Постанова

від 08.02.2016 по справі 910/27657/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 910/27657/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.02.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року,

у справі № 910/27657/15 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВФС LTD

до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна

про стягнення 33 390,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ВФС LTD - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВФС LTD основний борг у сумі 33 390,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 12.11.2015 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року у справі № 910/27657/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року по справі № 910/27657/15.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВФС LTD вважає подану апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Практікер Україна безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив суд першої інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 08.02.2016 року представник ТОВ ВФС LTD надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги. Представник позивача вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники ТОВ Торговий дім Практікер Україна в судове засідання суду апеляційної інстанції 08.02.2016 року не з'явились про день та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки скаржник суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, який просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі відповідача, оскільки на думку позивача, відповідач, навмисно затягує розгляд справи та не з'являється на виклик суду, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ Торговий дім Практікер Україна про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь представників відповідача у судовому засіданні 08.02.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

31.10.2007 року між позивачем (за договором - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (за договором - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 286/01BD2007, умови якого регулюють ділові відносини між сторонами договору.

Також, 31.10.2007 року між позивачем (за договором - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (за договором - покупець) було укладено угоду № 286/03BD2007, у відповідності з п. 1.1 якої визначено, що угодою визначено загальні умови поставки та надання послуг, які регулюють спеціальні умови поставок товарів ТОВ Практікер Україна позивачем та надання послуг позивачу зі сторони ТОВ Практікер Україна .

За умовами п.3.2 угоди, поставка здійснюється на умовах оплати позивачем вартості доставки та покриття всіх інших витрат, включаючи витрати на упаковку, придатну для транспортування.

Відповідно до п. 4.1 угоди, після виконання кожної поставки позивач надсилає на адресу головного офісу ТОВ Практікер Україна рахунок, видаткову накладну та податкову накладну разом.

Згідно з п.5.1 угоди, строк оплати визначається згідно зі ст. 4 договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом ТОВ Практікер Україна .

З матеріалів справи також вбачається, що 25.01.2013 року між позивачем та ТОВ Практікер Україна було укладено додаток № 4 до договору купівлі-продажу № 286/01BD2007 від 31.10.2007 року, умовами якого сторони змінили порядкові номери договорів, серед іншого, номер договору купівлі-продажу № 286/01BD2007 від 31.10.2007 року на номер 028611, а номер угоди № 286/03BD2007 від 31.10.2007 року про загальні умови поставки на номер 028631 від 31.10.2007 року.

Крім того, 25.01.2013 року між позивачем та ТОВ Практікер Україна було укладено договір про умови № 028623, п.4 якого встановлено, що строк оплати становить 50 днів з дня передачі товарів.

Як зазначає позивач, на виконання вказаної вище угоди ТОВ ВФС LTD за видатковими накладними № 1047 від 04.11.2014 року, № 1049 від 05.11.2014 року, № 1229 від 23.12.2014 року, № 1230 від 23.12.2014 року, № 1233 від 24.12.2014 року та № 36 від 20.01.2015 року, поставив ТОВ Практікер Україна товар на загальну суму 43 199,37 грн.

В подальшому 01.03.2015 року сторонами договору було здійснено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 428,76 грн., таким чином після проведення взаємозаліку зобов'язання ТОВ Практікер Україна перед позивачем щодо оплати за отриманий товар становило 38 772,63 грн. Вказана заборгованість підтверджується також підписаним між ТОВ ВФС LTD та ТОВ Практікер Україна 13.03.2015 року актом звірки взаєморозрахунків.

Позивач вказує, що після підписання вказаного акту звірки, в порушення взятих на себе зобов'язань ТОВ Практікер Україна за отриманий товар розрахувалося частково, повну вартість отриманого товару на суму 33 390,32 грн. позивачу не оплатило.

Позивач неодноразово звертався до ТОВ Практікер Україна з вимогами про сплату заборгованості, які залишені ТОВ Практікер Україна без задоволення та відповіді.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2015 року між позивачем, в якості постачальника, ТОВ Практікер Україна (первісний покупець) та відповідачем - ТОВ Торговий дім Практікер Україна , в якості нового покупця, було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 028611 від 31.10.2007 року, відповідно до п.1 якої сторони вирішили змінити одну із сторін в зобов'язанні по договору № 028611 від 31.10.2007 року, внаслідок чого всі права та обов'язки за вказаним договором перейшли до відповідача по договору № 028611 від 31.10.2007 року, починаючи з 13.03.2015 року.

За умовами п.5 додаткової угоди № 1 відповідач поручається за виконання первісним покупцем зобов'язань, які утворились за договором № 028611 від 31.10.2007 року на момент укладення цієї додаткової угоди. В разі невиконання первісним покупцем своїх зобов'язань, первісний покупець і відповідач несуть солідарну відповідальність зі їх виконання.

14.03.2015 року між позивачем, в якості постачальника, ТОВ Практікер Україна (первісний покупець) та відповідачем, в якості нового покупця було укладено угоду про внесення змін до додаткової угоди № 1 від 13.03.2015 року, умовами якої сторони доповнили додаткову угоду № 1 від 13.03.2015 року пунктом 5.1 в наступній редакції: 5.1. У разі переведення/переходу боргу ТОВ Практікер Україна , що визначений в додатковій угоді № 1 від 13.03.2015 року та акті звірки взаєморозрахунків від 13.03.2015 року, на нового боржника, відповідач поручається за виконання новим боржником зобов'язань. В разі невиконання новим боржником своїх зобов'язань, новий боржник та відповідач несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань перед позивачем. У випадку ліквідації ТОВ Практікер Україна , позивач та відповідач дійшли згоди, що відповідач бере на себе зобов'язання повністю оплатити борг ТОВ Практікер Україна перед позивачем.

Як зазначає позивач, 25.06.2015 року ТОВ ВФС LTD цінним листом надіслав ТОВ Торговий дім Практікер Україна повідомлення вих. № 171 від 23.06.2015 року про розірвання договору купівлі-продажу № 028611 від 31.10.2007 року, угоди про загальні умови поставки та надання послуг № 028631 від 31.10.2007 року та договору про умови № 028623 від 25.01.2013 року.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач, у жовтні 2015 року звернувся господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ Торговий дім Практікер 33 390,32 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ВФС LTD - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВФС LTD основний борг у сумі 33 390,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав прийняті за договором зобов'язання, та поставив покупцю товар на загальну суму 43 199,37 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 1047 від 04.11.2014 року, № 1049 від 05.11.2014 року, № 1229 від 23.12.2014 року, № 1230 від 23.12.2014 року, № 1233 від 24.12.2014 року та № 36 від 20.01.2015 року, який ТОВ Практікер Україна прийняло та розрахувалося лише частково. Заборгованість за спірним договором становить 33390,32 грн.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, за спірним договором між позивачем та відповідачем (в якості нового покупця) було укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні, тобто покупця, ТОВ Практікер Україна на ТОВ Торговий дім Практікер Україна .

Оскільки, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ Торговий дім Практікер Україна не надало суду доказів повної оплати за поставлений позивачем товар, враховуючи строки оплати встановлені договором поставки, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 33390,32 грн., яка не погашена та підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача у розмірі 33390,32 грн. відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи а тому, підлягає стягненню.

Доводи скаржника про те, що у даній справі між сторонами було укладено фактично договір поруки, а не договір заміни боржника у грошових зобов'язаннях з оплати товару, при цьому, як зазначає відповідач, позивачем було пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим та помилковим, виходячи з наступного.

Так, на переконання колегії суддів саме у даній справі між сторонами було укладено договір заміни боржника у грошових зобов'язаннях що регулюється ст. 520 Цивільного кодексу України, а не договір поруки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції представником позивача були надані суду апеляційної інстанції та досліджені судом оригінал додаткової угоди № 1 від 13.03.2015 року до договору № 028611 від 31.10.2007 року, оригінал акту звірки взаєморозрахунків від 13.03.3015 року, оригінал угоди від 14.03.2015 року про внесення змін до додаткової угоди №1 від 13.03.2015 року до договору № 028611 від 31.10.2007 року.

Тобто, судом встановлено, що сторонами зазначеними правочинами були погоджені всі істотні умови такі, як предмет, сума та строк виконання зобов'язання.

Щодо посилання скаржника на те, що позивачем було пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, судова колегія вважає за необхідне вказати, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судова колегія звертає увагу, що під час укладання угоди про заміну боржника у грошових зобов'язаннях (як вказує скаржник договір поруки) строк виконання зобов'язання за договором поставки вже настав. За умовами додаткової угоди від 14.03.2015 року, сторони погодили між собою, що порука діє до моменту повної оплати боргу, що в свою чергу є терміном а не строком . Іншого строку ніж передбаченого у договорі, угодою не передбачено. При цьому, з позовною заявою до суду першої інстанції позивач звернувся у жовтні 2015 року тоді як, додаткова угода № 1 від 13.03.2015 року до договору № 028611 від 31.10.2007 року про заміну боржника у грошових зобов'язаннях була підписана сторонами саме 13.03.2015 року, тобто у межах одного року. Таким чином твердження скаржника про пропуск шестимісячного строку є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року у справі № 910/27657/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року у справі № 910/27657/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27657/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 15.02.2016 року