Постанова

від 17.01.2007 по справі 47/628-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/628-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2007 р.                                                           Справа № 47/628-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Саврасов М.А. (дов. б/н від 15.05.06)

відповідача -  Кузнецов Р.В. (дов.№1-40/12-9 від 02.01.07); Лобода Л.Г. (дов.№1-40/12-8 від 02.01.07),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4680Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.06 р. по справі № 47/628-06

за позовом ТОВ "Українська олія", м. Харків

до ВАТ "Турбоатом", м. Харків

про стягнення 2034737,12 грн.

встановила:

Рішенням від 20.11.06 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором поставки у розмірі 1668469,60 грн, суму пені у розмірі 146892,06 грн., індекс інфляції у розмірі 159584,82 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі 59790,64 грн., а також витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн.

В частині задоволення вимог про стягнення основного боргу рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт наявності у відповідача заборгованості та настання строку оплати, який визначено, виходячи з  умов договору поставки та частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України – з моменту отримання відповідачем поставленої позивачем продукції. Від зазначеного терміну за весь час прострочення відповідачу також нараховано до сплати вищевказані суми пені, річних та інфляційних. В якості доказу здійснених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у даній справі судом прийнято договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №07/10 на суму 6000 грн. та відповідну квитанцію до прибуткового касового ордеру на підтвердження сплати вищевказаної суми.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Зокрема, відповідач посилається на те, що договором поставки не встановлено строк, у який має бути здійснено оплату, а тому, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен виконати свій обов'язок щодо сплати коштів у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Разом з тим, за твердженням відповідача, позивачем не пред'являлося до ВАТ «Турбоатом» ні вимог щодо сплати основного боргу, ані вимог щодо стягнення пені та інших штрафних санкцій.

У судовому засіданні 15.01.07 було оголошено перерву до 10:00 години 16.01.07.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.

01.08.05 між відповідачем та ТОВ Підприємство „Харківенергозапчастина” був укладений договір поставки №39-08/5. Відповідно до умов цього договору (п.п. 1.1) ТОВ Підприємство „Харківенергозапчастина” зобов'язане поставити продукцію на суму 1946474,40 грн., а відповідач повинен отримати та оплатити її.

10.08.05 ТОВ Підприємство „Харківенергозапчастина” поставило у повному обсязі зазначену у додатку №1 до Договору поставки продукцію відповідачу, а останній отримав її, що не заперечується представниками відповідача.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін, на виконання умов договору поставки №39-08/5 відповідачем була перерахована грошова сума у розмірі 278004,80 грн., отже  сума заборгованості відповідача за Договором складає 1668469,60 грн.

28.08.06 між первісним кредитором - ТОВ Підприємство „Харківенергозапчастина” - та позивачем був укладений договір уступки права вимоги № 28/08-У. Відповідно до умов договору уступки (п.п. 1.1), до позивача перейшло право вимоги заборгованості від відповідача за договором поставки №39-08/5.

Як зазначено у п.п. 4.2. договору поставки №39-08/5, оплата товару, згідно з додатком №1 до Договору, здійснюється відповідачем шляхом перерахунку 20% передплати на розрахунковий рахунок протягом 15 днів з моменту підписання даного Договору, а 80%, що залишились, перераховуються по факту отримання продукції.

На підставі вищевказаного пункту договору місцевим господарським судом зроблено висновок, що строк виконання відповідачем зобов'язання за договором визначено вказівкою на подію, що неминуче має настати, і , відповідно, застосовано до спірних правовідносин частину 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом невірно застосовано вказану норму права, оскільки отримання відповідачем продукції є однією з умов договору, а не подією, що неминуче має настати. Таким чином, з огляду на те, у спірному договорі не визначено строк оплати отриманого товару, колегія суддів вважає, що у даному випадку слід виходити з приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі не встановлення у договорі строку виконання боржником обов'язку, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Щодо сплати штрафу, пені та інших санкцій за порушення умов договору – пунктом 6.5 вказаного договору поставки №39-08/5 передбачено, що дані платежі здійснюються сторонами на підставі письмової вимоги сторони, чиї права порушені, на адресу другої сторони. Дане положення договору узгоджується з приписами статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, як вбачається з положень спірного договору та приписів чинного цивільного законодавства, необхідною  умовою для сплати відповідачем як суми основного боргу, так і нарахованих на цю суму платежів,  є направлення кредитором за даним зобов'язанням відповідної письмової вимоги до боржника.

В оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду зазначено, що така вимога направлялася 18.09.06, однак вказаний висновок не підтверджується матеріалами справи. Так, із наданої позивачем копії претензії вих.№18/09 від 18.09.06, (а.с.17) не вбачається, що дану претензію було направлено відповідачу та отримано ним.

Не узгоджується з матеріалами справи і висновок місцевого господарського суду щодо доведеності факту повідомлення відповідача про зміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №39-08/5: так, в оскаржуваному рішенні лише зазначено, що відповідача про даний факт було повідомлено відповідним листом, однак не вказано дату та номер цього листа. У вищезгаданій копії претензії  вих.№18/09 від 18.09.06 йдеться про укладення договору уступки вимоги, однак, як уже зазначалося, факт направлення позивачем відповідачу даної претензії (з додатком) не доведено. Позивачем надано апеляційному господарському суду для огляду у судовому засіданні оригінали поштових чеків та повідомлення про вручення поштового відправлення (із залученням до матеріалів справи їх копій), однак  ці документи датовано не 18.09.06, а 21.09.06.

Місцевим господарським судом також не з'ясовано, який саме документ було направлено позивачем відповідачу 21.09.06 за вих.№21/09. Як вбачається із наданої позивачем копії  - це вимога щодо виконання зобов'язань в частині погашення заборгованості, до якої додано копію договору уступки права вимоги №28/08-У від 28.08.06, а також два екземпляри акту звірки. Однак колегія суддів відзначає, що дана копія не відповідає оригіналу листа позивача від 21.09.06 за вих.№21/09, який надано відповідачем. Так, в оригіналі листа відсутня вимога до відповідача щодо сплати заборгованості, а міститься лише повідомлення про укладення між ТОВ «Українська олія» та ТОВ Підприємство „Харківенергозапчастина” договору уступки вимоги №28/08-У від 28.08.06. Причому, як вбачається з переліку додатків до даного листа, відповідачу надіслано лише акт звірки, а копії вищезгаданого договору уступки вимоги до листа не додано.

Вказана невідповідність, на думку колегії суддів, свідчить про спробу позивача ввести суд в оману та дає підстави для висновку, що позивачем не доведено факт направлення відповідачу відповідної вимоги (як з боку первісного, так і нового кредитора) та надання йому доказів переходу до ТОВ «Українська олія» права у зобов'язанні.

Тому в силу вимог частини 2 статті 517 та частини 2 статті 527 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими заперечення відповідача щодо наявності у нього обов'язку виконання зобов'язання (щодо сплати основної суми боргу та нарахованих на неї платежів) саме на користь нового кредитора - ТОВ «Українська олія».

Отже колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми витрат на послуги адвоката у розмірі 6000 грн. місцевий господарський суд зазначив, що дані вимоги підтверджуються матеріалами справи, а саме – договором про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №07/10 та квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Однак, на думку колегії суддів, зазначені докази підтверджують лише факт сплати позивачем (Замовником) коштів за договором, укладеним з адвокатом Вишневецькою Т.А. (Виконавцем). Разом з тим позивачем не надано доказів того факту, що адвокатом Вишневецькою Т.А. за даним договором вчинено будь-які дії на його виконання. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у її розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій брали участь представники позивача Шевченко Є.О. та Саврасов М.А., які діяли за довіреностями, виданими безпосередньо директором ТОВ «Українська олія».

Тому колегія суддів не вважає докази, на які посилається місцевий господарський суд, достатньою підставою для віднесення суми 6000 грн. до судових витрат, що підлягають стягненню з іншої сторони в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, отже у цій частині позову також має бути відмовлено.

На підставі викладеного, враховуючи, що заперечення відповідача проти висновків місцевого господарського суду підтверджуються обставинами даної справи та узгоджуються з приписами чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зважаючи на відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову ТОВ «Українська олія», колегія суддів зазначає, що у даній справі  має бути прийнято нове рішення – про відмову у позові.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 2 та 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.06 у справі №47/628-06 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ТОВ "Українська олія" - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська олія" (61145, м.Харків, вул.Космічна,14, оф.102, р/р26006003280001 в філ. ВАТ КБ "Надра" ХРУ, МФО 351834, ЄДРПОУ 32728538, ІПН 327285320305) на користь Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (61037, м.Харків, пр-т Московський,199, р/р 260052371 у ВАТ "Мегабанк" м.Харкова, МФО 351629, ЄДРПОУ 05762269, ІПН 057622620394) 10203,69 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді