Постанова

від 27.07.2006 по справі 8/38-06-899

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/38-06-899

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 липня 2006 р.                                                                                   № 8/38-06-899  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                 Грека Б.М.                                                            Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:

не з'явивсяКотович Г.М.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу відкритого акціонерного товариства “Південгідроспецбуд”

на постанову

та додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18 травня 2006 р. Одеського апеляційного господарського суду від 19 травня 2006 р.

у справі№ 8/38-06-899

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю“Юрконсульт”

довідкритого акціонерного товариства “Південгідроспецбуд”

про стягнення 27 479,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 27 479,73 грн. збитків, посилаючись на те, що 26.11.2005 р. на перехресті вулиць Отамана Головатого та Петренка в м.Одесі з вини водія Саламахи Р.В. –працівника відповідача, який керуючи автомобілем КАМАЗ д.н. 512-23 ОВ, порушив п.13.1 Правил дорожнього руху, сталась ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача “Шкода-Октавія” д.н. ВН 20-89 АІ отримав пошкодження задньої частини кузову.

Згідно акту автотоварознавчого дослідження № 222 від 23.12.2005 р. вартість відновлювального ремонту становить 14 427,34 грн.

Крім цього, загальна сума збитків, заподіяних внаслідок ДТП, складається також з витрат з оплати послуг експерта у сумі 478,2 грн. та 12 574,19 грн. на оплату транспортних послуг, потреба в яких виникла у зв'язку з неможливістю використання пошкодженого автомобіля.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 19 080,25 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, посилаючись на подорожчання вартості відновлювального ремонту.

Рішенням господарського суду Одеської області 12.04. 2006 р. (суддя Атанова Т.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ “Південгідроспецбуд” на користь ТОВ “Юрконсульт” матеріальну шкоду у сумі 11 835,17 грн. та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. (головуючий –Мацюра П.Ф., судді –Андрєєв Е.І., Ліпчанська Н.В.) рішення  господарського суду Одеської області змінено.

Додатково стягнуто з ВАТ “Південгідроспецбуд” на користь ТОВ “Юрконсульт” 7 245 грн. відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 478,2 грн. витрат на оплату послуг експерта, 12 574,19 грн. відшкодування збитків.

Додатковою постановою від 19.08.2006 р. стягнуто з відповідача на користь позивача 476, 88 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. та додаткову постанову цього ж суду від 19.05.2006 р., залишивши в силі рішення  господарського суду Одеської області від 12.04. 2006 р.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. та додаткову постанову цього ж суду від 19.05.2006 р. без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 26.11.2005 р. на перехресті вулиць Отамана Головатого та Петренка в м.Одесі з вини водія Саламахи Р.В. –працівника відповідача, який керуючи автомобілем КАМАЗ д.н. 512-23 ОВ, порушив п.13.1 Правил дорожнього руху, сталась ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача “Шкода-Октавія” д.н. ВН 20-89 АІ отримав пошкодження.

Вина водія Саламахи Р.В. встановлена постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 23.12.2005 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Пошкодження, заподіяні автомобілю позивача внаслідок ДТП зазначені в дефектній відомості від 20.12.2005 р., складеній за участю представника відповідача.

Згідно акту товарознавчого дослідження від 23.12.2005 р. № 222 вартість відновлювального ремонту автомобіля “Шкода-Октавія” д.н. ВН 20-89 АІ становить 14 427,34 грн., розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, з урахуванням його фізичного зносу та величини втрати товарної вартості становить 11 835 грн.

Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля позивач був вимушений укласти договір про надання транспортних послуг з ТОВ “ТехТрансСервіс”, вартість яких згідно актів наданих послуг становить 12 574,19 грн.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для виправлення пошкодженої речі.

Аналогічне роз'яснення міститься у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”.

Стягуючи додатково з відповідача 7 245 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно калькуляції № 26 від 28.02.2006 р. та рахунку-фактури № 099 ПП “АВТО-Європа”, що є авторизованим дилерським центром компанії ЗАТ “Єврокар” вартість ремонту і запасних частин, які підлягають заміні становить 19 080,25 грн.

Проте, погодитись з таким висновком суду  апеляційної інстанції неможливо, оскільки суд дійшов до нього в порушення вимог ст. 43 ГПК України без належної юридичної оцінки сіх наявних у справі доказів в їх сукупності.

Зокрема, при визначенні розміру шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля за наявності в справі акту товарознавчого дослідження, згідно якого вартість відновлювального ремонту становить 14 427,34 грн. та даних ПП “АВТО-Європа”, за якими його вартість -  19 080,25 грн., суд для усунення цих суперечностей та вичерпного і чіткого висновку з цього питання мав обговорити питання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи.

Крім того, не можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність заборгованості позивача перед ТОВ “ТехноТрансСервіс” за надані автотранспортні послуги у сумі 12 574,19 грн. є підставою для стягнення цієї суми з відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що позивач поніс ці витрати.

Також не відповідає вимогам ст. 44 ГПК України стягнення з відповідача 478,2 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки воно не є висновком судової експертизи.

Таким чином постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обгрунтованою, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

Разом з тим не може залишатись в силі і рішення суду першої інстанції,  оскільки розмір відшкодування шкоди, стягнутий ним всупереч вимогам ст. 1192 ЦК України та не відповідає вартості робіт, які необхідно провести для відновлення пошкодженого автомобіля.

Враховуючи викладене, справа підлягає поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати обставини, що мають істотне значення для справи, обговорити питання про залучення до участі у справі 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Саламаху Р.В., оскільки рішення у справі може вплинути на його обов'язки щодо відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південгідроспецбуд” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2006 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 травня 2006 р. та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 травня 2006 р. у справі за № 8/38-06-899 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                              В.І. Дерепа

Судді                                                                          Б.М. Грек

                                                                                   Л.В. Стратієнко