Рішення

від 06.04.2007 по справі 1/73-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/73-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06.04.2007                                                                Справа №  1/73-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Губіної І.В. при секретарі Берещенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого  акціонерного  товариства " Компанія "Дніпро", м.Херсон

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-тур", м.Херсон  

про  стягнення заборгованості в сумі 11573грн.51коп. за користування майном та витребування його з чужого незаконного  володіння.

за участю

представників сторін:

від  позивача: юрист Небрат Л.П., дов. №1-9/112 від 29.06.2006р.   

від  відповідача: не прибув

ВАТ "Компанія "Дніпро" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Оптіма-тур" заборгованості в сумі 360грн. за користування майном, яка виникла станом на 01.09.2002р., 1128грн. збитків по вартості майна переданого відповідачу на відповідальне зберігання у вересні 2002р., а також 128,36грн. збитків з інфляції і 32,43грн. річних, які нараховані по сумі заборгованості за користування майном на умовах оренди. Крім того, позивач просить стягнути відповідно до приписів п.2 ст.785 ЦК України неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, починаючи з першого звернення до зберігача, в сумі  10800грн. Заявлена також вимога про спонукання відповідача повернути майно, яка було  взяте відповідачем на відповідальне зберігання.

Позивач просить поновити строк позовної давності по його вимогах, посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату цієї суми і що ця сума є основним боргом за користування майном.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, не зважаючи на те, що ухвала про порушення справи від 13.02.2007р. та ухвала про відкладення справи від 13.03.2007р. надсилалися за його юридичною адресою. Тому суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами по справі 01.07.2002р. укладений договір майнового найма  №46, відповідно до якого в тимчасове користування ТОВ "Оптіма-тур" були передані належні позивачу на праві власності  холодильне обладнання. До договору в якості додатку №1 складений перелік майна, яке передавалося відповідачу в користування, це холодильники "Кодри" 5 шт., холодильник "Дніпро" 1 шт. Є експертний висновок від 27.06.2002р. про встановлення незалежної оцінки вартості переданих в користування відповідачу  об'єктів, з якого випливає, що вартість холодильників з врахуванням ПДВ складає 1128грн.  

Відповідно до умов цього договору користувач майном зобов'язався сплачувати власнику по 30грн. в місяць за кожну одиницю, тобто 180грн. в місяць.

Дія договору була встановлена до 01.09.2002р.

Сума платежів за користування цим майном за вказаний період складає 360грн.

До теперішнього часу ця сума відповідачем не сплачена. Оскільки обов'язки по договору майнового найму не виконані, то на нього розповсюджуються норми Цивільного кодексу України  відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до ст.526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться. Така умова виконання договору передбачалася і ст.161 ЦК УРСР.

Суд вважає можливим задовольнити клопотання позивача про поновлення строку позовної давності по вказаному вище договору, оскільки позивач неодноразово надсилав відповідачу вимоги про сплату заборгованості по договору від 01.07.2002р. Суд також враховує те, що це основна заборгованість відповідача за користування майном позивача.

За таких обставин підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції і річних в розмірі 3% за весь час прострочення платежу. Ця відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ст.625 ЦК України.

Тому позов про стягнення 128,36грн. індексу інфляції та 32,34грн. річних підлягає задоволенню.

01.09.2002р.  між ВАТ "Компанія "Дніпро" та ТОВ "Оптіма-тур" укладений договір відповідального зберігання №77.

Як випливає з умов цього договору позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання холодильне обладнання вартістю 1128грн. Тобто слід вважати, що на відповідальне зберігання було передано п'ять холодильників "Кодри" і один холодильник "Дніпро".

Пунктом 2.2.2 цього договору зазначено, що зберігач зобов'язаний повернути власникові вказане в договорі майно по першій вимозі і у відповідності до вказівок власника.

Перша вимога про повернення майна була надіслана позивачем відповідачу 12.07.2005р., а 03.10.2005р. була надіслана повторна вимога. Але до теперішнього часу відповідач не повернув з відповідального зберігання майно, а саме: п'ять холодильників "Кодри" і один холодильник "Дніпро" загальною вартістю 1128грн.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині  стягнення з ТОВ "Оптіма-тур" 1128грн., тобто вартості неповерненого холодильного обладнання, підлягає задоволенню. Оскільки позивач вимагає стягнути з відповідача вартість вказаного вище обладнання, то його вимога про спонукання відповідача повернути це обладнання не може бути задоволена.

Суд вважає, що по даному договору строки позовної давності позивачем не порушені, оскільки п.4.2 цього договору зазначено, що він закінчується виконанням умов договору.

Пунктом 2.2.2  договору встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути власникові майно за його першою вимогою. А як зазначено вище, перша вимога була надіслана 12.07.2005р.

З заяви про зміну позовних вимог та відновлення процесуальних строків випливає, що позивач не наполягає на стягненні неустойки в сумі 10800грн.

Статтею 785 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено, що в разі припинення договору найма наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як випливає з договору найма майна, відповідач зобов'язаний був повернути наймодавцю холодильне обладнання в строк до 01.09.2002р. До даного строку зобов'язання повернення речі наймачем було виконано, про що свідчить договір відповідального зберігання №75 від 01.09.2002р. на такі саме речі.

Загальна сума, яка підлягає стягненню за даним  позовом, складає 520грн. по договору майнового найму і 1128грн. по договору зберігання майна.

Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу  витрати по сплаті  судових витрат в сумі 220грн., з врахуванням того, що  мінімальна ставка держмита 102грн., а  вартість інформаційно-технічних послуг судового процесу 118грн.

На підставі викладеного  та п.5 ст.267 ЦК України, керуючись ст.ст.44, 49, 82 - 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Поновити строк позовної давності по договору майнового найму від 01.07.2002р.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Тур", м.Херсон, вул.Будьоного, 12, код ЄДРПОУ 31488192 (р.рахунок №260042732 ВАТ "Райфайзен банк "Аваль" МФО 352093) на користь відкритого акціонерного  товариства "Компанія "Дніпро", м.Херсон, вул.Робоча, 66, код ЄДРПОУ 14313145 на р.рахунок №26005304750051 в ХФ ЦФ "Промінвестбанк" м.Херсон МФО 352286 основний борг з урахуванням індексу інфляції і річних на загальну суму 1648грн. 70коп. та судові витрати в сумі 220грн.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати з дня набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      І.В. Губіна

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України