Рішення

від 17.02.2016 по справі 904/11113/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.16р. Справа № 904/11113/15

За позовом Комунального підприємства "Парковка та реклама", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЗЕМЕКСПЕРТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 30 688, 43 грн. за договором на надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Парковка та реклама" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЗЕМЕКСПЕРТ" заборгованість в розмірі 30 688,43 грн. за договором про надання послуг № А 0612/463 від 06.12.2013р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором про надання послуг № А 0612/463 від 06.12.2013р.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання в якому просить справу розглянути без його участі.

У судове засідання 16.02.2016р. представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.12.2015р., з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50085, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, вул. 1В приміщення 1., на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.12.2015р.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 29.12.2015р. була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 29.12.2015р. була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.12.2015р. та неотримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2016р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 16.02.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 16.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності , вислухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЗЕМЕКСПЕРТ" (далі - відповідач, замовник) та Комунальним підприємством Парковка та реклама (далі - позивач, виконавець) укладено договір № А 0612/463 (надалі-Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором надати послуги з розробки детального плану території під розміщення виробничих, складських та адміністративних приміщень за адресою: вул. Коломойцівська в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Загальна вартість роботи за цим договором становить 30 688,43 грн., в тому числі ПДВ 5 114,74 грн. Вартість послуг визначається згідно кошторису (додаток №1) (п. 2.1. Договору).

Замовник протягом 7 банківських днів з дня підписання договору перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму, вказану у п. 2.1. даного договору (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору строк надання послуг з цим договором становить 3 календарних місяці після укладення цього договору та отримання від замовника вихідних даних.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що приймання наданих послуг за цим договором оформлюється актом здачі-приймання робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р. (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем своєчасно виконані роботи, про що сторонами складено та підписано без заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А 0612/463/23.12.2013р. на суму 30 688,43 коп. (а.с. 17).

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач виконані роботи не оплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 30 688,43 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 18).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30 688,43 грн. за договором № А0612/463 від 06.12.2013р - є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу - 30 688,43 грн.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНЗЕМЕКСПЕРТ" (50085, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, буд. 1В, прим. 1, код ЄДРПОУ 36721646) на користь Комунального підприємства Парковка та реклама (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан Праці, 1, код ЄДРПОУ 34811376) 30 688,43 грн. (тридцять тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 43 коп.) - основного боргу та 1 218 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 грн.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 18.02.2016р.

Суддя ОСОБА_1