Рішення

від 18.02.2016 по справі 904/382/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.16р. Справа № 904/382/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ПАРТНЕР ЦЕНТР", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОС", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 300 006, 24 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА ПАРТНЕР ЦЕНТР" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОС" (далі - відповідач) з вимогою про стягнення 300 006, 24 грн боргу за договорами поставки товарів № 144/15, укладеного між сторонами 21.09.2015.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 15.02.2016 відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги визнав повністю та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТА ПАРТНЕР ЦЕНТР" (далі - постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОС", (далі - покупець, відповідач), було укладено договір поставки товарів № 144/15, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця партіями товар за цінами, в кількості і в асортименті згідно витратних накладних і специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Кожна видаткова накладна і специфікація відображує певну партію товару поставленого за цим договором і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюється у відповідності з міжнародними правилами "Інкотермс" в редакції 2000г.

Товар постачається постачальником покупцю узгодженими партіями, на підставі заявки покупця. Заявка може здійснюватись покупцем в письмовій та в усній формі, передаватися факсимільним зв'язком або поштою (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на протязі 2 (двох) робочих днів від дати зарахування грошових коштів (100% оплата за товар) на банківський рахунок постачальника, згідно умов цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено строк його дії до 31.12.2015. Строк дії договору не може бути припинений до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

На виконання умов договору, згідно видаткових накладних № РН-000144 від 22.09.2015 на суму 2 011 874, 40 грн, № РН-000174 від 03.10.2015 на суму 300 006, 24 грн, № РН-000175 від 03.10.2015 на суму 2 257 600, 00 грн, № РН-000177 від 03.10.2015 на суму 299 993, 76 грн позивач поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв його, що в свою чергу підтверджується його підписами на цих накладних.

Отже, загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару, відповідно до умов договорів про поставки товарів становить 4 869 474, 40 грн.

Відповідач в порушення умов договору здійснив оплату послуг за поставлений товар за видатковою накладною № РН-000144 від 22.09.2015 лише частково на суму 343 473, 72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 243 від 24.09.2015 та № 1435 від 04.11.2015. Таким чином, за ним утворилася заборгованість у загальній сумі 4 526 000, 68 грн, в результаті чого 12.01.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/П/16 щодо сплати цієї заборгованості, але жодної відповіді ним не отримано та заборгованість не була погашена.

Станом на 21.01.2016 загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 526 000, 68 грн, зокрема за видатковою накладною № РН-000174 від 03.10.2015 в сумі 300 006, 24 грн, що підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами.

Неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач заявив до стягнення 300 006, 24 грн основного боргу за невиконання грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором строк заборгованість за поставлений товар в сумі 300 006, 24 грн не оплатив, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме борг у сумі 300 006, 24 грн.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.ст.44 та 49 ГПК України покладаються на відповідача у сумі 4 500, 10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРОС" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, пр-т Шахтобудівників, буд. 3Б, кім. 406, ідентифікаційний код 39524342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ПАРТНЕР ЦЕНТР" (51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38991656) борг у сумі 300 006, 24 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 4 500, 10 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.02.2016.

Суддя В.Д. Воронько