Постанова

від 20.03.2007 по справі 2/821-нм.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/821-НМ.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" березня 2007 р.                                                          Справа №  2/821-НМ.

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Горшкової Н.Ф.

суддів:                                                                        Майора Г.І.

                                                                                   Філіпової Т.Л.

при секретарі                                                            Чайці О.С. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Камінський А.Ф., довіреність від 20.03.2007 року,

від відповідача: Ковальчук О.П., доручення №17/356 від 19.03.2007 року,

                          Поліщук Л.В., доручення №17/355 від 19.03.2007 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекція з контролю за цінами в Житомирській області, м.Житомир

на постанову господарського суду Житомирської області

від "18" вересня 2006 р. у справі №  2/821-НМ (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовськепідприємство "Агромакс",  м.Житомир

до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, м.Житомир

про скасування рішення №100 від 22.05.2006 року,

 ВСТАНОВИВ:

  22.06.2006р. ТОВ СП "Агромакс" подало до господарського суду Житомирської області позов про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №100 від 22.05.2006р., яким вирішено вилучити у ТОВ СУЛП "Агромакс"  5053,15 грн. та стягнуто штраф в сумі 10106,30 грн. за реалізацію товарів з перевищенням рівня торгівельної надбавки, який встановлений розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації. Позивач посилався на те, що відповідачем не доведено факту одержання позивачем виручки та відсутня інформація про оптові ціни виробника.

Постановою від 18.09.2006р. у справі №2/821-НМ  позов ТОВ "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс"  задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення  Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №100 від 22.05.2006р., яким  вилучено у ТОВ СП "Агромакс"  5053,15грн. та стягнуто штраф в сумі 10106,30грн. Стягнуто з Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на користь позивача  3,40грн. судових витрат.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позов підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є обґрунтованим. Мотивуючи постанову, посилаючись на  ст. 14 Закону  України "Про ціни і ціноутворення", суд першої інстанції зазначив, що для настання відповідальності необхідно встановити факт одержання виручки. Оскільки  акт перевірки не містить інформацію про одержану виручку, тобто фактичну сплату покупцями за відвантажений товар, а факт реалізації продукції не є доказом отримання виручки, тому спірне рішення  про застосування адміністративних санкцій за порушення державної дисципліни цін визнане неправомірним та скасоване.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна інспекція з контролю за цінами в Житомирській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач не погоджується з висновком суду щодо відсутності фактичних даних отримання  виручки, оскільки вважає, що факт отримання необґрунтованої виручки підтверджується  даними акту  перевірки, Реєстрами  необґрунтовано одержаної суми виручки  (додатки до акту перевірки), які підписані директором та головним бухгалтером позивача, хоча вони і не погодились з розрахунками.

Крім того, відповідач посилається на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 16.12.2004р. №01-8/3273, в якому вказано, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). А отже, твердження позивача щодо того, що було сплачено податок на додану вартість в доход бюджету і ця сума не повинна враховуватись при визначенні виручки не має значення при вирішенні питання щодо  розміру виручки, оскільки не спростовано факт одержання на розрахунковий рахунок та (або) в касу виручки, до складу якої входить податок на додану вартість.

Позивач в письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають постанову господарського суду Житомирської області обґрунтованою та законною, а апеляційну скаргу - безпідставною, в зв'язку з чим  просять постанову господарського суду Житомирської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник позивача надав пояснення, що частина продукції, на яку посилається відповідач в акті перевірки, реалізована  за межі території Житомирської області, на яку розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації не поширюється. Також представник пояснив, що в акті перевірки різниця в ціні визначена з урахуванням податку на додану вартість, який перерахований до бюджету і який не є доходом підприємства. Зазначив, що підставою для застосування економічних санкцій згідно ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є одержання суб'єктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення  порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Однак, акт перевірки не містить інформації про одержану виручку, тобто про оплату покупцями заборгованості за відвантажені товари.

Представники відповідача в судовому засідання підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі,  вважають постанову господарського суду Житомирської області необґрунтованою та такою, що не відповідає нормами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просять апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позову.  Представник зазначив, що при проведенні перевірки оглядалися всі документи, які свідчили про оплату товару підприємства, але в акті не зазначено, які саме документи.

Згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від 19.03.2007р. №265 розгляд апеляційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів  Майора Г.І. та Філіпової Т.Л.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства,  апеляційний господарський суд вважає скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного:

З 02.03.2006р. по 07.04.2006р. відповідачем проведена перевірка господарської діяльності позивача щодо дотримання законодавства при формуванні та застосуванні цін на продовольчі товари за період з 01.10.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт від 21.04.2006р. (а.с.9-12).

В акті перевірки зазначено, що за висновками перевіряючих, за період з 01.10.2005р. по 31.03.2006р. позивач внаслідок реалізації продовольчих товарів із застосуванням постачальницько-збутових надбавок понад установлений граничний розмір необґрунтовано одержав виручку в загальній сумі 5053,15грн., чим порушено вимоги розпорядження голови Житомирської обласної адміністрації від 05.08.2005р. №235 "Про заходи щодо стабілізації ринку основних продовольчих товарів та забезпечення продовольчої безпеки області".  

За результатами перевірки на підставі зазначеного акту відповідач прийняв рішення №100 від 22.05.2006р. (а.с.8), яким  на підставі ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вилучено у позивача в доход бюджету 5053,15грн. та стягнуто штраф в сумі 10106,30грн.  (двократний розмір необґрунтовано одержаної суми виручки).

Згідно приписів ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. №507-ХІІ вся необґрунтовано  одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано  одержаної суми виручки.

Відповідно до п.1.7, п.1.8  Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства  економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за №1047/6238,  вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом. Факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необґрунтовано отриманої виручки споживачам або перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).

Згідно п.2.1 зазначеної Інструкції необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства; при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 3.2 Інструкції передбачено, що в актах перевірок, зокрема: визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акта, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.

Тобто підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін  згідно зазначених норм  є одержання суб'єктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Таким чином для настання відповідальності необхідно встановити факт одержання виручки.

Закон України "Про ціни і ціноутворення" не містить визначення терміну "виручка", однак   статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 визначено, що виручкою від реалізації продукції  (товарів,  робіт,  послуг) вважається   сума,  фактично  отримана  суб'єктом  підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за  здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З акту перевірки від 21.04.2006р. та додатків до акту не вбачається інформації про фактичне отримання позивачем виручки у вказаній в спірному рішенні сумі.  Посилання на конкретні фінансово-бухгалтерські документи,  докази оплати покупцями заборгованості за відвантажені товари відсутні. В Реєстрах необґрунтовано одержаної суми виручки, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, вказані лише накладні, по яких позивачем відпускався товар, платіжні документи на оплату покупцям товару не зазначені. Факт реалізації продукції не є доказом отримання виручки. В акті перевірки від 21.12.2006р. зазначено, що для проведення перевірки товариством були пред'явлені документи (прибуткові, видаткові накладні) з 01.10.2005р. по 31.03.2006р. Про надання ТОВ "Агромакс" документів про оплату відвантаженого ним  товару та дослідження таких документів в акті дані відсутні.  

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач не надав відповідних доказів щодо правомірності свого рішення.

З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції  обґрунтовано  визнано протиправним та скасовано рішення  Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №100 від 22.05.2006р., яким вилучено у ТОВ СП "Агромакс"  5053,15грн. та стягнуто штраф в сумі 10106,30грн.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постанова господарського суду Житомирської  області від 18.09.2006р. у справі №2/821-НМ відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, оскаржувана  постанова  підлягає зміні в частині стягнення судового збору, виходячи з наступного.

В резолютивній частині постанови суд стягнув з Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, стягнення з Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області судового збору суперечить вищевказаній нормі. Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача  з Державного бюджету України.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п.6-7Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, м.Житомир залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Житомирської області від 18 вересня 2006 року у справі №2/821-НМ змінити в частині стягнення судового збору.

Абзац 3 резолютивної частини постанови викласти в такій редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс" (м.Житомир, вул.Ватутіна, 55-а, код 31538489) 3,40 грн. судових витрат".

В решті постанову господарського суду Житомирської області від 18 вересня 2006 року у справі №2/821-НМ залишити без змін.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

3. Справу №10/2248 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий   суддя                                                              Горшкова Н.Ф.

 судді:

                                                                                           Майор Г.І.  

                                                                                           Філіпова Т.Л.  

Віддруковано 4прим.:

-------------------------------

1 - до справ;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд