Рішення

від 27.01.2016 по справі 905/3335/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2016р.                     Справа №905/3335/15                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс», м.Красноармійськ, код ЄДРПОУ 37841204

до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 03337119

про стягнення 7299178,91 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс», м.Красноармійськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 3816218,07 грн, пені – 1102887,03 грн, 3% річних – 90648,25 грн, втрат від інфляції – 2098614,66 грн, штрафу – 190810,90 грн.

24.12.2015р. до господарського суду надійшла заява б/н від 24.12.2015р. позивача про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» заявило вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 818114,64 грн, втрат від інфляції – 2098614,66 грн, 3% річних – 90648,25 грн, пені – 694551,70 грн, штрафу – 190810,90 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» з урахуванням заяви б/н від 24.12.2015р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. на закупівлю товару, внаслідок чого у Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» утворилась заборгованість, внаслідок прострочення грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за вказаною угодою, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Представник позивача в судові засідання 24.12.2015р., 27.01.2016р. не з'явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №6102216982486, №6102216959719.

Відповідач у відзиві №юр/2001 від 23.12.2015р. позовні вимоги (з урахуванням заяви б/н від 24.12.2015р.) в частині стягнення основного боргу визнав, проти задоволення вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу заперечень не надав.

Одночасно, у додаткових поясненнях без номеру та дати, що надійшли на адресу суду 24.12.2015р., Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» повідомило суд про те, що станом на 24.12.2015р. основна заборгованість в сумі 818114,64 грн є погашеною.

Представник відповідача в судові засідання 24.12.2015р., 27.01.2016р. не з'явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №6102216982494, №6102216959700.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 27.01.2016р. на виклик суду не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що у відповідності до ухвали від 24.12.2015р. присутність представників сторін у судовому засіданні 27.01.2016р. була визначена не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 03.09.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано договір №03/09/2013 на закупівлю товару.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцю товар – вугілля кам`яне (вугілля) (код ДК 016-2010 – 05.10.1.) у кількості та за цінами, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору відповідно до письмових заявок покупця на кожну поставку товару.

За приписами п.п.3.1, 3.2 договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. ціна за 1 одиницю товару, що поставляється за цим договором, визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, загальна сума договору становить 68025202,92 грн, в т.ч. ПДВ 11337533,82 грн.

Крім того, як свідчить наявна у матеріалах справи специфікація №1 (додаток №1 по договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. про закупівлю товару), сторонами було узгоджено купівлю-продаж товару за договором №03/09/2013 від 03.09.2013р. на загальну суму 68025202,92 грн.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. постачальник постачає товар покупцю на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010» по містах Донецької області за адресою: Шахтарськ, Торез, Дебальцеве, Джержинськ, Добропілля, Святогірськ, смт Олександрівка. Постачання товару здійснюється партіями згідно письмових заявок покупця із зазначенням кількості товару. На кожну партію товару постачальник надає покупцю рахунок, специфікацію та сертифікат (паспорт) якості не пізніше 2-х днів з дня отримання письмової або усної заявки.

За змістом п.п.10.1, 10.2 підписаного сторонами договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання ними своїх зобов'язань згідно умов договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №03/09/2013 від 03.09.2013р., позивачем за період його дії була здійснена поставка товару на загальну суму 35122786,01 грн.

При цьому, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 818114,64 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.4.1 договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. розрахунок за поставлений товар виконується покупцем протягом 180-ти днів з моменту отримання заявленої партії товару та усіх товаросупровідних документів згідно п.п.5.8, 5.9 договору у повному обсязі.

За правилами п.п.5.8, 5.9 укладеного сторонами правочину постачальник зобов'язаний надати в момент постачання кожної партії товару оригінали всіх товаросупровідних документів: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат (паспорт) якості заводу виготовлювача, товарно-транспортну накладну. Постачальник зобов'язаний надати покупцю податкові накладні, оформлені українською мовою та у відповідності із ст.201 Податкового кодексу України.

Наразі, позовна заява ґрунтується на договорі на закупівлію товару №03/09/2013 від 03.09.2013р. з додатком, додатковій угоді №1 від 04.09.2013р., актах звіряння взаємних розрахунків за період з 17.09.2013р. по 31.05.2015р., з 17.09.2013р. по 22.12.2015р.

Як було зазначено судом вище, відповідач у відзиві №юр/2001 від 23.12.2015р. позовні вимоги (з урахуванням заяви б/н від 24.12.2015р.) в частині стягнення основного боргу визнав.

У додаткових поясненнях без номеру та дати, що надійшли на адресу суду 24.12.2015р., Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» повідомило суд про те, що поставки вугілля за договором №03/09/2013 від 03.09.2013р. відбувались у дати, які відображені в актах звірки станом на 31.05.2015р. та станом на 22.12.2015р. Документи, визначені п.5.8 договору, були передані в моменти поставок. При цьому, за твердженням відповідача, надати накладні та рахунки є неможливим, виходячи з того, що вказані документи знаходяться на тимчасово окупованій території, а саме у м.Донецьку.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги пояснення відповідача щодо неможливості надання накладних та рахунків, з огляду на те, що наявність обставин виконання позивачем договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. відносно поставки товару не заперечується відповідачем, суд приймає до уваги, в тому числі, акти звіряння взаємних розрахунків за період з 17.09.2013р. по 31.05.2015р., з 17.09.2013р. по 22.12.2015р. в якості належних та допустимих доказів, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, судом враховано, що підписання вказаних актів представником відповідача та скріплення печаткою останнього свідчить про визнання відповідачем наявності заборгованості по розрахункам за договором №03/09/2013 від 03.09.2013р. у розмірі 818114,64 грн, а також дат та сум здійснення оплат за період дії правочину. Хоча самі по собі вказані аки не породжують обов'язку відповідача оплатити отриманий товар, втім, ці документи фіксують стан розрахунків між сторонами та відображають загальну суму заборгованості відповідача на певну дату.

Одночасно, як було зазначено судом вище, у додаткових поясненнях без номеру та дати, що надійшли на адресу суду 24.12.2015р., Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» повідомило суд про те, що станом на 24.12.2015р. основна заборгованість в сумі 818114,64 грн є погашеною.

Наявність вказаних обставин підтверджена матеріалами справи, а саме виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс».

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі підлягає припиненню у разі відсутності предмету спору.

Дослідивши зазначену банківську виписку, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 818114,64 грн погашена в процесі розгляду справи (23.12.2015р. та 24.12.2015р.), внаслідок чого провадження по справі №905/3335/15 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає припиненню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами п.8.2 договору №03/09/2013 від 03.09.2013р. (в редакції додаткової угоди від 04.09.2013р.) у випадку прострочення поставки товарів проти строків, установлених цим договором, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

При цьому, позивач нарахував за період з 15.09.2014р. по 16.03.2015р. та заявив до стягнення пеню в сумі 694551,70 грн із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а також 190810,90 грн штрафу.

За розрахунком суду сума пені та штрафу за простроченими зобов'язаннями відповідача є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 694551,70 грн, штраф в сумі 190810,90 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 90648,25 грн за період з 15.09.2014р. по 30.06.2015р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку з урахуванням того, що у день фактичної оплати відсотки річних не нараховуються, а також з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування відсотків річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за простроченими зобов'язання відповідача дорівнює 40679,15 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 2098614,66 грн за період з 01.09.2014р. по 31.05.2015р.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні втрати у розмірі 360022,23 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 694551,70 грн, 190810,90 грн, 360022,23 грн та 40679,15 грн відповідно.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 58391,10 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Одночасно, за приписами ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Наразі, у заяві б/н від 24.12.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» викладено клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору.

Приймаючи до уваги наявність обставин зменшення розміру позовних вимог, з огляду на зміст заяви б/н від 24.12.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс», судовий збір у зменшеній частині підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги (з урахуванням заяви б/н від 24.12.2015р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс», м.Красноармійськ до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ про стягнення основної заборгованості в сумі 818114,64 грн, втрат від інфляції – 2098614,66 грн, 3% річних – 90648,25 грн, пені – 694551,70 грн, штрафу – 190810,90 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, провулок Земляний, буд.2, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» (85830, Донецька область, м.Красноармійськ, вулиця 8 Березня, буд.145, код ЄДРПОУ 37841204) пеню у розмірі 694551,70 грн, 3% річних – 40679,15 грн, втрати від інфляції – 360022,23 грн, штраф – 190810,90 грн, а також судовий збір в сумі 58391,10 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження по справі в частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс», м.Красноармійськ суми основного боргу у розмірі 818114,64 грн припинити.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтегрований енергетичний комплекс» (85830, Донецька область, м.Красноармійськ, вулиця 8 Березня, буд.145, код ЄДРПОУ 37841204) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 51096,58 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №182 від 02.06.2015р.

У судовому засіданні 27.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.02.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця