Рішення

від 10.02.2016 по справі 910/32196/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/32196/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Оріон. Груп доТовариства з обмеженою відповідальністю Тісо Дизайн простягнення 148 421,71 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Стрілець О.С., Карбан О.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оріон. Груп (надалі - ТОВ Оріон. Груп ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Дизайн (надалі - ТОВ Тісо Дизайн ) про стягнення 148 421,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/4844/14 стягнуто з ТОВ Тісо Дизайн на користь ТОВ Оріон. Груп борг у розмірі 329 898,54 грн., пеню у розмірі 20 209,67 грн., 3% річних у розмірі 4 826,46 грн. та судовий збір у розмірі 7 098,70 грн. Відповідачем встановлена заборгованість не погашена, рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/4844/14 не виконано, а тому позивачем нараховані 3% річних у розмірі 8 832,22 грн. та інфляційні у розмірі 139 589,49 грн. за період прострочення з 22.01.2015 р. по 24.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.2016 р.

Судове засідання 27.01.2016 р. не відбулося та було перенесено на 10.02.2016 р.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про перенесення судового засідання.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21433524 від 18.11.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 10.02.2016 р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Оріон.Груп (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТІСО ДИЗАЙН (замовник) був укладений договір № ТІS-m131, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту металоконструкцій на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, мікрорайон Бортничі, вул. Промислова, 14, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, відповідно до договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/4844/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р., стягнуто з ТОВ Тісо Дизайн на користь ТОВ Оріон. Груп борг у розмірі 329 898,54 грн., пеню у розмірі 20 209,67 грн., 3% річних у розмірі 4 826,46 грн. та судовий збір у розмірі 7 098,70 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором № ТІS-m131 від 20.06.2013 р.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 8 832,22 грн. та інфляційних у розмірі 139 589,49 грн., які нараховані за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 22.01.2015 р. по 24.11.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу вартості виконаних робіт у розмірі 329 898,54 грн., пені у розмірі 20 209,67 грн., 3% річних у розмірі 4 826,46 грн. та судового збору у розмірі 7 098,70 грн. підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/4844/14.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/4844/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 832,22 грн. та інфляційних у розмірі 139 589,49 грн. як наслідок неналежного виконання зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 329 898,54 грн. (з урахуванням частково стягнутої суми боргу у розмірі 160,80 грн. за результатами проведених виконавчих дій), а також пені у розмірі 20 209,67 грн.

В той же час суд відзначає, що за приписами абз. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 р. №2, Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для включення суми пені у розмірі 20 209,67 грн. стягнутої рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2014 р. у справі №910/4844/14 в розрахунок 3% річних та інфляційних, що заявлені в даному позові.

За перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 8 322,27 грн. та 124 107,12 грн. відповідно.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Тісо Дизайн на користь ТОВ Оріон. Груп заборгованості у розмірі інфляційних у розмірі 124 107,12 грн. та 3% річних у розмірі 8 322,27 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 15 482,37 грн. та 3% річних у розмірі 509,95 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон. Груп задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Дизайн (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; ідентифікаційний код 36959097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон. Груп (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Парникова, 1/5; ідентифікаційний код 23495725) 3% річних у розмірі 8 322 (вісім тисяч триста двадцять дві) грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 124 107 (сто двадцять чотири тисячі сто сім) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1 986 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 44 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2016 р.

Суддя В.П. Босий