Постанова

від 29.01.2007 по справі 40/61-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/61-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22»січня 2007 року                                                                справа №40/61-06

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                                      судді А.І.Бухана,

                                                                                                   судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

позивача                    -          Гончаренка Т.А., Гулик В.Я.

відповідача             -          Редіної В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 апеляційного господарського суду у місті Харкові  апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 4378Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2006 року по справі № 40/61-06

за позовом             Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна»,                           (с. Башилівка)

до            Акціонерного комерційного  агропромислового банку «Україна»в особі Харківської дирекції  Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»(місто Київ)

про            розірвання кредитного договору

встановила:

Рішенням господарського суду  Харківської  області від 07 листопада 2006 року по справі №15/417-06 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено, розірвано кредитний договір № 2 від 07 лютого 2001 року, укладений між позивачем та відповідачем, повернуто сторони в попереднє становище.

Відповідач - Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна»в особі Харківської дирекції  Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»з зазначеним рішенням господарського суду не погодився і у своїй  апеляційній скарзі  просить його скасувати повністю, посилаючись при цьому на порушення  судом  норм  матеріального та процесуального права.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Разом з тим його представники у судовому засіданні вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив що :

07 лютого 2001 року між позивачем та відповідачем було укладений кредитний договір № 2, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у сумі 200000,00 грн. строком до 30 листопада 2001 року на проведення весняно-польових робіт.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що кредит надається з позичкового рахунку, шляхом оплати з позичкового рахунку розрахунково-грошових документів, проводиться одноразово в повній сумі кредиту. Датою надання кредиту вважається дата виникнення заборгованості на позичковому рахунку позичальника.

Відповідач на сьогоднішній день не виконав умови пунктів 1.1 та 1.3 договору оскільки ним з позичкового рахунку була перерахована сума у розмірі 59 273,34 грн., а не 200000,00 грн., а саме: 07 лютого 2001 року - 14 362,56 грн., 19 лютого 2001 року - 20 701,89 грн., 06 березня 2001 року - 24 208,89 грн.

Невиконанням умов договору з боку відповідача про надання кредиту в розмірі 200000,00 грн. для проведення весняно-польових робіт призвело до завдання збитків позивачу, які складаються з не закупленого дизельного мастила згідно договору № 1 від 09 лютого 2001 року; не закуплених інсектицидів згідно договору № 3/2001 від 10 лютого 2001 року; не закупленого добрива згідно договору № 5 від 20 лютого 2001 року; вилучення коштів в розмірі 6 106,00 грн. у розпал весняно-польових робіт 2001 року для сплати страхових внесків за оцінку майна на отримання даного кредиту. Загальний розмір збитків спричинених відповідачем позивачу становить 51 883,83 грн.

Ухвалою господарського суду від 08 червня 2006 року провадження по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна»до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»було зупинено, у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

19 серпня 2006 року судом було отримано висновок судово-бухгалтерської

експертизи, у якому вказано, що Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна»була перерахована сума у розмірі 58 273,34 грн., а не 200000,00 грн. за умови пункту 1.3 договору № 2.

Згідно статті 1073 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові (пункт 1.1 договору № 2) банк повинен негайно сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки.

Пунктом 2 статті 231 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг) з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а на прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Кредит був цільового призначення для придбання товарів (робіт, послуг) на весняно-польові роботи в 2001 році.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції визнав вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зазначені вище висновки  господарського суду на думку колегії суддів в основному  відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення. Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  для забезпечення  додержання вимог статей 38 та 43 Господарського процесуального Кодексу України стосовно  всебічного, повного та об'єктивного дослідження фактичних  обставин справи, всебічно, повно та об'єктивно  дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Згідно з позовною заявою позивач просив лише розірвати укладений у 2001 році між ним та відповідачем  кредитний договір. При цьому в обґрунтування свого позову також позивач посилався на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору призвело до виникнення у позивача певних збитків. Проте позивач на час розгляду даної справи не ставив питання про їх стягнення. Відповідачем в обґрунтування своєї апеляційної скарги твердження про неправомірність використання господарським судом Харківської області наданих позивачем в обґрунтування понесених ним збитків не можуть бути прийняті до уваги.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи відповідач надав позивачу кредит у розмірі лише 58 273,34 грн., про що не заперечує представник відповідача. Таким чином як при вирішенні спору у господарському суді Харківської області, так і при розгляді апеляційної скарги не надав документально обґрунтованих пояснень причин і підстав невиконання умов укладеного між сторонами кредитного договору (і насамперед відповідно до пункту 1.1 цього договору). Його посилання на недодержання приписів чинного законодавства України з питань кредитної діяльності з боку позивача належним чином не підтверджені.

Також відповідач не пояснив причин та підстав неперерахування в одноразовому порядку усієї суми кредиту у сумі 200000 грн., які були потрібні позивачу для проведення робіт у 2001 році. Його посилання на те, що позивач не надав необхідних (з точки зору відповідача) документів, не відповідають умовам укладеного кредитного договору.

Водночас відповідач (в особі представника регіонального уповноваженого ліквідатора банку) не підтвердив факту того, що через здійснення заходів, пов'язаних із банкрутством АК АПБ «Україна», він повідомив позивача про неможливість продовження дії вказаного вище кредитного договору або припинив його дію у відповідності до норм законодавства України.

Позивач саме через ці обставини вважав дію цього договору не припиненою.

Що стосується наведених в апеляційній скарзі тверджень стосовно незастосування господарським судом Харківської області на час укладення договору норм чинного законодавства, і насамперед Цивільного Кодексу УРСР (від 1963 року), то відповідач не врахував положень Цивільного Кодексу України (від 2003 року), і насамперед пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.

Враховуючи свій фінансово-господарський стан протягом строку виконання спірного договору, саме відповідач не забезпечив виконання норм чинного законодавства України, не вжив заходів про повідомлення позивача про доцільність (або необхідність) розірвання (припинення) цього договору, надіслання вимоги про оплату одержаних позивачем кредитних ресурсів.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі судового рішення немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктами 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, статтями 525,526, 615 Цивільного Кодексу України

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської  області від 07 листопада 2006 року по  справі № 40/61-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

              Головуючий суддя                              В.В.Афанасьєв

                                     суддя                                   А.І.Бухан

                                     суддя                                         О.В.Шевель