Постанова

від 20.01.2007 по справі ас-27/706-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-27/706-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа                            Головуючий  по 1-й інстанції

№ АС-27/706-06                                              Суддя –Мамалуй О.О.

                                                                         Доповідач по 2-й інстанції

                                                                         Суддя –Шутенко І.А.

15 січня 2006 р.                                                                           м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі: головуючого судді  Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.,

при секретарі –Крупі О.В.

за участю прокурора –Мірошниченко М.Л.,

за участю представників сторін:

позивача –  Чеховського Д.Ю. за довіреністю б/н від 01.08.2006р.,

1-ого відповідача –Галецького І.М. за довіреністю №998/10/10-014 від 13.02.2006р.,

2-ого відповідача –Мартиненко Г.А. за довіреністю №39/03-13 від 15.01.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. №4442 Х/2) ДПІ у Комінтернівському районі м, Харкова та апеляційну скаргу (вх. №4443 Х/2) прокуратури Харківської області на постанову господарського  суду Харківської області від 06.11.2006 р.  по адміністративній справі № АС-27/706-06

за позовом  ТОВ Магазин № 34 «Комінтернівський», м. Харків

до  ДПІ у Комінтернівському районі м, Харкова

та до ВДК у Комінтернівському районі м, Харкова

за участю прокурора Харківської області

про скасування рішення, -

встановила:

Позивач - ТОВ „Магазин № 34 „Комінтернівський", звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0002362310/0 від 12.08.2004р.; стягнути з державного бюджету суму бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2004р. - в сумі 1940758,08 грн., за лютий 2004р. - в сумі 952302,93 грн., за березень 2004р. - в сумі 1132663,71 грн.; стягнути з державного бюджету витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 06.11.2006р. (у повному обсязі постанову складено 13.11.2006р.) по справі №АС-27/706-06 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0002362310/0 від 12.08.2004р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин № 34 „Комінтернівський”,  суму бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2004р. -  в сумі 1940758,08 грн., за лютий 2004р. - в сумі 952302,93 грн., за березень 2004р.  - в сумі 1132663,71 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин № 34 „Комінтернівський”  витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

Перший відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06.11.2006 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувану постанову прийнято судом першої інстанції з порушенням процесуальних та матеріальних норм права.

На думку апелянта, судом порушені Закони України «Про податок на додану вартість», «Про господарські товариства», Господарський кодекс України, Закони «Про обіг векселів в Україні»та «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, апелянт вважає, що позивач не має право на відшкодування з державного бюджету суми бюджетної заборгованості з ПДВ за січень, лютий та березень 2004 року, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість ТОВ «Магазин № 34 «Комінтернівський»виникало у зв'язку з закупівлі ТМЦ і включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальником за товари (роботи, послуги), продажем товарів нижче ціни придбання на території України, але у позивача не має будь-яких документів, які б підтверджували транспортування ТМЦ. Здійснивши операції з купівлі-продажу ТМЦ з розривом один день, або з невеликим розривом, та отримавши при цьому від'ємний господарський (фінансовий) результат, підприємство не використало товар з метою отримання прибутку. При перевірці підприємством не надано будь-яких доказів того, що купівля та продаж ТМЦ з завідомо значним від'ємним фінансовим результатом якимось образом вступило на можливість отримання прибутку у господарській діяльності у подальшому або на отримання  такого прибутку. Також підприємством не надано докази про те, що в силу певних обставин воно змушено було продати ТМЦ значно дешевше ціни придбання. Крім того, перевіркою було встановлено, що грошові кошти на розрахунковий рахунок підприємства від зобов'язання по платежу по векселю не надходили. Тоді як., векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту незалежно від видів операцій, по яких такі векселя використовуються. Апелянт вважає, що придбання та подальша реалізація товарів за цінами нижче придбання, без їх оплати, позивачем здійснена без цілі отримання прибутку, а з ціллю отримання відшкодування ПДВ з бюджету.

Прокуратура Харківської області також подала апеляційну скаргу на постанову господарського суду від 06.11.2006 р. по даній справі, в якій просив скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06.11.2006 р. та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Магазин № 34 «Комінтернівський»відмовити в повному обсязі. Прокуратура підтримує вимоги першого відповідача і вважає, що оскаржуване судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На його думку, вся господарська діяльність позивача суперечить вимогам п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і направлена на отримання відшкодування з бюджету. Операції по придбанню та продажем позивачем ТМЦ за цінами нижчими, чим їх придбання ТМЦ за цінами нижчими, чим їх придбання були проведені без мети отримання прибутку, а з метою відшкодування ПДВ з бюджету. Таким чином, прокуратура вважає, що сплату за наслідками операцій, що були здійснені  позивачем здійснив лише Державний бюджет України. Вищевказане може привести до значної шкоди державному бюджету України шляхом отримання відшкодування ПДВ товариством при здійсненні операцій за межами господарської діяльності, спрямованих на отримання податкового кредиту на завищення валових витрат.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Харківської області від 06.11.2006р. по справі №АС-27/706-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На підставі посвідчень №4390, № 4394 від 10.08.2004 р., працівниками ДПІ у Комінтернівському районі було проведено тематичну позапланову документальну перевірку з питань своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Магазин № 34 «Комінтернівський»за період січень, лютий, березень 2004 року, про що складено акт № 468/23-2004 від 10.08.2004р.

Згідно вказаного акту перевірки, ДПІ у Комінтернівському районі винесено податкове повідомлення-рішення від №0002362310/0 від 12.08.2004р., ТОВ „Магазин №34 „Комінтернівський” було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за січень 2004р. - в сумі 1940758,08 грн., за лютий 2004р. - в сумі 952302,93 грн., за березень 2004р.  - в сумі 1132663,71 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем реалізовано товари, придбані для подальшого використання у господарській діяльності, за цінами, нижче ціни їхньої покупної вартості (нижче ціни придбання).

Від'ємне значення ПДВ у позивача виникло у зв'язку з придбанням товару на митній території України, та його продажем за цінами, нижчими ціни придбання.

Виходячи з фактичної ціни реалізації, були визначені валові доходи і розраховані податкові зобов'язання по ПДВ. Ніяких корегувань у зв'язку з таким дешевим продажем у податковому обліку підприємство не робило.

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ позивача за січень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 1205594,00 грн., а податковий кредит (рядок 17 декларації) складає 4205580,00 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2999986,00грн.

Згідно з даними податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 2694795,00грн., а податковий кредит (рядок 17 декларації) складає 5694730,00грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2999935 грн.

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ позивача за березень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 2929232,00грн., а податковий кредит (рядок 17 декларації) складає 5691352,00грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2762120,00грн.

Податковою перевіркою зі складу податкового кредиту підприємства за січень 2004р. був виключений ПДВ у сумі 1940758,08 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Зі складу податкового кредиту підприємства за лютий 2004р. був виключений ПДВ у сумі 952302,93 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Податковою   перевіркою   зі   складу   податкового   кредиту   підприємства за березень 2004р. був виключений ПДВ в сумі 1132663,71 грн., сплачений у складі ціни, товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження товари придбані позивачем для продажу і реалізовані в повному обсязі використані для здійснення статутної (господарської) діяльності.

В господарській діяльності беруть участь саме товари, а не частина їхньої вартості, як зазначає першій відповідач. Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є їх (товарів), а не її (вартості) подальше використання у власній господарській діяльності. Першим відповідачем не встановлені факти використання позивачем товарів на інші цілі, крім їхнього продажу.

Як видно з матеріалів справи, податковий кредит позивача за січень-березень 2004р. повністю підтверджений податковими накладними. Суми бюджетного відшкодування відображені в податкових деклараціях, які оформлені належним чином та у належний строк надані до установи відповідача.

Крім того, матеріалами справи (копіями платіжних доручень та виписок банку) підтверджено, що позивач здійснював розрахунки з постачальниками товарів грошовими коштами, виходячи з вартості придбання та в сумі вартості товарів сплачував ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що зменшення бюджетного відшкодування позивача по податку на додану вартість за січень 2004р. - в сумі 1940758,08 грн., за лютий 2004р. - в сумі 952302,93грн., за березень 2004р. - в сумі 1132663,71 грн. є незаконним, податкове повідомлення-рішення відповідача №0002362310/0 від 12.08.2004р. підлягає визнанню недійсним, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з п.п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Згідно з п.п.7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова  № 0002362310/0 від 12.08.2004р. та стягнув з державного бюджету на користь суму бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2004 р. –в сумі 1940758,08 грн., за лютий –в сумі 952302,93 грн., за березень –в сумі 1132663,71 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заперечення першого відповідача наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 06.11.2006 р. по справі № АС-27/705-06 була ухвалена без порушення норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

                                                   ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 06.11.2006р. по адміністративній справі № АС-27/706-06 залишити без змін.

   Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

   Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

   Справу направити до суду першої інстанції.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді