Ухвала

від 15.02.2016 по справі 761/38284/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/399/2016 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

представників власника майна адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_9 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна адвоката ОСОБА_8 та власника майна ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та якою накладено арешт на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667).

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про наявність, передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України та є речами, які надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

В апеляційній скарзі з доповненнями представник власника майна адвокат ОСОБА_8 та власник майна ОСОБА_9 вважають оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, просять скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015 р. та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №32015230000000055 про арешт грошових коштів, які належать ОСОБА_9 відмовити, а також зобов`язати слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 повернути майно, а саме: 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667), які були вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянти вказують про те, що у кримінальному провадженні № 32015230000000055, яке зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке розслідується вже майже рік, ОСОБА_9 не є а ні підозрюваною, а ні обвинуваченою, а ні особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а тому арешт на належне їй майно накладено безпідставно та всупереч вимог чинного кримінального процесуального закону.

Також представник власника майна та власник майна наголошують на тому, що слідчий суддя, безпідставно посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 172 КПК України, позбавив ОСОБА_9 права давати пояснення щодо її майна, кримінального провадження взагалі, чим порушив засади змагальності та позбавив ОСОБА_9 на невизначений строк права розпоряджатися своїми коштами.

Крім того, апелянти звертають увагу суду на те, що слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту, залишив поза увагою порушення вимог кримінального процесуального закону та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 р. № 51/401/649/471/23/125, які мали місце під час проведення обшуку, оскільки згідно протоколу обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_9 та її родини, вилучені грошові кошти не були деталізовані, а саме не зазначено номери та серії вилучених купюр, і як наслідок слідчий суддя наклав арешт на невідомо які кошти, оскільки слідчий не надав суду дані про їх ідентифікацію.

Одночасно апелянтами заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015 р. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження вказують на те, що оскаржувана ухвала була винесена без виклику власника майна або його представника та отримана її представником лише 14.01.2016 р. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власника майна та власника майна, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу з доповненнями такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 23.12.2015 р. було постановлено без виклику осіб, які її оскаржують, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, впровадженні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32015230000000055 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як зазначає орган досудового розслідування, за результатами аналітичного дослідження №622/7/26-15-07-1815 від 05.06.15 та матеріалів Оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що службові особи TOB «А-Альтум» (код СДРПОУ 39161371), м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.6, керівник - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_3 ) здійснили, в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість від TOB «Корса Груп» (код СДРПОУ 39427870) та TOB «Авілон-Медіа» (код СДРПОУ 39543564) за період грудень 2014 року - квітень 2015 року, в результаті чого TOB «А-Альтум» (код СДРПОУ 3916137) занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 3 476 189, 24 грн.

В ході проведення досудового розслідування встановлено групу осіб, а саме: ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_14 , які спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 втілили в реальність схему мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки, шляхом проведення безтоварних операцій з підконтрольними вищезазначеним особам підприємствам, та тривалий час надають послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку використовуючи підконтрольні СГД, які зареєстровані на підставних осіб і мають ознаками «фіктивності» та «транзитності».

Так проведеним органом досудового розслідування аналізом фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств, встановлено, розбіжності в податковій звітності, ідентичні адреси електронної пошти, які використовуються для подачі звітності «фіктивними підприємствами», IP- адреси, звідки надходить дана звітність та інше.

Під час досудового розслідування та за результатами проведених заходів встановлено, що гр. ОСОБА_9 , яка займається веденням бухгалтерської діяльності "фіктивних" підприємств, здійснює документальне оформленням нібито проведених господарських операцій, а також займається веденням рахунків, які використовуються для обготівковування грошових коштів та здійснює контроль за учасниками транзитно-конвертаційної групи - проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане приміщення, як зазначає орган досудового розслідування, використовується для незаконної діяльності, а саме в зазначеній квартирі ОСОБА_9 здійснює акумулювання грошових коштів які мають незаконне походження та знімаються в банківських установах іншими учасниками конвертаційної групи. В подальшому ОСОБА_9 з відрахуванням власних відсотків залежно від суми обготівковування, здійснює розподілення грошових коштів, які в подальшому через інших учасників конвертаційної групи передаються особам - замовниками послуг по документальному оформленню нібито проведених господарських операцій.

16.12.2015р. по 17.12.2015 р. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 ,в ході якого виявлена фінансово-господарська документація, чорнові записи, печатки, мобільні телефони, грошові кошти, електроні носії зберігання інформації.

17.12.2015 р. постановою слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 грошові кошти, речі та документи, які були вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 були визнані речовими доказами та залучені до матеріалів кримінального провадження № 32015230000000055.

18.12.2015 р. слідчий СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти та печатки які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974 000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109 000 (сто дев`ять тисяч ) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 », печатка ФОП « ОСОБА_21 » та печатка TOB «Фінгарант Плюс».

23.12.2015 р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Разом з тим, такі висновки слідчого судді не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, про що обґрунтовано зазначають апелянти, в поданих ними апеляційних скаргах, посилаючись на положення ст.ст. 167, 170, 172 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України (в редакції від 11.12.2015 р.) підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, слідчий суддя не врахувавши останні зміни, внесені до кримінального процесуального закону, зокрема, що стосується підстав для накладення арешту на майно, наклав арешт на тимчасово вилучене, в ході обшуку, мано з підстав, передбачених ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 170 КПК України, що як вважає колегія суддів, призвело до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та тягне за собою скасування ухвали слідчого судді.

Разом з тим, колегія суддів, дослідивши всі обставини, наданої до апеляційного суду справи, враховуючи, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність підстав вважати, що грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 є засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, розумність та співмірність обмеження права власності на вказане майно завданням кримінального провадження, а тому приходить до висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вважає наявні для цього підстави, які передбачені ст. 170 КПК України.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Апеляційний суд м. Києва, врахувавши вищезазначені положення закону та обставини кримінального провадження, а саме ті, що існує необхідність у забезпеченні доказів, шляхом арешту майна, яке ймовірніше за все є засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, вважає, що клопотання слідчого, слід задовольнити та накласти арешт на відповідне майно.

Обираючи спосіб обтяження майна, колегія суддів об`єктивно переконана в тому, що необхідно заборонити використовувати та розпоряджатися цим майном, оскільки незастосування таких заходів може призвести до зникнення, втрати або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Як вважає колегія суддів, такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_9 є цілком співрозмірний з потребами кримінального провадження.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які б переважали інтереси держави, колегією суддів не встановлено та апелянтами не доведено.

Посилання апелянтів на те, що у кримінальному провадженні № 32015230000000055, яке зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке розслідується вже майже рік, ОСОБА_9 не є а ні підозрюваною, а ні обвинуваченою, а ні особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а тому арешт на належне їй майно накладено безпідставно, як вважає колегія суддів, не заслуговують на увагу, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянтів на порушення вимог кримінального процесуального закону та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 р. № 51/401/649/471/23/125, які мали місце під час проведення обшуку, оскільки згідно протоколу обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_9 та її родини, вилучені грошові кошти не були деталізовані, оскільки вище викладене твердження не відносять істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, виключний перелік яких визначений у ст. 412 КПК України та не слугує підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, на які посилаються власник майна та його представник, як на підстави для скасування ухвали слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного та виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_8 та власника майна ОСОБА_9 необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667).

Керуючись ст.ст. 117, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015 р.

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та якою накладено арешт на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667) скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667) задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти та печатки, які вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме 974000 (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень; 109000 (сто дев`ять тисяч) доларів США, печатка ФОП « ОСОБА_11 » (код НОМЕР_1 ), печатка ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_2 ) та печатка ТОВ «Фінгарант Плюс» (код 40088667).

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4