Рішення

від 09.02.2016 по справі 910/26339/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016Справа №910/26339/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Розенберг-Україна" До Приватного акціонерного товариства "Грандмайстер Груп" простягнення 21 999,90 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Слабоус Є.А., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розенберг-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандмайстер Груп" заборгованості за поставлений товар в розмірі 19 999,90 грн. та 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, оскільки видаткова накладна №РН-0000323 від 26.09.2013 на суму 164 334,61 грн. та довіреність на отримання товару №216 від 26.09.2013, на які посилається позивач, відповідачем не складалися та не підписувалися. В дійсності відповідач відмовився від отримання товару, вказаного в рахунку №СФ-0000464 від 01.08.2013, оскільки асортимент товару не відповідав замовленому відповідачем та позивач не пред'явив товаросупровідні документи на товар (сертифікати відповідності, паспорти, інструкції з використанням). Частину переплачених коштів за рахунком №СФ-0000464 від 01.08.2013 відповідач зарахував в рахунок оплати за інший товар, що був поставлений відповідачу позивачем за договором №13/34 від 14.06.2013, про що і повідомив позивача листом.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2013 року відповідно до виставленого Рахунку-фактури №СФ-0000464 від 01.08.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю Розенберг-Україна передало Товариству з обмеженою відповідальністю Грандмайстер Груп згідно видаткової накладної №РН-0000323 від 26.09.2013 на підставі довіреності №216 від 26.09.2013 вентиляційне обладнання (надалі - Товар) на суму 164 334, 61 грн.

Також, 06 грудня 2013 року відповідно до вище зазначеного Рахунку-фактури №СФ-0000464 від 01.08.2013, Позивач передав Відповідачу згідно видаткової накладної №РН-0000443 від 06.12.2013 на підставі довіреності №352 від 06.12.2013 Товар на суму 19 999,90 грн.

Таким чином, всього Позивачем було передано Відповідачу Товару на загальну суму 184 334,51 грн. (164 334,61 грн.+19 999,90 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2013 Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти на загальну суму 164 334,61 грн. (162 965,39 грн. + 1 369,22 грн.), що підтверджується випискою по особовому рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

У зв'язку з тим, що відповідач оплатив отриманий від позивача товар частково, у відповідача залишилась заборгованість в розмірі 19 990,90 грн.

22.06.2015 Позивач направив Відповідачу на юридичну та поштову адреси письмові вимоги про оплату заборгованості на суму 19 999,90 грн., про що свідчать описи вкладення та чеки на підтвердження надання поштових послуг. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вимогу відповідач отримав 01.07.2015.

Проте, станом на день звернення до суду Відповідач вимоги проігнорував, заборгованість не погасив.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Так, оскільки ТОВ Розенберг-Україна поставило товар, а ТОВ Грандмайстер Груп отримало товар відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000464 від 01.08.2013 згідно з видатковими накладними №РН-0000323 від 26.09.2013 та №РН-0000443 від 06.12.2013 на підставі довіреностей №216 від 26.09.2013, №352 від 06.12.2013, то у Відповідача виник обов'язок щодо його оплати 27.09.2013 відносно товару, поставленого за видатковою накладною № №РН-0000323 від 26.09.2013 та 07.12.2013 відносно товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0000443 від 06.12.2013.

Отже, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Суду доведено, що за вищезазначеними видатковими накладними, позивач у повному обсязі виконав покладені на нього зобов'язання, а саме: товар був поставлений відповідачу в строки, комплектності та якості, що підтверджується підписаними видатковими накладними та відсутністю претензій з боку Відповідача. Накладні, які знаходяться в матеріалах справи, містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представника позивача, а також підписи представника відповідача, видаткова накладна №РН-0000323 від 26.09.2013 містить підпис та печатку відповідача.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що видаткова накладна №РН-0000323 від 26.09.2013 на суму 164 334,61 грн. та довіреність на отримання товару №216 від 26.09.2013 відповідачем не складалися та не підписувалися, оскільки вказане спростовується наявністю підпису та печатки відповідача на видатковій накладній №РН-0000323 від 26.09.2013 на суму 164 334,61 грн. та на довіреності №216 від 26.09.2013, товар за вищевказаною накладною, отриманий відповідачем згідно виставленого рахунку-фактура №СФ-0000464 від 01.08.2013, про що зазначено на самій накладній. Окрім того, відповідачем було сплачено 164 334,61 грн. за отриманий товар згідно рахунку-фактури №0000464 від 01.08.2013, що вбачається з виписки по рахунку з призначенням платежу оплата за матеріали згідно рахунку №464 від 01.08.2013 .

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що частину переплачених коштів за рахунком №СФ-0000464 від 01.08.2013 відповідач зарахував в рахунок оплати за інший товар, що був поставлений відповідачу позивачем за договором №13/34 від 14.06.2013, про що і повідомив позивача листом, виходячи з наступного.

Поставка позивачем товару по рахунку №СФ-0000464 від 01.08.2013 здійснювалась позивачем поза договором поставки №13/34 від 14.06.2013, відповідачем цей товар було прийнято, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000443 від 06.12.2013 на суму 19999,90 грн., № РН-0000323 від 26.09.2013 на суму 164 334,61 грн. та відповідними довіреностями представника відповідача на отримання товару. Тому платіж відповідача від 26.09.2013 в сумі 164 334,61 грн. з призначенням платежу "оплата за матеріали згідно рахунку №464 від 01.08.2013" позивач не зараховував в рахунок оплати товару за договором №13/34 від 14.06.2013. Лист за вих.№12-01 від 27.01.2014, в якому відповідач просить позивача зарахувати частину платежу по рахунку №СФ-0000464 від 01.08.2013 в розмірі 42 588,49 грн. в рахунок оплати за договором поставки №13/34 від 14.06.2013 та лист б/н від 21.08.2013, в якому відповідач просить позивача зарахувати частину платежу в розмірі 50 000 грн. в рахунок оплати за договором поставки № 13/34 від 14.06.2013 по специфікації №1 не може розглядатися як підстава для зміни призначення здійсненого платежу, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів надсилання цього листа відповідачем на адресу позивача, а позивач факт отримання цього листа від відповідача заперечив.

Аналогічні обставини були встановлені в рішенні суду від 23.09.2015 №910/16033/15 про стягнення з ТОВ Грандмайстер Груп заборгованості на користь ТОВ Розенберг-Україна за договором поставки №13/34 від 14.06.2013. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та набрало законної сили.

Таким чином, суду доведено, що Відповідачем було прийнято у Позивача товар на загальну суму 184 334,51 грн., однак здійснено тільки часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 164 334,61 грн., внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем, в розмірі 19 999,90 грн.

Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 999,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми вимоги Позивача про відшкодування Відповідачем витрат по оплаті позивачем послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами. Так, Позивачем до позовної заяви було додано договір про надання юридичних послуг №147 від 16.06.2015 укладений між ТОВ Розенберг-України та Приватною юридичною фірмою Адвокат в якому зазначено перелік адвокатів уповноважених на представництво інтересів позивача в суді (через адвоката Горового О.В., та/або адвоката Слабоус Є.А., та/або помічника адвоката - Перерву Т.О.), додаткову угоду №01 до договору №147 на продовження строку дії договору №147 до 31.12.2016, рахунок №32 від 16.06.2015, платіжне доручення позивача №310 від 17.06.2015 на суму 2 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4476/10 від 23.03.2011.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандмайстер Груп" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 10, гр.неж.прим.№60, літ."А", ідентифікаційний код 38403597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розенберг-Україна" (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, будинок 28, ідентифікаційний код 33191657) заборгованість у розмірі 19 999 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп., 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на оплату вартості послуг адвоката та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.02.2016

Суддя І.І. Борисенко