Ухвала

від 11.02.2016 по справі 761/39536/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС в особі предстаника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року,

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 25.05.2015 року до ЄРДР під №42015100100000132, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та накладено арешт на групу приміщень №20 (в літ. В) у будинку 10 по вул. Пирогова в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 82933180000), які належать на праві власності ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС (ЄДРПОУ 31564807).

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна, оскільки нерухоме майно є об`єктом злочинного посягання, а отже відповідає критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року у справі №761/39536/15-к (провадження №1-кс/761/19633/2015) про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: групу приміщень №20 (в літ. В) в будинку №10 по вул. Пирогова, в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 82933180000), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ХІМІНТЕР ТРАНС (ідентифікаційний код юридичної особи 31564807) та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Вказує, що слідчий суддя всупереч ст. 170 КПК України постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно не врахував положення закону, оскільки не зазначив в ухвалі мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність накладення арешту, не врахував, що вказане майно не належить підозрюваному (обвинуваченому), не дослідив достатність доказів що вказують на вчинення кримінального правопорушення, а тому з формальних підстав, необґрунтовано задовольнив клопотання прокурора.

Також зазначає, що слідчим суддею не було враховано відсутність будь-яких доказів, що вказують на вчинення службовим особами ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС, який просив задовольнити апеляційні вимоги, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне поновити представнику ХІМІНТЕР ТРАНС ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника та представників власника майна ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Обов`язковою умовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого чи прокурора, який звернувся з клопотанням про арешт майна, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю, який розглядає клопотання.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ні прокурор, ні слідчий суддя не дотрималися вказаних вимог закону.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Управління поліції в Шевченківському районі ГУ Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42015100100000132 від 25.05.2015 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суд м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме нерухомого об`єкта - групи приміщень №20 (в літ. В) у будинку 10 по вул. Пирогова в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 82933180000), які належать на праві власності ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС (ЄДРПОУ 31564807), посилаючись на те, що вказане майно є об`єктом злочинного посягання.

Слідчий суддя погодився із вказаними доводами прокурора та задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, яке належать на праві власності ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції клопотання прокурора та ухвала слідчого судді не містить даних, які дають достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям зазначеним в ч. 1 ст. 170 КПК України та відповідно необґрунтовано мету такого виду обтяження як арешт.

Також, колегія суддів вважає, що слідчий суддя приймаючи рішення належним чином не перевірив наявність достатніх доказів, які б вказували на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за участю службових осіб ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС.

Так, частина 1 статті 190 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Таким чином стверджуючи, що ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС придбало об`єкт нерухомого майна групу приміщень №20 (в літ. В) у будинку №10 по вул. Пирогова в м. Києві шляхом обману, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази того, що у товариства чи його службових осіб, був злочинний намір на заволодіння майном поза межами закону та відповідно вчинено дії направлені на заволодіння майном.

Однак, прокурор зазначаючи в клопотанні, що ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС незаконно заволоділо майном, яке протиправно вибуло з комунальної власності, не надав слідчому судді жодних доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, які б підтверджували вказані висновки. Зокрема, в матеріалах провадження за клопотанням прокурора відсутні документальні дані, які б могли свідчити про те, що службові особи підприємства завідомо шляхом обману придбали вказаний об`єкт нерухомості, знаючи завідомо про незаконність такого придбання, немає жодних висновків спеціалістів (експертів), які могли б підтвердити фіктивність документів за якими передано у власність майно та свідоцтва на право власності відповідно до якого майно належить ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС.

Твердження прокурора за змістом клопотання про те, що група приміщень №20 (в літ. В) в будинку 10 по вул. Пирогова в м. Києві є об`єктом злочинного посягання, носить абстрактний, неконкретизований характер, не має під собою жодного доказового обґрунтування.

Враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС, наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна цього товариства взагалі спростовується. Тобто, спростовується той факт, що майно належне ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС відповідно до частини 1 статті 170 КПК України є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, отримане незаконним шляхом, а отже висновки прокурора та слідчого судді місцевого суду з цього приводу є помилковими.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження і місця ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС у ньому, то слід зазначити, що в них також з достатньою повнотою не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та наявність доказів, що вказують на вчинення злочину.

У витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обставин вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, зазначено, що невстановлені особи шляхом обману заволоділи майном - нежитловими приміщеннями, що розташовані на території Шевченківського району в м. Києві та наведено адресу відповідних приміщень. Однак, не зазначено, за яких конкретно обставинах мало місце вчинення таких дій, як закінченого злочину, тобто в чому полягали дії, передбачені об`єктивною стороною злочину, при яких обставинах було фактично вчинено заволодіння шляхом обману.

Таким чином, зміст даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального провадження, який не дозволяє дійти однозначного висновку, що дійсно мала місце подія вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Зміст клопотання органу досудового розслідування щодо обставин злочину містить невідповідності з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, і не характеризується наявністю сукупності фактів, які б в обов`язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив`язку до конкретних осіб та подій, що стосується ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив доводи клопотання з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого рішення.

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог кримінального процесуального закону України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника власника майна задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС в особі представника ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року.

Апеляційну скаргу ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС в особі його представника ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 25.05.2015 року до ЄРДР під №42015100100000132, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та накладено арешт на групу приміщень №20 (в літ. В) у будинку 10 по вул. Пирогова в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 82933180000), які належать на праві власності ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС (ЄДРПОУ 31564807), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 25.05.2015 року до ЄРДР під №42015100100000132, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про накладення арешту на групу приміщень №20 (в літ. В) у будинку 10 по вул. Пирогова в м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 82933180000), які належать на праві власності ТОВ ХІМІНТЕР ТРАНС (ЄДРПОУ 31564807), відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 к у р е н к о