтерському обліку до червня 2002 року, а перевірка проводилась по бухгалтерському обліку, то з моменту списання цієї суми по бухгалтерському обліку її було виключено із розрахунку для нарахування пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків.  Товариство також наполягає щодо виключення із суми простроченої заборгованості пеню в сумі 3761,88 грн., нараховану в 2000 році на заборгованість 1999 року, яку товариство перерахувало до Фонду без заперечень, а перераховані суми Фондом не повертаються. І чому в 2006 році знову виникло це питання. По результатах зустрічної перевірки повноти сплати страхових внесків, повноти застосування фінансових санкцій, -   достовірності обліку розрахунків по коштах соціального страхування в відкритому акціонерному товаристві "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" (акт від 19.03.2003 року), проведеної контролером-ревізором КРВ в Нижньосірогозькому районі спільно з головним спеціалістом Іванівської міжрайонної виконавчої дирекції, було винесено рішення щодо застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від 26.04.2003 року у відповідності до вимог абзацу 6 п.15.14 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої Постановою правління Фонду від 19 вересня 2001 року N 38 зі змінами і доповненнями від 29 березня 2002 року N 4 та 18 квітня 2003 року N 18.

На той час вищевказаною Інструкцією не передбачались  обмеження щодо строків винесення рішення за результатами перевірки страхувальників.

Товариство від підпису акту відмовилось без будь яких записів в акті, про що було складено акт «Про відмову від підпису»від 19.03.2003 року.

Заперечення або зауваження до виконавчої дирекції  Херсонського обласного відділення Фонду ні усно ні в письмовому  вигляді не поступали і акт перевірки від 19.03.2003 року було визнано узгодженим (абзацом 4 п.15.14 вищевказаної Інструкції передбачено, що в разі виникнення заперечень або зауважень до акту перевірки керівник, головний бухгалтер або інша особа підписують акт і роблять запис про це попередження перед своїми підписами з указівкою дати і потім не пізніше, як через 5 календарних днів, з дня підписання з запереченнями акту, пред'явити в виконавчу дирекцію до нього письмові заперечення).                                    

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позов в повному обсязі на підставі ст. 94, 158-163, 254 КАСУ

п о с т а  н о в и в :

1.  Позов  задовольнити  повністю,  з  урахуванням  зменшення  позивачем  суми  позову.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" ( вул.Миру, 1 с-ще. Сірогози Нижньосірогозький район Херсонської області код ЄДРПОУ 05396824) на користь Херсонського обласного відділення Іванівської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( вул.Крупської 1, смт.Іванівка Херсонської області, код 26083118,  ХОД АППБ "Аваль" р/р 25600202)  прострочена заборгованість 3643,27грн.

Виконавчий лист видати після набрання судовим рішенням законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.

3. Постанова господарського суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

4. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Т.Г. Пінтеліна

6прим.