Рішення

від 08.02.2016 по справі 910/30871/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016Справа №910/30871/15

За позовом Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області

до Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства

про стягнення 334 551, 07 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Герус Р.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 14-15 від 28.05.2013 р. у розмірі 274 186,81 грн., а також боргу за комунальні послуги у розмірі 18 399, 22 грн., боргу за експлуатаційні витрати у розмірі 10 357,10 грн., пені в сумі 27 409,45 грн., 3 % річних в сумі 1 625,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 572, 51 грн.; розірвання договору оренди від 28.05.2013 р., укладеного між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Громадською організацією Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства та звільнення приміщення будівлі площею 339, 80 кв.м., за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, 14. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором № 14-15 від 28.05.2013 р.

Ухвалою Господарського міста Києва від 10.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/30871/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справі переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2013 р. між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та Громадською організацією Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства укладено договір оренди приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад області № 14-15, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач - прийняти в оренду нежиле приміщення загальною площею 402, 56 кв.м, що складається з приміщень №№ 46, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 45, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, які розташовані на першому поверсі адмінбудинку по вул. Театральній, 14 у місті Вінниця.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договору вступ відповідача у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі об'єкта. У разі припинення договору об'єкт оренди повертається позивачу у належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу. Об'єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акт приймання-передачі.

Відповідно до п. п.п. 3.1., 3.2. договір місячний розмір орендної плати становить 11 014, 6 х коефіцієнт інфляції травня 2013 р. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Згідно з п. 9.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів, сплати за умов послуги та експлуатаційні витрати відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

За умовами п.п. 3.6., 3.9. договору позивач до 25-го числа кожного місяця готує рахунки по орендній платі, комунальним послугам та експлуатаційним витратам, а відповідач зобов'язаний протягом 3-х робочих днів отримати їх та не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним сплатити вказані витрати.

Пунктом 9.6. договору передбачено, що при невиконанні або порушені однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Договір, відповідно до п. 10.1., діє з 24.05.2013 р. до 22.05.2016 р.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2013 р. внесено зміни до договору № 14-15 від 28.05.2013 р. та встановлено, що предметом оренди є нежилі приміщення площею 402, 56 (з коефіцієнтом 1, 41 на холи, коридори, сходові клітини і т.д.) (у тому числі 111, 79 кв.м. під розміщення фінансової установи, що складається з приміщень 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24), а також приміщень №№ 46, 47, 48, 49, 50, 51, 54, 55, 45, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, які розташовані на першому поверсі адмінбудинку по вул. Театральній, 14 у місті Києві; розмір орендної плати становить: за приміщення площею 111, 79 кв.м. - 167, 15 х коефіцієнт інфляції за вересень 2013 р. х коефіцієнт інфляції за жовтень 2013 р. за 1 кв.м. орендованої площі; за приміщення площею 290, 77 кв.м. - 27, 18 х коефіцієнт інфляції за вересень 2013 р. х коефіцієнт інфляції за жовтень 2013 р. за 1 кв.м. орендованої площі.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 24.10.2013 р. до договору № 14-15 від 28.05.2013 р. площа орендованого приміщення становить 339, 8 кв.м. та складається з приміщень №№ 46-52, 54-56 по вул. Театральній, 14 у місті Києві.

Згідно з п. 3.4. додаткової угоди № 3 від 20.11.2013 р. до договору № 14-15 від 28.05.2013 р. відшкодування витрат за комунальні послуги, електроенергію відповідач сплачує за рахунками позивача та відшкодовує експлуатаційні витрати, місячний розмір яких складає 5, 08 грн. за 1 кв.м.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов договору № 14-15 від 28.05.2013 р. щодо сплати орендної плати, комунальних послуг та відшкодування експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 274 186, 81 грн. - за оренду майна, 18 399, 22 грн. - за комунальні послуги та 10 357,10 грн. - за експлуатаційні витрати, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач вказує про істотне порушення Громадською організацією Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства умов договору № 14-15 від 28.05.2013 р., що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оренди державного та комунального майна, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 14-15 від 28.05.2013 р. не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 14-15 від 28.05.2013 р., а також приписи ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 274 186, 81 грн., 18 399, 22 грн. - за комунальні послуги та 10 357, 10 грн. - за експлуатаційні витрати визнаються обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 27 409, 45 грн., 3 % річних в сумі 1 625, 98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 572, 51 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 27 409, 45 грн., 3 % річних в сумі 1 625, 98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 572, 51 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми не перевищують розрахунок суду.

При цьому частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Приймаючи до уваги, що відповідач неналежним чином виконує договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області фактично позбавлено того, на що розраховувало при укладені договору № 14-15 від 28.05.2013 р., у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання вказаного договору.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За таких обставин, враховуючи висновки суду про розірвання договору № 14-15 від 28.05.2013 р. у відповідача фактично відсутні правові підставі для перебування у спірних приміщеннях, у зв'язку з чим Громадська організація Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства зобов'язана повернути орендоване майно позивачу у порядку, встановленому договором № 14-15 від 28.05.2013 р.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судових збір при відмові у позові покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області задовольнити

2. Стягнути з Громадської організації Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства (02068, м. Київ, пр. П. Григоренка, 3Б, кв. 132, код ЄДРПОУ 38566507), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 20098076) заборгованість з орендної плати у розмірі 274 186, 81 (двісті сімдесят чотири тисячі сто вісімдесят шість грн. 81 коп.) грн., борг за комунальні послуги у розмірі 18 399, 22 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн. 22 коп.) грн., борг за експлуатаційні витрати у розмірі 10 357, 10 (десять тисяч триста п'ятдесят сім грн. 10 коп.) грн., пеню в розмірі 27 409, 45 (двадцять сім тисяч чотириста дев'ять грн. 45 коп.) грн., 3 % річних в сумі 1 625, 98 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять грн. 98 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 2 572, 51 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. 51 коп.) грн. та 7 454, 28 (сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн. 28 коп.) грн. - судового збору.

3. Розірвати договір оренди від 28.05.2013 р., укладений між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 20098076) та Громадською організацією Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства (02068, м. Київ, пр. П. Григоренка, 3Б, кв. 132, код ЄДРПОУ 38566507).

4. Зобов'язати Громадську організацію Агенція розвитку кредитно-споживчого партнерства (02068, м. Київ, пр. П. Григоренка, 3Б, кв. 132, код ЄДРПОУ 38566507) звільнити приміщення будівлі площею 339, 80 кв.м., за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, 14.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.02.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.